Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
Усі категорії |
Збірка віршів
Платон Воронько
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Гармиза
Зміст:
Помагай
Журавлики линуть
Їдуть трактори
У нас зробили дощ
Липка
Доня хоче спати
Дударики
Осінь
Картина
Гра у сніжки
Полотно
Чому чапля стоїть на одній нозі
Їде вечір на коні
На кораблику
Хвостик ніде діти
Казка про рукавичку
Смачна корзина
В лісі є зелена хата
Ходить сон коло хати
Гість
Добрий вечір
Через поле, через гай
Ходить хлопчик Помагай.
Бачить хлопчик: садять сад,–
Він поміг кінчити ряд.
Вмить приніс відро води
І полив аж два ряди.
Рій із пасіки пішов,–
Помагай роя знайшов,
Обходивши луг і ліс,
Він в село його приніс.
За селом копали став,–
Помагай візок дістав.
Цілий день возив пісок,
Аж вищав його візок.
Помагая у труді
Знають літні й молоді,
Ковалі і мулярі –
Працьовиті трударі.
Ось і ти часу не гай.
Будь, як хлопчик Помагай!
Журавлики линуть:
«Курли та курли.
Ми з краю свого
В чужину
попливли.
І там, за морями,
В далекім краю,
Згадаєм не раз
Батьківщину свою,
Де
вивели діток,
Де гнізда звили».
Журавлики линуть:
«Курли та курли».
Під ними родюча
Безмежна земля.
Стерня золотіє,
Парує рілля.
Усе тут знайоме
І рідне усе.
А вітер холодний
Удалеч несе.
Їм люди гукають:
«Здорові були!»
Журавлики ніжно:
«Курли!
Курли!»
Весна. Із-за моря
Летять журавлі.
Поля зеленіють
У раннім теплі,
І проліском, рястом
Квітують ліси.
Вітчизна співає
На всі голоси.
Підводиться сонце
З нічної імли.
Журавлики радо:
«Курли!»
Раз, два, три!
Їдуть трактори.
На переднім тато з братом
Їдуть плугом степ орати.
Я у братика питаю –
Чи мене він покатає?
Каже братик: «Підростеш,
Сам цей трактор поведеш!»
Сонце гріє, вітер віє –
І ні хмарочки ніде,
Наше поле зеленіє,
Бо на полі дощ іде.
Ми побігли
подивиться,
Як же так могло зробиться,
Що ні хмарочки ніде,
А на полі дощ іде.
Там працюють двигуни,
Гонять воду на лани,
А вода через лійки
Йде дощем на
буряки.
Я, маленька липка,
Виросту велика,–
Не ламай мене.
Я медовим цвітом
Зацвіту над світом,–
Бережи мене.
Тінь тобі я кину
У гарячу днину,–
Ти шануй мене.
Від дощу сховаю
Вранці серед маю,–
Ти полий мене.
Будемо з тобою
Ми рости обоє,–
Ти люби мене.
Виростеш за роки,
Підеш в світ широкий,–
Не забудь мене.
У моєї доні
Оченята сонні,
Рученьки мов з вати –
Доня хоче
спати.
Ніч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.
Ми маленькі
Дударики.
В нас новенькі
Кептарики,
Шапочки
Повстинні,
Дудочки
Бузинні.
Ми подмемо
У дуду
І затнемо:
«Ду-ду-ду»
Нас почує
Добрий дід,
Що корчує
В лісі глід.
Ми несем
Йому
обід
І гукаєм:
– Діду-ду,
Ой, зробіть
Нову дуду!
Осінь брала відра золоті,
Пшениці озимі поливала,
Потім сіла
при людській путі
І зернята дітям роздавала,
Не прості зернята –
Золоті.
– В мене є
Така картина
Краща від усіх!
Не картина –
Дивина.
Над горою
Низина.
Спіють яблука,
Малина,
Зверху
Валить сніг.
На гілках
Сидять зайчата,
По
ставку
Пливуть курчата,
Їжаки летять.
Світить сонце,
Сяють зорі.
Жолуді на
осокорі
Гронами висять.
– От картина,
Так картина!
Що малюнок,
То й новина.
Хто ж її подарував?
– Це я сам намалював.
На галяві край доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався
білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився,
Під горою зупинився.
Зверху сніг і знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!
Сніг наткав полотна
Аж від лісу до вікна.
І сміється,
Задається:
– Ось так ширина!
А із того полотна,
Що від лісу до вікна,
Не пошиєш і спіднички.
Сніг того не зна.
Чапля зшила черевички
І мерщій пішла до річки.
– Чапу-лапу, чапу-лапу,
В мене гарні черевички! –
Поки хвастала ходила,
Черевичок загубила.
І стоїть вона в лозі
На одній своїй нозі,
Другу вгору підіймає –
Черевичка
немає.
Їде вечір на коні,
Молодик при стремені,
А на шапці,
На
кубанці,
Сяють зорі вогняні.
Люлі, синку, спи до ранку,
Ранок дасть тобі кубанку,
Сам поїдеш на коні
З
сонечком при стремені.
Всеумійко майстер Павлик
Змайстрував швидкий кораблик,
Збіг
до річки він, до броду,
Та й пустив його на воду.
У кораблику спочатку
Любо плавало качатко,
Потім жабка в нього сіла,
Синя бабка
прилетіла,
І метелик, склавши крила,
Притулився до вітрила.
Так пливуть вони,
малі,
До зеленої землі.
І за руки золоті
Хвалять Павлика в путі.
Я пошила на святки
Нашій киці чобітки.
Шапочку наділа,
Тільки
не зуміла
Трусики надіти –
Хвостик ніде діти.
Вчора Галочка-сестричка
Казку прочитала,
Як у лісі рукавичка
Звірам домом стала.
Я залишив рукавичку
За городом, там, де ліс.
Та ні зайчик, ні лисичка
Й вовк у
неї не заліз.
Я подумав – замала
В мене рукавичка.
Більші в мами зі стола
Взяв та й у сестрички.
В ліс відніс – у ці, мабуть,
Звірі влізуть, поживуть.
Хтозна, як в них розмістились
Звірі й як їм спалось...
А мені не пощастило –
Від
усіх дісталось.
Кролик сплів нову корзину
З соковитої лозини,
З золотої шелюги,
З молодої сісняги.
– Ось куплю я капустину,
Покладу в нову корзину,
Понесу мерщій до хати,
Буду діток годувати.
Дітки з'їли капустину,
Швидко схрумкали корзину,
Кажуть: – Тату, принеси
Ще корзину із лози.
Хай в корзині буде пусто,
Ми з'їмо і без капусти.
В лісі є зелена хата,
Там поснули ведмежата,
А найменший –
вереда,
Сивій мамі набрида,
Каже: – Я не хочу спати,
Утечу вночі із хати,
Коли
меду не даси,
Риби, сала, ковбаси!
– Люлі-люлі, треба спати,–
Над синком шепоче мати,–
Як заснеш – тобі усе
Сон в
кошівці принесе.
Ходить сон коло хати,
Сивий сон волохатий.
В нього білі
подушки,
Ковдрочка із вати,
Роздає смачні ріжки
Всім, хто буде
спати.
Сніг-сніжок
На долині,
Стіг-стіжок
В луговині.
У стіжку сховався заєць,
В нього хліба є окраєць,
Капустина,
Картоплина
Ще й червона горобина.
Тут прийшов до нього кріль:
– Я до тебе з дальніх піль.
Прошу друга не сваритись,
Дай хоч трохи обігрітись.
– Прошу, прошу гостя сісти,
Обігрітись,
Попоїсти,–
Відповів привітний заєць.–
В мене хліба є окраєць,
Капустина,
Картоплина
Ще й червона горобина.–
Кріль нічого не сказав,
Тільки вуса облизав.
Мовчки схрумав капустину,
Картоплину,
Горобину,
Навалився на окраєць.
І зітхнув гостинний заєць:
– От мені попався гість –
Не говорить, тільки їсть. –
Кріль поїв усе до кришки,
Обігрів у зайця ніжки,
Тихо муркнув щось
під ніс
І гайнув собі у ліс.
Сніг-сніжок
На долині,
Стіг-стіжок
В луговині.
У стіжку куняє заєць –
Не вечеряв сіроманець.
Вечір дуже добрий,
Вечір-побігайчик,
Забіжить, засвітить
Золотий каганчик,
Щоб цікаву книжку
Почитала мати.
Ніч каганчик гасить,
Укладає спати.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова