Журавлики линуть

Помагай

Через поле, через гай
Ходить хлопчик Помагай.
Бачить хлопчик: садять сад,–
Він поміг кінчити ряд.
Вмить приніс відро води
І полив аж два ряди.
Рій із пасіки пішов,–
Помагай роя знайшов,
Обходивши луг і ліс,
Він в село його приніс.
За селом копали став,–
Помагай візок дістав.
Цілий день возив пісок,
Аж вищав його візок.
Помагая у труді
Знають літні й молоді,
Ковалі і мулярі –
Працьовиті трударі.
Ось і ти часу не гай.
Будь, як хлопчик Помагай!

Журавлики линуть

Журавлики линуть:
«Курли та курли.
Ми з краю свого
В чужину попливли.
І там, за морями,
В далекім краю,
Згадаєм не раз
Батьківщину свою,
Де вивели діток,
Де гнізда звили».
Журавлики линуть:
«Курли та курли».

Під ними родюча
Безмежна земля.
Стерня золотіє,
Парує рілля.
Усе тут знайоме
І рідне усе.
А вітер холодний
Удалеч несе.
Їм люди гукають:
«Здорові були!»
Журавлики ніжно:
«Курли!
Курли!»

Весна. Із-за моря
Летять журавлі.
Поля зеленіють
У раннім теплі,
І проліском, рястом
Квітують ліси.
Вітчизна співає
На всі голоси.
Підводиться сонце
З нічної імли.
Журавлики радо:
«Курли!»

Їдуть трактори

Раз, два, три!
Їдуть трактори.
На переднім тато з братом
Їдуть плугом степ орати.
Я у братика питаю –
Чи мене він покатає?
Каже братик: «Підростеш,
Сам цей трактор поведеш!»

У нас зробили дощ

Сонце гріє, вітер віє –
І ні хмарочки ніде,
Наше поле зеленіє,
Бо на полі дощ іде.
Ми побігли подивиться,
Як же так могло зробиться,
Що ні хмарочки ніде,
А на полі дощ іде.
Там працюють двигуни,
Гонять воду на лани,
А вода через лійки
Йде дощем на буряки.

Липка

Я, маленька липка,
Виросту велика,–
Не ламай мене.

Я медовим цвітом
Зацвіту над світом,–
Бережи мене.

Тінь тобі я кину
У гарячу днину,–
Ти шануй мене.

Від дощу сховаю
Вранці серед маю,–
Ти полий мене.

Будемо з тобою
Ми рости обоє,–
Ти люби мене.

Виростеш за роки,
Підеш в світ широкий,–
Не забудь мене.

Доня хоче спати

У моєї доні
Оченята сонні,
Рученьки мов з вати –
Доня хоче спати.
Ніч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.

Дударики

Ми маленькі
Дударики.
В нас новенькі
Кептарики,
Шапочки
Повстинні,
Дудочки
Бузинні.
Ми подмемо
У дуду
І затнемо:
«Ду-ду-ду»
Нас почує
Добрий дід,
Що корчує
В лісі глід.
Ми несем
Йому обід
І гукаєм:
– Діду-ду,
Ой, зробіть
Нову дуду!

Осінь

Осінь брала відра золоті,
Пшениці озимі поливала,
Потім сіла при людській путі
І зернята дітям роздавала,
Не прості зернята –
Золоті.

Картина

– В мене є
Така картина
Краща від усіх!
Не картина –
Дивина.
Над горою
Низина.
Спіють яблука,
Малина,
Зверху
Валить сніг.

На гілках
Сидять зайчата,
По ставку
Пливуть курчата,
Їжаки летять.
Світить сонце,
Сяють зорі.
Жолуді на осокорі
Гронами висять.

– От картина,
Так картина!
Що малюнок,
То й новина.
Хто ж її подарував?
– Це я сам намалював.

Гра у сніжки

На галяві край доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився,
Під горою зупинився.
Зверху сніг і знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!

Полотно

Сніг наткав полотна
Аж від лісу до вікна.
І сміється,
Задається:
– Ось так ширина!

А із того полотна,
Що від лісу до вікна,
Не пошиєш і спіднички.
Сніг того не зна.

Чому чапля стоїть
на одній нозі

Чапля зшила черевички
І мерщій пішла до річки.
– Чапу-лапу, чапу-лапу,
В мене гарні черевички! –
Поки хвастала ходила,
Черевичок загубила.
І стоїть вона в лозі
На одній своїй нозі,
Другу вгору підіймає –
Черевичка немає.

Їде вечір на коні

Їде вечір на коні,
Молодик при стремені,
А на шапці,
На кубанці,
Сяють зорі вогняні.

Люлі, синку, спи до ранку,
Ранок дасть тобі кубанку,
Сам поїдеш на коні
З сонечком при стремені.

На кораблику

Всеумійко майстер Павлик
Змайстрував швидкий кораблик,

Збіг до річки він, до броду,
Та й пустив його на воду.

У кораблику спочатку
Любо плавало качатко,

Потім жабка в нього сіла,
Синя бабка прилетіла,

І метелик, склавши крила,
Притулився до вітрила.

Так пливуть вони, малі,
До зеленої землі.

І за руки золоті
Хвалять Павлика в путі.

Хвостик ніде діти

Я пошила на святки
Нашій киці чобітки.
Шапочку наділа,
Тільки не зуміла
Трусики надіти –
Хвостик ніде діти.

Казка про рукавичку

Вчора Галочка-сестричка
Казку прочитала,
Як у лісі рукавичка
Звірам домом стала.

Я залишив рукавичку
За городом, там, де ліс.
Та ні зайчик, ні лисичка
Й вовк у неї не заліз.

Я подумав – замала
В мене рукавичка.
Більші в мами зі стола
Взяв та й у сестрички.

В ліс відніс – у ці, мабуть,
Звірі влізуть, поживуть.
Хтозна, як в них розмістились
Звірі й як їм спалось...
А мені не пощастило –
Від усіх дісталось.

Смачна корзина

Кролик сплів нову корзину
З соковитої лозини,
З золотої шелюги,
З молодої сісняги.

– Ось куплю я капустину,
Покладу в нову корзину,
Понесу мерщій до хати,
Буду діток годувати.

Дітки з'їли капустину,
Швидко схрумкали корзину,
Кажуть: – Тату, принеси
Ще корзину із лози.

Хай в корзині буде пусто,
Ми з'їмо і без капусти.

В лісі є зелена хата

В лісі є зелена хата,
Там поснули ведмежата,
А найменший – вереда,
Сивій мамі набрида,

Каже: – Я не хочу спати,
Утечу вночі із хати,
Коли меду не даси,
Риби, сала, ковбаси!

– Люлі-люлі, треба спати,–
Над синком шепоче мати,–
Як заснеш – тобі усе
Сон в кошівці принесе.

Ходить сон коло хати

Ходить сон коло хати,
Сивий сон волохатий.
В нього білі подушки,
Ковдрочка із вати,
Роздає смачні ріжки
Всім, хто буде спати.

Гість

Сніг-сніжок
На долині,
Стіг-стіжок
В луговині.

У стіжку сховався заєць,
В нього хліба є окраєць,
Капустина,
Картоплина
Ще й червона горобина.

Тут прийшов до нього кріль:
– Я до тебе з дальніх піль.
Прошу друга не сваритись,
Дай хоч трохи обігрітись.

– Прошу, прошу гостя сісти,
Обігрітись,
Попоїсти,–
Відповів привітний заєць.–
В мене хліба є окраєць,
Капустина,
Картоплина
Ще й червона горобина.–

Кріль нічого не сказав,
Тільки вуса облизав.
Мовчки схрумав капустину,
Картоплину,
Горобину,
Навалився на окраєць.
І зітхнув гостинний заєць:
– От мені попався гість –
Не говорить, тільки їсть. –

Кріль поїв усе до кришки,
Обігрів у зайця ніжки,
Тихо муркнув щось під ніс
І гайнув собі у ліс.

Сніг-сніжок
На долині,
Стіг-стіжок
В луговині.
У стіжку куняє заєць –
Не вечеряв сіроманець.

Добрий вечір

Вечір дуже добрий,
Вечір-побігайчик,
Забіжить, засвітить
Золотий каганчик,
Щоб цікаву книжку
Почитала мати.
Ніч каганчик гасить,
Укладає спати.