Дівчинка з краплинку

Ганя біга по ліску

Ганя біга по ліску –
Рип-рип черевички.
Червоніють в козубку
Ягідки-сунички.
В небі сонечко сія,
Іволги літають.
– Ти чия, чия, чия? –
В дівчинки питають.
І вона серед ліска
Весело аука:
– Я матусина дочка-а-а,
Бабина онука-а-а!

Насінина

Я маленьку насінину
В землю кинула пухку, –
Скоро з тої насінини
Клен проклюнувся в садку.

Переміг він першу зиму,
Бурі, вітер і сльоту...
Сонце гріє,
Дощик сіє, –
Клен росте,
І я росту!

Дівчинка з краплинку

Два дружки у гай ходили,
Дику пташечку зловили на приманку.
– Ми пташечку – на юшечку,
А пір’ячко – в подушечку-вишиванку!

Раптом дівчинка з краплинку
Заступила їм стежинку:
– Стійте! Стійте!
Не дам пташку на юшечку,
А пір’ячко в подушечку,–
Хоч побийте!

Засоромились хлоп’ята,
Здивувались:
– Ач, яка ти!..
Хоч в руках ми силу маєм,
Та дрібнечу не займаєм:
Лети, пташко, на воленьку,
В небо звийся.
Йди, кирпата, додомоньку,
Йди, не бійся!

Розгнівана доня

Зазирає птах у віконечко:
– Чи прокинулась ваша донечка?
А чи хата в неї заметена,
А чи дівчинка вже заплетена?

– Наша хата ще не заметена,
Наша доня ще не заплетена,
Не заплетена
І не вмивана,
Бо зажурена
І розгнівана:

Шили сукню їй – вкоротили,
Шили туфлики – помалили!

Із сонечком разом

Вертався я з річки,
Ішов я помалу,
І сонечко
Разом зі мною
Чвалало.

Та раптом згадав я,
Що тато й матуся
Сваритися будуть,
Як я запізнюся.

Прискорив я кроки,
Немов для походу,–
І сонечко в небі
Набавило ходу!

Побіг я прожогом –
Аж вітер у вуха,–
І сонце за мною
Побігло щодуху!

Отак
Бережком,
По ярочку крутому,
Із сонечком разом
Примчав я додому!

Серед маків на поляні

Серед маків, на поляні,
Йшли дві дівчинки рум’яні.
А в рум’янцях така сила,
Що всі маки погасила!

Стали, квітів назбирали,
Посідали, заспівали.
А у співах така сила,
Що все поле звеселила!

Є у мене цуценя

Є у мене цуценя,–
Ми гуляєм з ним щодня.
Встане цуцик в сім годин,–
Куди я – туди і він.
В дитсадочок я іду,–
Він за мною по сліду,
До садочка проведе
І сидить в тіньочку, жде.
Він стріча мене здаля,
Куцим хвостиком виля,
В очі дивиться мені,
Мов не бачив аж три дні,
Мов говорить: «Гав-гав-гав,
Як тебе я, Таню, ждав!»

Зозуля

Облітала я лісок
Вздовж, ушир
і навскосок.
Відпочила в холодку
На кленовому листку
І росинок з тирличу
Напилася досхочу.

Діти йшли через лісок –
Подала їм голосок:
Налічила їм літа –
Двадцять, тридцять,–
Аж до ста,
Щоб ні горя, ні біди,
Щоб росли, як із води!

Що за шум?

У шпаківні,
В зелен-листі
Чути співи,
Чути свисти.
– Що за шум,
Що за гам? –
Запитала я
У ґав.

Обізвалась
Чорна ґава,
Метушлива й говірка:
– Ми гуляєм,
Ми справляєм
Новосілля
У шпака!

Задирака

Всі курочки –
До купочки,
Півень ходить різно.
Стука шпорою об шпору,
Поглядає грізно.
Шию вигнув він
Дугою,
Кличе півників
До бою.
Гребенястий,
Розбишастий
Настовбурчив пір’я.
– А киш, а киш, задирако,
З нашого подвір’я!

Увечері

Розмекекалось теля –
Білоноге немовля,
До корови Лиски:
– Мма-амо, спать мене ведіть,
Та на сіно покладіть,
Як нема колиски!

Крикнув перепел в ярочку

Крикнув перепел в ярочку,
Та не раз, а тричі:
Він рідню перепелину
На розмову кличе:

– Проминули вже обжинки,
Утікає літо.
Ходить вітер по діброві,
Хукає сердито.

Впала паморозь на трави,
Ранки – прохолодні.
Будем, братця, вирушати
В ірій ми сьогодні.

Он вже зграя журавлина
В небесах курличе!
Крикнув перепел в ярочку,
Та не раз, а тричі...

Катя-Катерина

Горобці сіренькі,
Снігурі строкаті
Прилітають взимку
На балкон до Каті:

– Нагодуй, Катрусе,
Пожалій, Катрусе,
Бо лютує Лютий,
Сад снігами скутий,

Дме холодний вітер,
Крутить хуртовина...
І птахів жаліє
Катя-Катерина.

Катя-Катерина,
Вдача голубина!

Ходить ніч по горі

Ходить ніч по горі,
Носить сон в рукаві.
А навкруг як на те
Завірюха мете,
Завірюха гуде:
– Гу-гу-гу! Гу-гу-гу! –
І хати вже стоять
Аж по вікна в снігу.
Ніч до Галі зайшла:
– Спить, – питає, – мала?
Каже мама: – Не спить,
Каже тато: – Не спить,
Бо од вітру в дворі
Ворітечка хить-хить,
Бо у шибку до нас
Стука віхола зла...
– Спи! – промовила ніч.
І заснула мала.
Натрусила їй ніч
Гарні сни з рукава.
І наснились малій
Квіти, сонце й трава,
Тепла-тепла ріка,
Що дзюрчить-хлюпотить.
А од вітру в дворі
Ворітечка хить-хить,
Завірюха гуде:
– Гу-гу-гу! Гу-гу-гу! –
І хати вже стоять
Аж по вікна в снігу...

Потримайся, горобійку

У заметах білий сад,
У заметах вулиця...
Горобійко на дротині
Від морозу щулиться.

Людям затишно в хатах –
В’ється дим із комина,
А в засніженім дворі –
Ні птахів, ні гомону.

Тільки часом вітер злий
Між дротами чується...
– Потримайся, горобійку,
Скоро розвеснується!

Завірюха вирує

Завірюха вирує, –
Геть стежки замела...
Папірець я дістала,
Олівець узяла.

Я малюю сніжинки,
А виходять пташки.
Я малюю крижинки,
А виходять квітки.

Завірюху малюю,
А виходить весна:
Мабуть, десь вона близько,
Десь в дорозі вона...