Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Корейська народна казка

Волове поле

Волове поле

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Тарабукіна В.

У давні часи жив на світі бідний селянин на ім'я Цой.

Волове поле

З ранку до ночі працював Цой на полі, а жив бідно: адже земля не його була, а поміщика. Тому й забирав поміщик у Цоя весь урожай, та ще й вимагав багатих подарунків, бо, мовляв, забере землю зовсім.

Волове поле

От якось був неврожайний рік. Не було в Цоя ані рису, ані кукурудзи, і не зробив він поміщику багатого подарунка.

Волове поле

Розсердився поміщик, забрав у Цоя землю та й віддав іншому селянинові. Просив Цой поміщика землю повернути, а поміщик і розмовляти з ним не став, прогнав геть та й годі.

Волове поле

Закинув тоді Цой на плечі усе, що мав, та й високо в гори піднявся. Відшукав він у горах зручне місце, побудував собі хижку і став у тій хижці жити. З ранку на полювання ходить, козуль та зайців б'є, удень дрова рубає, а ввечері в село спускається, дрова продає.

Волове поле

Прожив він так до весни, а як весна настала, узяв мотику і почав землю довбати. А земля ж то в горах тверда, не те що внизу в долині.

Волове поле

Знесилив Цой, поки клаптик землі розорав. А як розорав та кукурудзою і картоплею засіяв, так і полегшало в нього на душі. "Буде в мене тепер своє поле, – думає. – А там, хтозна, може й вола куплю".

Волове поле

Цілими днями доглядав Цой своє поле: гній з села тягав, кожен бур'янчик виполював.

Волове поле

Скоро виросла в нього висока кукурудза і картопля вродила добра. Зрадів Цой: не дарма, виходить, старався.

Волове поле

Та тільки рано Цой радів. Прийшов він якось із лісу, а все поле кабанами стоптано, кукурудза висока з коренем вирвана, і картопля на землі валяється. Сів Цой на землю і заплакав: уся праця його задарма пропала.

У цей час проходив повз те місце мисливець. Побачив він Цоя і до нього попрямував.

Волове поле

– Чи можна переночувати в тебе? – питає.

– Чому ж не можна? – відповідає Цой. – Тільки частування у мене небагате.

– Та це нічого, адже у мене з собою повна торбина дичини є, – усміхнувся мисливець. – Разом якраз і повечеряємо.

Волове поле

Запросив Цой мисливця до хижки, наїлися вони досхочу, а потім став Цой мисливцеві про своє життя розповідати: як він у долині жив, як поміщик у нього землю забрав і як кабани усе поле його потоптали.

Волове поле

Вислухав його мисливець, похитав головою.

– Погані твої справи, – каже. – Доведеться, мабуть, тобі самим полюванням годуватися.

Волове поле

Вранці пішов у гори мисливець, а опівдні назад повернувся і косулю живу приніс.

– Це тобі від мене подарунок, – каже.

Волове поле

Подивився Цой на косулю, а вона ні жива ні мертва стоїть: ніжки тоненькі тремтять, очі великі, перелякані.

Усміхнувся Цой.

– Не бійся, – каже. – Будеш тепер у мене жити.

Волове поле

Отак і стала з того часу косуля у Цоя жити. Цілими днями по галявині бігає, травичку зелену скубе, а ввечері додому повертається.

Волове поле

Скоро виросла косуля велика й дужа. Аж тут і поміщик завітав. Почув він, що Цой в гори перебрався, і вирішив навідатися. "Чого це, – міркує собі, – пішов Цой від мене, і моїх поміщицьких милостей не потребує? Треба зайти, мабуть, в гості, подивитися, як він там живе." Отак вирішив поміщик і вирушив у гори.

Волове поле

Прийшов поміщик до Цоя, бачить: хижка, а поруч Цой сидить, на косулю милується.

– Здрастуй, Цоє, – каже поміщик привітно й лагідно, – як живеш, любий друже?

– Нічого живу, не скаржуся, – відповідає Цой, а сам думає: "Забирайся геть, очі б мої тебе не бачили!"

Волове поле

Але поміщик і не думає йти, стоїть, соловейком заливається:

– Ти вже на мене не сердься, любий Цоє. Хочеш, я тобі теля подарую? А ти мені за нього свою косулю віддаси. Адже навіщо тобі косуля? А теля, як виросте, гарним волом стане.

Здивувався селянин:

– Нащо вам косуля, пане? Користі від неї ніякої немає.

Похитав головою поміщик і каже:

– Дурний ти! Косуля мені і не потрібна зовсім. Просто хочу тобі допомогти. Адже важко тобі без вола?

Волове поле

Зрадів Цой: оце пощастило! Віддав він косулю поміщику і на другий день прийшов по теля. Вивели слуги те теля, а воно ледве на ногах стоїть, слабе, мабуть. Зрозумів тоді Цой, що обдурив його поміщик.

– Не треба мені цього теляти, – каже. – Віддавай мою косулю.

Волове поле

Та тільки хто його слухати буде? Випхали з двору, і справі кінець. Приніс Цой теля додому, став лікувати його травами.

Волове поле

Лікував, лікував і вилікував: виріс через рік з того теляти великий вол. Дивиться на нього Цой – не натішиться.

А поміщик вже тут як тут:

– Бачиш, Цоє, яке добро я тобі зробив. А ти ще сердився на мене! Дивись, який віл виріс – усе село про нього говорить. Гарний віл! Та тільки як іздохне він, що робитимеш? Давай краще мінятися: ти мені вола даси, а я тобі поле подарую, будеш на ньому господарювати. А там, може й поміщиком станеш!

Волове поле

Похитав головою Цой:

– Ні, пане, не буду я з вами мінятися. Ви мене того разу обдурили і тепер обдурите.

Сказав він так, а в самого на душі кішки шкребуть: де ж це бачено, щоб селянин від поля відмовлявся?

Волове поле

А поміщик усе вмовляє:

– Погоджуйся, любий Цоє. Дам я тобі поле якнайкраще: земля там гарна, а на самому полі ані камінця.

Почухав Цой потилицю.

– Гаразд, – каже, – поміняюся ще раз, тільки поле спочатку подивлюся.

Зрадів поміщик, заметушився:

– От і добре, любий Цоє, ходімо поле дивитися.

Спустилися вони в долину, прийшли на поле. Дивиться Цой – перед ним ані камінця, ані травиночки: невже правду поміщик сказав?

Волове поле

Віддав Цой свого вола і став на полі господарювати. Аж тут і весна підійшла. Зорав Цой поле, засіяв його добірним зерном і став на сходи чекати. Скоро вкрилися навколишні поля зеленим килимом, тільки в Цоя ані паростка не зійшло. Погукав тоді Цой селян. Дивляться вони на поле, землю руками мацають – нічого зрозуміти не можуть.

Волове поле

Нарешті вийшов уперед столітній дід і каже:

– Споконвіку на цьому полі нічого не росло, навіть бур'ян. Тому поміщик і віддав його тобі. Дарма ти, Цоє, зі старими людьми не порадився, ми б одразу тобі сказали.

Волове поле

Розсердився Цой:

– Знову він мене обдурив! Ну вже постривай, я тебе примушу мого вола віддати!

Прийшов він до поміщика, став у ворота стукати. Вийшов на ґанок поміщик.

– Чого тобі треба? – питає.

– Навіщо ви мене обдурили, пане? – каже Цой. – Не треба мені вашого поля: не росте на ньому нічого. Беріть його назад, а мені мого вола віддайте.

Зареготав поміщик:

– Бач чого захотів! Забирайся геть звідси, не те скажу судді, що ти злодій і волоцюга, тебе посадять до в'язниці, будеш знати, як проти поміщика йти.

Сказав так поміщик і в дім пішов, а селянин ні з чим назад повернувся. Прийшов він додому, а в хижці старий дід на нього чекає.

– Не сумуй, Цоє, – каже старий, – поливай гарненько поле, може, щось і виросте.

Став тоді Цой поле поливати. Цілими днями воду тягає, навіть не перепочине.

Волове поле

Восени виросла на полі кукурудза, висока та густа.

Волове поле

Усе село збіглося на неї подивитися.

Стоять люди, головами хитають:

– Ну й дива, ото вже справді людині все підвладно.

Волове поле

Прийшов і поміщик. Подивився на кукурудзу, похвалив Цоя і додому пішов. А вдома місця собі не знаходить, усе гадає, як би йому поле назад відібрати. Дочекався він ранку і побіг до Цоя:

– Ти просив мене поле назад взяти? Добре, заберу я його, а тобі вола віддам.

Волове поле

Нічого не відповів Цой. Вийшов з дому і до селян пішов. Розповів він їм, що поміщик хоче поле відняти.

Волове поле

Розсердились селяни і прогнали поміщика.

Волове поле

А поле те з того часу стали звати воловим.

Волове поле



Автор: Корейська народна казка; ілюстратор: Тарабукіна В.

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова