Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




Волохан

Микола Трублаїні

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Уманський

Сторінки:   1    2    3    4

Умкова рукавиця

Другу добу лютує хуртовина. Як і раніше, з моря дме ураганний вітер. Собаки поховались у сніг.

Другу добу не знають спокою стурбовані відсутністю Умка його мати і брат.

– Може, вітер ще багато днів местиме снігом по тундрі? Може, Умк заблудився? Може, з ним сталося яке нещастя? – непокоїться мати. Неспокійний і Тико. Під таку хуртовину він не знає, куди їхати шукати брата. Проте він часто виходить з хати, дивиться, чи не під'їздить Умк. Оббіжить кругом хати і повернеться назад. Обличчя в нього червоне, пашить вогнем: так насічуть його вітер і сніг.

Навідується Тико й до своїх собак. Кине їм по шматку м'яса або сухої риби, щоб їли й не дуже мерзли.

Найближче до порога лежить його друг Волохан. Неспокій Тико передається Волоханові.

Волохан

– Немає Умка, моя собачко, – скаржиться Тико своєму чотириногому другові.

Тихо скавулить Волохан.

Якось вийшов Тико з хати. Дивиться – немає Волохана. Гукнув – ніхто не озивається. Волохан десь зник.

Обійшов Тико навколо хати. Ніде немає Волохана. Скликав усіх собак. Повилазили вони з-під снігу. Є всі, крім їхнього водія.

Волохан

Минув деякий час. Чує Панай: хтось торсає двері.

"Може, Умк?" – подумала вона і кинулась з хати. Відчиняє двері: на порозі Волохан, в зубах щось держить. Придивився Тико, а то Умкова рукавиця.

– Волохан знайшов Умка.

Волохан

Ще більше занепокоїлась Панай.

Вирішила вона разом із Тико розшукувати Умка.

– Коли один раз Волохан зміг, незважаючи на пургу, пройти до нього й повернутись, то і вдруге зробить це. Він проведе нас, – сказав Тико.

Волохан

Волохан веде

Панай розвела великий вогонь.

– Щоб чути було дим Волоханові, – сказала вона синові. – Йому легше буде повертатися назад...

Тико запріг у нарти собак.

Поїхали. Незважаючи на хуртовину, собаки йшли швидко. Їх тягнув за собою Волохан.

Ні Тико, ні Панай у сніговій хуртовині нічого не бачили.

Може, годину, а може, й більше йшли собаки. Та ось нарти виповзли на якийсь горб. Волохан пішов дуже обережно. Потім він загарчав на інших собак, і вони теж пішли обережніше.

Тико догадався, що вони в'їхали на Кам'яні горби.

Волохан

Нарешті Волохан зупинився.

Зійшовши з нарт, Тико і Панай за кілька кроків від себе побачили глибоке провалля між скелями. Волохан дивився в глибину ущелини й тихо скавучав

– Тут має бути Умк! – радісно загукав Тико.

З провалля долетів якийсь кволий голос.

То обізвався Умк. Він сюди провалився з своїми собаками й нартами. І хоч провалля було не таке вже й глибоке, але вилізти звідти він не міг, бо стіни ущелини були слизькі й стрімкі.

Волохан

Тико спустив у провалля кінець мотузка, якого прихопив із собою. Тим кінцем Умк обв'язав свої нарти, а другий кінець Тико прив'язав до своїх нарт. Потім Тико гукнув на собак і став їм допомагати витягати Умкові нарти. Витягли нарти. Потім витягли одного за одним Умкових собак.

Волохан

Нарешті витягли й самого Умка.

– Як же ти потрапив туди? – спитав Тико.

– Як почалась пурга, мене з нартами й собаками несподівано кинув туди вітер. Багато часу минуло, аж поки я побачив над собою голову якоїсь звірини. Спочатку я думав, що ведмідь, аж виявилось, що то Волохан. Упізнавши, я кинув йому рукавицю.

Волохан

Нарти побігли по тундрі. Троє людей повертались додому. Крізь хуртовину їх вів Волохан.

Волохан

Сторінки:   1    2    3    4




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова