|
Жив колись на одній плантації на півдні Сполучених Штатів Америки старий
негр, якого звали дядечко Римус. Любив він розповідати дітям дуже цікаві казки
про Братика Кролика і Братика Лиса, Братика Черепаху і Матінку Мідовс і про багато інших тварин. І жив на
тій плантації білий хлопчик на ім'я Джоель, він часто приходив до хатини
дядечка Римуса і слухав ці казки. А коли хлопчик виріс, він записав ті казки,
щоб і ми могли їх послухати.
Колись Братик Вовк заприятелював зі старим Лисом, і причепилися вони до
Братика Кролика. Ні вдень, ні вночі не було йому спокою. Тільки-но кудись піде
він з дому, аж Вовк із Лисом тут як тут. І обов'язково потягнуть якесь кроленя.
Побудував собі Братик Кролик солом'яну хатку.
Братик Вовк і Братик Лис розвалили і розграбували її. Та ще й двох кроленят
вкрали.
Покликав тоді Братик Кролик мулярів. Зробили вони йому міцний будинок з дощок
на кам'яній кладці. Ось тоді стало йому спокійніше жити. Хоч на цілий день з
дому йди.
Братик Вовк тільки ходив навколо та зубами клацав, а замки зламати йому було
не під силу.
Тільки-но зачують кроленята якийсь шум – шусть до підвалу, що його вирив для
них Братик Кролик. Принишкнуть, ніби їх і немає вдома.
А Братик Кролик у цей час сидить в гостях у Матінки Мідовс та її дочок.
Підсунеться до вогню, люльку запалить і всяку всячину розповідає.
Якось зібрався Братик Кролик у гості, чує – шум якийсь. Він і вуха
насторожити не встиг, як у двері забіг Братик Вовк.
– Врятуй мене, Братику Кролику! – кричить. – За мною собаки женуться! Мало не
розірвали на шматки!
– Он стоїть великий ящик, – каже Кролик. – Стрибай у нього, будеш як удома. – Стрибнув Вовк у ящик.
Закрилася кришка. Попався Вовк! Братик Кролик окуляри надів, сів біля вогню і
замислився, що ж із Вовком робити. А Вовк зі скриньки запитує:
– Чи пішли собаки, Братику Кролику?
– Наче одна ще принюхується тут за дверима, – відповідає Кролик.
Нарешті надумав Братик Кролик дещо: узяв свердло і ну свердлити дірки в кришці
ящика.
– Що ти там робиш? – запитує Вовк.
– Свердлю дірки, щоб тобі не душно було.
Підкинув Братик Кролик дровець у вогонь, щоб вода в чайнику швидше закипіла,
а Вовк запитує:
– Ти що робиш?
– Вогонь розпалюю пожаркіше, щоб ти не замерз.
Пішов Братик Кролик до підвалу, привів усіх своїх діток.
– Що ти там робиш? – запитує Вовк.
– Та ось розповідаю діткам, який ти хороший сусід, Братику Вовче.
Кроленята навіть роти затиснули лапками, щоб не сміятися.
Узяв Братик Кролик чайник з окропом і ну лити на кришку ящика.
– Що там за шум? Хто це щипає мене? – закричав Вовк.
– Це блохи.
– Ох, і кусають же вони!
– А ти повернися іншим боком.
Як завиє Братик Вовк та як підскочить. Гачок з петлі – геть.
А Вовк – навтьоки. З того часу більше він до будинку Братика Кролика не підходив
і кроленят не крав.
Дуже любив Братик Кролик розповідати, як провчив він Братика Вовка. Сидячи у
Матінки Мідовс за чаєм вкотре переказував він цю історію.
А Матінка Мідовс каже:
– Адже це справа стара, а от із Братиком Лисом тобі й за сто років не
впоратися.
– З Лисом? Та він у мого батька тридцять років верховою конякою був. І у
мене, якщо захочу, буде!
Другого дня зустріла Матінка Мідовс Старого Лиса й запитує:
– Чи це правда, що ти у батька Кролика конем був?
– Хто це казав? – запитує Лис.
– Кролик і казав, а ще казав, що ти, Братику Лисе, і у нього будеш конем.
Побіг Лис прямісінько до будинку Кролика. А двері замкнені. Став стукати.
– Гей, Братику Кролику, чи ти вдома?
– Вдома. Тільки слабий я. Квасолі об'ївся, – відповів Кролик навмисне
слабеньким голосом.
– Збирайся, у Матінки Мідовс свято, обіцяв я, що з тобою прийду.
– Не дійду я. Ноги ослабли.
– А я тебе на лапах понесу.
– Не донесеш. Я важкий. Хіба що на спині повезеш.
– Гаразд.
– Але без сідла і вуздечки не можна, впаду я.
– Дістану і сідло, і вуздечку, – відповідає Лис.
– І наочники, бо злякаєшся по дорозі, я з сідла вилечу.
– Добре. Усе дістану.
Тільки-но встиг Кролик шерстку причесати й вуса підкрутити, дивиться –
повернувся Лис із сідлом та вуздечкою. У наочниках, смирний, як поні в цирку.
Сів Кролик верхи, і вони поскакали. Старому Лисові в наочниках не видно, що
робиться позаду. Раптом відчуває він, як Кролик підняв ногу.
– Що ти там робиш?
– Стремено підтягую.
А сам тим часом надягає шпори. Підняв другу ногу.
– А тепер що робиш?
– Штани поправляю, – відповідає Братик Кролик.
Під'їхали до будинку Матінки Мідовс. Став братик Лис зупинятися, тут Кролик
як всадить йому шпори в боки та – пішов, пішов!
Проскакав Кролик на старому Лисі повз будинок Матінки Мідовс.
– Ну, хіба не казав я, що Братик Лис ще мого батька возив? – прокричав
вершник.
Зціпив зуби від злості Старий Лис, але промовчав.
А тільки-но вони опинилися далеко від дому, на галявині, став фиркати,
лаятися, верещати, стрибати, крутитися... Але Кролик тримався міцно.
Кинувся тоді Лис на землю і ну качатися. Тут Братик Кролик вилетів із сідла.
Але перш ніж Лис схопився на ноги, Кролик пірнув у дупло старої сосни. Діра
була маленька, і Лису було туди не дістатися.
Пролітав повз те місце Братик Мишоїд. Лис і каже:
– Братику Мишоїде, постережи дупло, щоб Кролик не втік, а я по сокиру побіжу.
– Біжи, – каже Мишоїд, – я постережу.
Почув Кролик, що Лис утік, і каже:
– Ах, Братику Лису, як шкода, що тут немає Братика Мишоїда.
– А навіщо він тобі? – запитує Мишоїд лисячим голосом.
– Якби він тут був, то поласував би білкою.
– А як би він її зловив?
– На другому боці дерева є дірочка. Він би став там, а я б туди вигнав білку.
– Ну, жени, жени її на мене! – сказав лисячим голосом Братик Мишоїд. – А я
постараюся її спіймати для Братика Мишоїда.
Кролик зчинив галас, наче жене когось. Мишоїд побіг за дерево ловити білку, а
Кролик шусть із дупла.
Прибіг додому і двері на засув... Так і не вдалося Старому Лисові перехитрити
Братика Кролика. Знову пошився Братик Лис у дурні.
– Ось така історія, – каже дядечко Римус. – А тепер біжи додому, Джоелю, бо мати
тебе зачекалася з вечерею.
– Дякую, дядечку Римусе, я до тебе завтра знову прийду. – відповідає Джоель.
|
