Джоель Гарріс
"Казки дядечка Римуса"

Витівки Братика Кролика

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Портнягіна

Жив колись на одній плантації на півдні Сполучених Штатів Америки старий негр, якого звали дядечко Римус. Любив він розповідати дітям дуже цікаві казки про Братика Кролика і Братика Лиса, Братика Черепаху і Матінку Мідовс і про багато інших тварин. І жив на тій плантації білий хлопчик на ім'я Джоель, він часто приходив до хатини дядечка Римуса і слухав ці казки. А коли хлопчик виріс, він записав ті казки, щоб і ми могли їх послухати.

Колись Братик Вовк заприятелював зі старим Лисом, і причепилися вони до Братика Кролика. Ні вдень, ні вночі не було йому спокою. Тільки-но кудись піде він з дому, аж Вовк із Лисом тут як тут. І обов'язково потягнуть якесь кроленя.

Побудував собі Братик Кролик солом'яну хатку.

Братик Вовк і Братик Лис розвалили і розграбували її. Та ще й двох кроленят вкрали.

Покликав тоді Братик Кролик мулярів. Зробили вони йому міцний будинок з дощок на кам'яній кладці. Ось тоді стало йому спокійніше жити. Хоч на цілий день з дому йди.

Братик Вовк тільки ходив навколо та зубами клацав, а замки зламати йому було не під силу.

Тільки-но зачують кроленята якийсь шум – шусть до підвалу, що його вирив для них Братик Кролик. Принишкнуть, ніби їх і немає вдома.

А Братик Кролик у цей час сидить в гостях у Матінки Мідовс та її дочок. Підсунеться до вогню, люльку запалить і всяку всячину розповідає.

Якось зібрався Братик Кролик у гості, чує – шум якийсь. Він і вуха насторожити не встиг, як у двері забіг Братик Вовк.

– Врятуй мене, Братику Кролику! – кричить. – За мною собаки женуться! Мало не розірвали на шматки!

– Он стоїть великий ящик, – каже Кролик. – Стрибай у нього, будеш як удома. – Стрибнув Вовк у ящик.

Закрилася кришка. Попався Вовк! Братик Кролик окуляри надів, сів біля вогню і замислився, що ж із Вовком робити. А Вовк зі скриньки запитує:

– Чи пішли собаки, Братику Кролику?

– Наче одна ще принюхується тут за дверима, – відповідає Кролик.

Нарешті надумав Братик Кролик дещо: узяв свердло і ну свердлити дірки в кришці ящика.

– Що ти там робиш? – запитує Вовк.

– Свердлю дірки, щоб тобі не душно було.

Підкинув Братик Кролик дровець у вогонь, щоб вода в чайнику швидше закипіла, а Вовк запитує:

– Ти що робиш?

– Вогонь розпалюю пожаркіше, щоб ти не замерз.

Пішов Братик Кролик до підвалу, привів усіх своїх діток.

– Що ти там робиш? – запитує Вовк.

– Та ось розповідаю діткам, який ти хороший сусід, Братику Вовче.

Кроленята навіть роти затиснули лапками, щоб не сміятися.

Узяв Братик Кролик чайник з окропом і ну лити на кришку ящика.

– Що там за шум? Хто це щипає мене? – закричав Вовк.

– Це блохи.

– Ох, і кусають же вони!

– А ти повернися іншим боком.

Як завиє Братик Вовк та як підскочить. Гачок з петлі – геть.

А Вовк – навтьоки. З того часу більше він до будинку Братика Кролика не підходив і кроленят не крав.

Дуже любив Братик Кролик розповідати, як провчив він Братика Вовка. Сидячи у Матінки Мідовс за чаєм вкотре переказував він цю історію.

А Матінка Мідовс каже:

– Адже це справа стара, а от із Братиком Лисом тобі й за сто років не впоратися.

– З Лисом? Та він у мого батька тридцять років верховою конякою був. І у мене, якщо захочу, буде!

Другого дня зустріла Матінка Мідовс Старого Лиса й запитує:

– Чи це правда, що ти у батька Кролика конем був?

– Хто це казав? – запитує Лис.

– Кролик і казав, а ще казав, що ти, Братику Лисе, і у нього будеш конем.

Побіг Лис прямісінько до будинку Кролика. А двері замкнені. Став стукати.

– Гей, Братику Кролику, чи ти вдома?

– Вдома. Тільки слабий я. Квасолі об'ївся, – відповів Кролик навмисне слабеньким голосом.

– Збирайся, у Матінки Мідовс свято, обіцяв я, що з тобою прийду.

– Не дійду я. Ноги ослабли.

– А я тебе на лапах понесу.

– Не донесеш. Я важкий. Хіба що на спині повезеш.

– Гаразд.

– Але без сідла і вуздечки не можна, впаду я.

– Дістану і сідло, і вуздечку, – відповідає Лис.

– І наочники, бо злякаєшся по дорозі, я з сідла вилечу.

– Добре. Усе дістану.

Тільки-но встиг Кролик шерстку причесати й вуса підкрутити, дивиться – повернувся Лис із сідлом та вуздечкою. У наочниках, смирний, як поні в цирку.

Сів Кролик верхи, і вони поскакали. Старому Лисові в наочниках не видно, що робиться позаду. Раптом відчуває він, як Кролик підняв ногу.

– Що ти там робиш?

– Стремено підтягую.

А сам тим часом надягає шпори. Підняв другу ногу.

– А тепер що робиш?

– Штани поправляю, – відповідає Братик Кролик.

Під'їхали до будинку Матінки Мідовс. Став братик Лис зупинятися, тут Кролик як всадить йому шпори в боки та – пішов, пішов!

Проскакав Кролик на старому Лисі повз будинок Матінки Мідовс.

– Ну, хіба не казав я, що Братик Лис ще мого батька возив? – прокричав вершник.

Зціпив зуби від злості Старий Лис, але промовчав.

А тільки-но вони опинилися далеко від дому, на галявині, став фиркати, лаятися, верещати, стрибати, крутитися... Але Кролик тримався міцно.

Кинувся тоді Лис на землю і ну качатися. Тут Братик Кролик вилетів із сідла.

Але перш ніж Лис схопився на ноги, Кролик пірнув у дупло старої сосни. Діра була маленька, і Лису було туди не дістатися.

Пролітав повз те місце Братик Мишоїд. Лис і каже:

– Братику Мишоїде, постережи дупло, щоб Кролик не втік, а я по сокиру побіжу.

– Біжи, – каже Мишоїд, – я постережу.

Почув Кролик, що Лис утік, і каже:

– Ах, Братику Лису, як шкода, що тут немає Братика Мишоїда.

– А навіщо він тобі? – запитує Мишоїд лисячим голосом.

– Якби він тут був, то поласував би білкою.

– А як би він її зловив?

– На другому боці дерева є дірочка. Він би став там, а я б туди вигнав білку.

– Ну, жени, жени її на мене! – сказав лисячим голосом Братик Мишоїд. – А я постараюся її спіймати для Братика Мишоїда.

Кролик зчинив галас, наче жене когось. Мишоїд побіг за дерево ловити білку, а Кролик шусть із дупла.

Прибіг додому і двері на засув... Так і не вдалося Старому Лисові перехитрити Братика Кролика. Знову пошився Братик Лис у дурні.

– Ось така історія, – каже дядечко Римус. – А тепер біжи додому, Джоелю, бо мати тебе зачекалася з вечерею.

– Дякую, дядечку Римусе, я до тебе завтра знову прийду. – відповідає Джоель.