Прослухати аудіоказку "Важкий день"
Йозеф Чапек
Важкий день
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Бордюг
На узліссі, у невеликому будиночку жили разом Песик і Киця. Жили вони дружно і майже ніколи не сварилися. Одного разу
Киця сказала:
— Послухай, Песику, а чи не здається тобі, що підлога в нас у будиночку дуже
брудна?
— Здається, — відповів Песик. — Ти тільки подивися на мої лапи. І все від
цієї брудної підлоги...
Песик узяв відро та пішов по воду. Киця дістала шматок мила, поклала його
на стіл, а сама пішла до комори.
Коли Песик повернувся з водою, він побачив: лежить на столі якийсь згорток. «Гм,
— подумав він, — що б це могло бути?» Він розгорнув папір і побачив щось
дуже-дуже рожеве. Облизнувшись, він негайно сунув це рожеве до рота і почав
жувати. Тут з комори прибігла Киця. Дивиться — у Песика з
пащі піна лізе, а з
очей течуть сльози. Киця навіть злякалася:
— Що з тобою, Песику? Чи здоровий ти?
— Здоровий я, здоровий, тільки от з'їв щось дуже-дуже рожеве і дуже-дуже
несмачне!
— Який же ти дурний! — закричала Киця. — Адже це мило! Скоріше напийся
води, а потім як слід витри морду.
Добре, що у Киці знайшовся ще один шматок мила. Його Песик, звичайно, їсти
не став.
— А як ми будемо мити підлогу, адже у нас немає щітки? — запитав він.
— Я вже думала про це, — відповіла Киця. — У тебе така товста волохата
шерсть... Ти і будеш замість щітки.
— Добре, — погодився Песик.
Киця взяла мило, відро з водою і вимила всю підлогу Песиком, як щіткою.
Підлога стала чистою-пречистою, проте дуже мокрою.
— Тепер добре б нашу підлогу чимось витерти, — сказала Киця і глибоко
зітхнула.
Тут Песик закричав:
— А я придумав! Я хоч мокрий, але ж ти зовсім суха! І у тебе дуже м'яка
шерсть, як рушник. Давай я тобою витру нашу підлогу!
Так він і зробив. Підлога стала чистою, сухою, а от самі вони стали такими
мокрими, такими брудними!
— Ти виглядаєш жахливо! — сказала Киця, подивившись на Песика.
— А ти? В тебе теж вигляд кепський...
— Давай виперемо один одного, — негайно придумала Киця. — Спочатку я тебе
виперу, а потім ти мене.
— Це ти добре придумала, — погодився Песик. — Давай.
Наносили вони повне корито води. Песик вліз у корито, а Киця заходилася
його прати. А коли Песик був чисто вимитий, у корито влізла Киця, і Песик її
гарненько виправ.
— А тепер доведеться нам сушитися, — сказала Киця.
Вони розвісили у дворі довгу білизняну мотузку і, схопившись за неї лапами,
почали розгойдуватися.
— Добре гріє сонечко, — сказав Песик, повертаючись до сонця то одним боком, то
іншим. — Я скоро висохну, а ти?
Тільки він це сказав — кап-кап-кап! — і пішов дощик.
— Ой, намокнемо! — закричала Киця. — Швидше додому! — І вони побігли
ховатися від дощу.
— Ще й досі дощить? — запитала Киця, визирнувши у вікно.
— Знову світить сонечко, — сказав Песик.
Вони знову вибігли у двір і повисли на мотузці.
Раптом — кап-кап-кап! — знову пішов дощик.
Так у них було до самого вечора: то світить сонечко і вони мерщій біжать
сохнути, то починається дощ — і вони біжать під дах. Але до вечора вони все-таки
зовсім висохли.
— Ну от, — сказали вони, подивившись один на одного, — і ми самі сухі, і
підлога в нас чиста. Тепер можна і відпочити!
Автор: Чапек Й.;
ілюстратор: Бордюг С.
Подивитися аудіоказку:
| 
