В лісі, в круглому горісі...

Чиє гніздо краще

В шпака будиночок примітний,
Дбайливо тесаний, міцний.
Там цокає дзиґарик мідний,
Заведений іще з весни.

А в польової перепілки
Гніздечко легше вітерця:
Соломи жменька та суріпки,
Та трошки пір’ячка з крильця.

Але вона до нього лине,
Здаля в травичці пізнає...
Воно зігріє, бо єдине,
Воно найкраще, бо своє.

Журавлик

Літає журавлик, як диха,
Пливе, набира висоти.
Та крикнула знов журавлиха:
— Ану проти вітру лети!

Це ж нас понесе на край світу,
І треба вернутись сюди ж...
Навчишся літать проти вітру —
Тоді долетиш...

В лісі, в круглому горісі...

В лісі, в круглому горісі,
коник зиму зимував.

Зимував — не сумував,
підростав.

Стало тісно в тім горісі —
тріснув кований горіх!
Страшно гукнуло у лісі,
Кінь горіховий побіг.

Тупотить, гукає всім:
— От і я, весняний грім!

Восени

Вітер з пожовклим листком
Грається в котика й мишки:
То поженеться біжком,
То підкрадається нишком.

Ну а коли спійма
Буде, дітки, зима.

***

Сидить на перелазі хлопчик,
Хоч мама кликала давно.
Збиває прутиком листочки,
Вигукує: — Конячко, но!

А сад, а сонях-самосійко!
А чорнобривці запашні!
І козаченько наш, Василько,
Вже й сам як квітка на коні.

Просо

На порозі просто
Виросло просо.

Просо волохате
Не пускає в хату!

Ми його попросим:
— Пропусти нас, просо!

Намальовані рибки

Дрипки-трипки,
Не пустуйте, рибки!

Ту, найбільшу, слухайте,
Моря не розхлюпайте.

Трипки-дрипки,
Оранжеві рибки!

Якось на папері
Хвостиком змахнули,
Попливли за двері.

Снігова гірка

Гірку ліпимо нову —
Білу-білу, снігову.

Та від сонця, від тепла
Наша гірка потекла.

Галас на подвір’ячку:
— Ми зліпили річечку!

Рідна мова

Як то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все — тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова —
Цілий світ вона відкриє!

Бережіть її, малята,
Бо вона — віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила...