Віршики для малят

Про дівчинку,
що весь час смокче пальця

Ти, красуне, – ай-яй-яй! –
Пальця з рота витягай!
Любі хлопчики й дівчата,
Годі пальчики смоктати!
Пальці, дітки дорогенькі –
Не цукерки солоденькі!

Про хлопчика,
який б'ється лопаткою

– Слухай, хлопче! Припини
Битись, зачіпатися!
Як одразу не виходить –
Треба постаратися!

Про дітей, які
погано їдять у дитсадочку

Ось сестричка Іра –
Повен рот кефіру.
Ось сестричка Свєта –
Повен рот омлету.
Поруч Вова з Дашею
Мучаться із кашею…

Як негарно це і бридко!
Дітки, жуйте собі швидко!
Річ дурна – голодувати.
Ви вже старші – не малята!

Бережіть іграшки!

Вантажівка без коліс,
В їжака відклеївсь ніс,
Стали чорними курчата,
А із ляльки лізе вата.
Іграшки були новенькі,
А тепер вони старенькі.
Берімо швиденько
Клей та голки гостренькі,
Котушки, нитки –
Ремонтуймо цяцьки!
І подякують-таки
Від душі нам малюки!

Загадка про цукерки

В домі в нас буфет стояв,
П’ять цукерок зберігав.
Але якось в певний час
Світло згасло раптом в нас.
А як знову світло дали,
То цукерки вже пропали.
Де вони поділись звідти,
Якщо поруч були діти?

Про кішку

Крізь кватирочку віконну
Кішка – скік! – до нас бездомна.
Кватирочка відкрита,
А кішка вся немита.
Ми сказали:
– Здрастуй, кішко,
Поживи у нас хоч трішки!

Бережіть тепло

Входить холод у двори,
Бродить в пошуках діри.
Де той холод пролізає –
Все негайно замерзає.
Не відпустимо тепло
Ми поза віконне скло.
Справимось із холодом
Дружною юрбою:
Вата, пензлики і клей –
Осьде наша зброя!

Мій живий куток

Акваріум – крихітний став, наче дім
Для риб кольорових, що плавають в нім.
А ось – папужки серед клітки,
У них народилися дітки.
А ось – цибуля з городу.
Оце все – моя природа.
Не лісова вона і не польова,
Але справжня і дуже жива.

Усе гаразд

Мама приходить з роботи,
Мама скидає боти,
Мама у дім заходить,
Очима кімнату обводить:
– Ворог на дім напав?
– Ні.
– До нас бегемот завітав?
– Ні.
– Може, це був ураган?
– Ні.
– Вибухнув, може, вулкан?
– Ні.
– Може не наш це дім?
– Наш.
– Не наш, може, поверх у нім?
– Наш.
Це Сергійко забігав,
Я з ним трішечки пограв…
– Значить, це був не обвал?
– Ні.
– Слон не влаштував тут бал?
– Ні.
– Дуже рада! Виявлялось –
Я даремно хвилювалась!

Зубна історія

Ти ба! В житті таке трапляється:
Найголовніший зуб хитається
В бабусі та в онучки…
Оце так дивні штучки!

Телеграма

Першокласникові телеграма.
Телеграму читає мама.
«Були з тобою ми завжди,
Тепер ідеш до школи ти.
Учись, рости,
Та згадуй нас.
Айболить та Карабас,
Робін Бобін, Колобок
Та герої всіх казок!»