|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Едуард Успєнський
Віра та Анфіса заблукали
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Одного ранку бабуся Лариса Леонідівна сказала:
– Віро та Анфісо, ви вже великі. Ось вам карбованець, ідіть униз до магазину і купіть хліба. Половину буханки і цілий батон.
Віра дуже зраділа, що їй дали таке важливе доручення, і застрибала від радості. Анфіса теж застрибала, але не від радості, а тому що Віра почала стрибати.
Стоїть Віра у магазині і думає:
«Якого ж хліба купити – з родзинками чи просто хліба?»
Анфіса схопила два батони і теж думає:
«Ой, які зручні! З ким би побитися?!»
Віра як розсердиться:
– Не можна хліб хапати руками і розмахувати ним! Хліб треба берегти.
І вона виставила Анфісу з магазину.
Залишила Віра Анфісу на вулиці поруч із собачкою невідомої породи. Анфіса спочатку засумувала, а потім як розвеселилася і ну всіляко перед собачкою крутитися.
Аж тут з магазину вийшла кішка. Така поважна-поважна, наче вона й не кішка, а директор магазину. Очі примружила і на собаку поглядає, наче це не собака, а пеньок якийсь.
Собака як загарчить:
– РРРРР!
Як помчить за кішкою. Поручень від вітрини відірвала. За нею Анфіса біжить, за поручень тримається. А за Анфісою Віра біжить. За Анфісу тримається.
Взагалі Віра й Анфіса нікуди бігти не збиралися. Просто так вийшло.
Добігли вони до вулиці. По ній багато машин їхало. Горить червоне світло. Кішці треба було б зупинитися, або на стовп залізти, або до підземного переходу спуститися.
А вона прямо перед колесами помчала – нічого, загальмують! Собака теж хотіла побігти, але Віра за стовп рукою вхопилася. І затримала всіх.
– Ось бачите, – каже Віра, – що буває з тими, хто бігає перед колесами. Їх потім довго лікують у лікарнях!
Тут до них підійшов професор Іванов, господар собаки невідомої породи. Він сказав:
– Дякую тобі, дівчинко, що ти врятувала мого Тузен-Баха, тобто Тузика.
І тут Віра зрозуміла, що вони з Анфісою заблукали. І як заплаче.
Анфіса нічого не зрозуміла, але теж як заплаче. Усе навколо незнайоме – і будинки, і вулиця, і місто.
А міліціонер запитав:
– Ви у великому будинку живете?
– У великому. У найвищому.
– Скільки в ньому поверхів?
Два поверхи і один магазин.
Такий маленький будинок був у місті всього лише один. Тож міліціонер дуже швидко його знайшов.
– Скільки разів до вас дзвонити?
– Ми до дзвінка не дістаємо, ми ногами стукаємо! – сказала Віра.
Вдома бабуся якраз обід приготувала. Залишилося тільки хліб порізати. І всі сіли обідати. Тут міліціонерське радіо як закричить:
– Міліціонере Сидоров, чому вас немає на бойовому посту?
Міліціонер Сидоров суворо відповів:
– Я завжди на бойовому посту. Я допомагаю дітям. Зараз суп доїм та піду на своє перехрестя.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова