Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Умка

Ю.Яковлев

Умка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Лосін, В.Луколов

– Чи знаєш ти, як побудувати гарний барліг? Я навчу тебе. Треба вирити кігтями невеличку ямку і лягти в неї. Сніг сипатиметься на тебе, але ти не ворушися. Під снігом сховаються спина, лапи, голова. Не хвилюйся, ти не задихнешся: від теплого дихання в снігу з'явиться віддушина. Ти відлежиш бік, і в тебе затерпнуть лапи. Терпи, поки над тобою не виросте велика кучугура. Тоді боками утопчи снігові стіни. Потім стань на лапи й вигни спинку: підніми вище стелю. Якщо не лінуватимешся, у тебе буде гарний барліг. Просторий і теплий, як наш. – Так велика біла ведмедиця вчила маленького ведмежа Умку. У барлозі було темно. Надворі стояла довга полярна ніч.

Умка

– Час лягати спати, – сказала ведмедиця та поклала Умку на бочок. Але Умка не хотів спати. Він крутився. Дриґав лапами. Потім сів і сказав:

– Розкажи про рибу.

Умка

– У далекому теплому морі, – почала ведмедиця, – де немає крижин, живе сумна риба-сонце. Вона велика й кругла і плаває лише прямо. І не може ухилитися від зубів акули. Тому й сумна.

Умка

Умка уважно слухав і смоктав лапу. Потім він сказав:

– Шкода, що сонце – риба, і акула з'їла його. Тепер сидимо в темряві.

Умка

– Сонце – не риба, – заперечила ведмедиця. – Воно плаває в небі – у блакитному верхньому морі. Там немає акул. Там птахи.

– Коли ж воно припливе?

– Спи. Коли ти прокинешся, буде сонце і буде світло.

Умка

... Умка прокинуся від того, що у нього засвербіло в носі. Увесь барліг був залитий блакитним світлом. Блакитними були стіни, стеля і навіть хутро ведмедиці.

Умка

– Що це? – запитав Умка.

– Сонце!

– Припливло?

– Зійшло!

– Воно блакитне і з риб'ячим хвостом?

– Воно червоне. І ніякого хвоста у нього немає.

Умка

Умка не повірив, що сонце червоне і без хвоста. Він заходився копати вихід з барлогу.

Умка

Яскраве червоне сонце вдарило Умку сліпучим променем. Він замружився, чхнув. І, обдираючи боки, видерся назовні.

Умка

Свіжий прудкий вітер віяв над землею. Умка підставив ніс і відчув безліч запахів: пахло морем, рибою, птахами, землею. Умка вирішив, що так пахне сонце.

Умка

Умка бігав по снігу, качався, перевертався, і йому було дуже весело. Він підійшов до моря, опустив лапу у воду та лизнув її. Лапа виявилася солоною. Цікаво, верхнє море-небо теж солоне?

Умка

Потім він побачив дим, дуже здивувався й запитав:

– Що там?

– Люди, – казала мама.

– А хто такі люди?

Умка

Ведмедиця почухала за вухом і сказала:

– Люди – це такі ведмеді, які завжди ходять на задніх лапах і можуть зняти з себе шкуру.

Умка

– А в морі вони не водяться? – запитав Умка.

– Ні. Вони потонуть в морі. Їхнє хутро не вкрите жиром, воно одразу обледеніє. Вони водяться на березі. Коло диму. Від них пахне димом.

Умка

– Піду подивлюся! – сказав Умка і побіг убік диму.

– Умко! Умко! Куди ти! Не ходи туди! – крикнула ведмедиця, але Умка вже біг до людей.

Умка

Він біг довго, поки не опинився на сніговій галявині з темними острівцями землі. Умка понюхав землю. Земля пахла смачно.

Умка

І тут він побачив незнайоме ведмежа на двох лапах. На щоках і на підборідді у нього не росла шерсть, а ніс був рожевий, а не чорний.

Умка

Незнайомець подивився на Умку і побіг геть. Та й біг він не на чотирьох лапах, як було б зручніше й швидше, а на двох задніх. А передніми просто махав без користі.

Умка

Умка побіг за ним. Тоді дивне ведмежа, не спиняючись, скинуло з себе шкуру й кинуло її на сніг. Умка зупинився, понюхав. Гарна шкура, але ж де хвіст?

Умка

Потім двоноге ведмежа скинуло... голову. Голова виявилася порожньою: без носа, без пащі, без очей. Тільки великі пласкі вуха бовталися з обох боків, а з кожного вуха звисав тоненький хвостик.

Умка

Умка підхопив "порожню голову" і побіг далі, доганяючи незнайомця. У того, виявилося, була й друга голова: з очима, з носом, з усім, що треба.

Умка

Нарешті, Умка наздогнав двоногого. Той одразу впав на землю. Умка нахилився до нього й понюхав. Пахло не димом, а молоком, і Умка лизнув його в щоку.

Умка

– Ходімо купатися! – сказав Умка і побіг до моря. Двоногий побіг за ним, підбираючи по дорозі все, що він порозкидав.

Умка

Вони побігли до моря. Але незнайомець не став купатися. Він залишився на березі, а Умка пірнув у воду.

Умка

Умка довго плавав, пірнав. Він спіймав сріблясту рибку.

Умка

Але коли вийшов на берег, нового знайомого ніде не було.

Умка

Червона риба-сонце пливла по синьому верхньому морю-небу. І стояв великий день. Барліг почав танути й наповнюватися блакитною водою. Але коли є сонце, барліг не потрібен.

Умка

Якось велика ведмедиця сказала:

– Пора нам перебиратися на крижину. Ми попливемо по північних морях.

– А двоногі ведмеді-люди плавають на крижинах?

– Плавають, тільки найсміливіші.

Умка

– Тоді пливемо! – сказав Умка. Мати й син озирнулися на рідні місця і попливли.

Умка

Умка з мамою, як усі білі ведмеді, стали жити на крижинах. Вони полювали, ловили рибу. А крижини все пливли й пливли, уносячи їх від рідного берега.

Умка

Прийшла зима. Весела риба-сонце упливла кудись по верхньому морю. І знову стало темно. У полярній ночі не видно ані Умки, ані ведмедиці.

Умка

Зате в небі загорілися яскраві зірки. З'явилося два зоряних ковші. Великий ківш – Велика Ведмедиця. Маленький ківшик – Мала.

Умка

І коли двоногий ведмежа-хлопчик, що живе не березі, виходить надвір, він шукає очима маленькій ківшик і згадує Умку.

Умка

Йому здається, що це Умка крокує у високому небі, а за ним іде мама – Велика Ведмедиця.

Умка

Автор: Яковлев Ю.; ілюстратор: Лосін В. і Луколов В.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова