|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Японська народна казка
У мишачій нірці
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н. Піскунова і В. Романенко
Жили колись старий зі старою. Були вони дуже добрі. Любили їх діти, птахи і звірі лісові.
От якось пішов старий по хмиз. Дала йому стара у дорогу рисовий колобок.
Прив'язав старий вузлик із колобком до паска і пішов стежкою у гори.
Раптом впав колобок, покотився униз по стежці. Біжить старий, намагається наздогнати колобка.
А колобок закотився у мишачу нірки. Засумував старий, що ж тепер робити?
Аж дивиться – виповзла з нірки мишка й каже:
– Дякую тобі за колобок! Пішли до нас, будеш гостем на мишачому весіллі.
– Як же мені пролізти до нірки? – дивується старий.
– Не бійся, заплющ очі, тримайся за мій хвіст та повзи за мною.
Повзе старий мишачими ходами, за мишачій хвіст тримається.
Нарешті мишка дозволила йому розплющити очі. Дивиться старий – а перед ним гарненький будиночок стоїть.
Біля будиночку миші тісто місять, до весілля готуються.
Вийшла з будиночка мишка-наречена, запросила старого до хати.
Гарно в будиночку, на столі усякі наїдки, а посередині, на золотій таці – рисовий колобок лежить.
Миші старого пригощають, музики грають, у барабани б'ють, пісні співають та танцюють.
Скінчилося весілля. Настав час прощатися. Подарували миші старому дорогі подарунки.
Вивели старого з нірки.
– Прощавай, дідуню! Приходь до нас ще!
Повернувся старий додому, розказав про те, що з ним сталося, усе село його слухало, дивувалося.
А одна жадібна сусідка й каже своєму чоловікові:
– Піди знайди ту нірку та принеси побільше дорогих подарунків!
Зібрала вона його в дорогу, спекла колобок.
Кинув жадібний дід колобок з гори, котиться колобок, а той його ціпком підганяє:
– Ану, шукай мишачу нірку!
Закотився колобок до нірки. Вискочила з неї мишка:
– Дякую дідуню, за колобок, заходь до нас у гості!
Ухопився дід за мишачій хвіст, повзе по норі.
От і прийшли. Бачить жадібний дід – стоїть гарненький будиночок, біля будиночка миші до свята готуються.
А в хаті вже стіл накритий, миші пісні співають та танцюють.
– Годі танцювати, давайте мені подарунки! – гримнув жадібний дід.
– Рано ще, повеселися з нами! – відповідають йому миші.
А дід собі міркує: "Ану, удам я із себе кота, усе добро мишаче собі зберу!"
Та як закричить страшним голосом:
– Мняу! Мняу!
Кинулися миші з переляку бігти хто куди .
Як раптом стало темно. Злякався жадібний дід, став землю навколо себе руками рити.
У цей час йшла полем жадібна баба, бачить – земля на грядці горбком піднялася.
Стала вона той горбок копати.
Та й відкопала свого чоловіка.
З того часу перестали вони заздрити чужому щастю.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2026 Валерія Воробйова