|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Тук-тук
М.Сладков
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Полозов
Тук-тук!
Тук-тук!
– Агов!
Тук-тук!
– Заходьте!
Тук-тук! Тук-тук!
Еге! Стукають не у двері, а у вікно!
Виглядаю – дятел!
Причепився на відчиненій рамі та серйозно так стукає.
– Вітаю! – кажу. – Залітай!
А він як злякається! І до лісу.
Дерев'яна хата для нього, напевно, як величезне товсте дерево. Вікно - як дупло. І в дуплі, здається йому, хтось страшний сидить.
Білку в дуплі дятел бачив, кажана бачив, навіть пугача зустрічав. А таке страховисько – ніколи!
Зранку дятел знову прилетів – «дерево» дуплясте постукати.
Для початку всі колоди порахував. Потім у кожне дупло-вікно зазирнув. Дивно: все видно, а зайти не можна!
Сходинки порахував: шість.
У димар тюкнув: міцний. Що б іще перевірити?
Почав у паркані дошки лічити. З дошки на дошку, з дошки на дошку. Лічив, лічив – збився. Почав спочатку.
Лічив-лічив – стомився!
Не може більше лічити – отак наївся! На кожній деревинці по мурашці, на кожній сходинці по жучку, на кожній дошці – по личинці. Носа набив, язика натер. І живіт надувся. Синій та голий. Авжеж, голий: адже дятел молодий!
Крила і хвіст у нього, як у дорослого, а живіт голий. Пір'я ще коротке. І хоча шапка червона і святкова, тільки розум у голові не той. Це ж треба - хату з деревом переплутав! Ну та нічого. Днів у нього попереду – лічити не перелічити. В усьому ще розбереться.
Тук-тук!
Будьмо знайомі!
Таємниця шпаківні
У галочниках живуть галки, у синичниках – синиці. А в шпаківнях мають бути шпаки. Усе ясно та просто. Але в лісі рідко буває просто...
Знав я одну лісову шпаківню, у якої з віконечка висувався не шпак, а... соснова шишка! Та ще й ворушилася!
Я видерся на дерево і зазирнув у віконечко. По самісінькі вінця шпаківня була забита сосновими шишками. І більше в ній нічого не було. І жодної живої шишки: усі лежали нерухомо.
Я викинув зі шпаківні всі шишки і зліз із дерева.
За кілька днів я знову прийшов до лісової шпаківні. Цього разу у шпаківні оселився березовий листок!
Я довго стояв і дивився. Листочок насторожився, виглянув із віконечка і... сховався!
Я знову поліз на дерево. Зняв кришку - шпаківня доверху була набита сухим березовим листям.
І більше нічого. І живого листочка немає!
Я повернувся на другий день.
– Подивимося! – пригрозив я невидимці зі шпаківні. – Хто кого перетерпить!
Сів на мох, спиною притулився до дерева. Став дивитися.
Листя кружляє, перевертається, пурхає; лягає на голову, на плечі, на чоботи.
Сидів я, сидів, аж ось мене й не стало! Так буває: ти йдеш – тебе всі бачать, а встав, причаївся – і зник. Тепер інші підуть, і ти їх побачиш.
... Дятел причепився з льоту до шпаківні та як застукає! А з неї, з цієї таємничої хатки живої шишки та живого листочка, випурхнули і полетіли... миші! Звичайнісінькі, лісові жовтогорлі миші. Летіли, як на парашутах, розчепіривши лапки. Попадали всі на землю та й потікали геть.
Ось чия була у шпаківні комора та спальня. Це вони ворушили у віконечку шишки та листочки. І встигали втекти від мене непомітно, поки я ліз на дерево. А дятел звалився їм прямо на голови; швидкість і раптовість – гарний ключ до лісових таємниць.
Отже шпаківня перетворилася на... мишатню.
А от, цікаво, напевно й у синичниках та галочниках живуть не лише синиці та галки?
Що ж, походимо – дізнаємося, поживемо - побачимо...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова