Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Три цитрини

Словацька народна казка

Три цитрини

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Городнічева

Був собі один чоловік, і мав він єдиного сина, гарного, як калина, міцного, як дуб. Коли вже той чоловік відчув, що старість його змагає, покликав до себе сина:

– Сину мій єдиний, хотів би я, щоб ти оженився, доки мені очей не закрили.

Три цитрини

Радо виконав би син батькову волю, але що вдієш, як ніде не було дівчини, котра припала б йому до серця.

Три цитрини

Одного разу, коли він сидів у садку, раптом де не взялася перед ним стара горбата жінка.

– Йди на скляну гору, зірви там три цитрини і матимеш жінку, яку полюбиш усім серцем, – сказала вона й зникла так само несподівано, як і з'явилась.

Три цитрини

Немов стріла, прошили ті слова хлопцеву душу. Пішов до батька:

– Не спочину я доти, поки не знайду скляну гору та не здобуду три цитрини.

Дав батько синові на дорогу коня, шаблю, трохи грошей, побажав щастя і випровадив у світи.

Три цитрини

Довго мандрував хлопець темними борами та широкими полями, витратив у дорозі всі гроші, продав коня, зброю, тільки батькову шаблю залишив. Втомлений, виснажений, впав під тінистою липою.

Три цитрини

Аж тут задзвеніла батькова шабля, і на вершині гіллястої липи закаркало дванадцять круків, чорних, як ніч. Сполохані дзенькотом шаблі, знялись вони в повітря й полетіли у безвість. "Піду в той бік, куди полетіли круки, може, десь там моє щастя загубилось".

Три цитрини

Іде він день, другий, третій, нарешті бачить у далині високий замок, а над замком у повітрі дванадцять чорних цяток миготить. І рушив юнак уперед так хутко, ніби хто йому влив нових сил.

Три цитрини

Замок був увесь з олова. Навколо замку літало дванадцять круків, а на подвір'ї, спершись на довгу олов'яну палицю, стояла стара жінка.

– Сину мій, звідки ти взявся? Коли тобі життя миле, тікай звідси.

– Краще скажіть, бабусю, де мені шукати скляну гору та три цитрини?

Три цитрини

Витягла стара олов'яну дудку, свиснула тричі, і злетілося до неї дванадцять круків. Довго вони радилися, нарешті стара сказала:

– Прийде мій син, спитаєш у нього. А зараз сховайся і сиди тихо, доки тебе не покличу!

Три цитрини

Загули гори, зашуміли ліси, затрусився замок – то син повертався додому.

– Тьху, тьху, людський дух чути! А ну, мамо, кого це ви ховаєте? – закричав.

Три цитрини

Виліз хлопець з'під мітли і затремтів, як осиковий лист: перед ним стояло страшило, вище від найвищого дерева.

– Чого ти, хрущику, хочеш? – крикнуло страшило.

– Я шукаю скляну гору, може, ти щось про неї знаєш?

Три цитрини

– Про скляну гору нічого не знаю. Але підеш до мого брата, що живе в срібному замку, може, він тобі щось скаже. А відпущу я тебе тільки тоді, як поїси галушок.

Три цитрини

Взяв хлопець одну, вкусив і мало зуба не поламав, бо галушки були олов'яні.

– Чом не їси, може, тобі не до смаку? – питає страховисько.

– Та ні, тільки мені зараз не хочеться їсти, краще візьму з собою в дорогу.

Три цитрини

Набрав хлопець у кишеню олов'яних галушок, попрощався і пішов далі.

Три цитрини

Йшов він три дні й три ночі. Ніде ні душі живої. Зітхнув з розпачу і, знесилений, повалився на землю. Та тут задзвеніла батькова шабля, і закаркали двадцять чотири круки.

Три цитрини

– Добрий знак! – зрадів хлопець і подався у той бік, куди полетіли круки. Раптом бачить – замок височить. А від замку ллється таке сяйво, що аж очі сліпить, бо замок увесь з чистого срібла.

Три цитрини

На подвір'ї стояла стара горбата жінка.

– Коли тобі життя миле, тікай звідси, бо як прийде мій син, він тебе з'їсть.

– Не з'їсть, бо я приніс йому привіт від брата з олов'яного замка. Краще скажіть мені, де знайти скляну гору.

Три цитрини

Витягла стара срібну дудку, свиснула тричі, й злетілися до неї двадцять чотири чорних, як ніч, круки. Щось там стара до них шепотіла, а потім каже:

– Ні, сину, і вони нічого не знають. Може, мій син щось тобі скаже, а поки що сховайся під ліжко.

Три цитрини

Раптом як загули гори, зашуміли ліси, аж замок задвигтів.

– Тьху, тьху, людським духом пахне! – заревіло страховисько

Три цитрини

Вискочив тут хлопець з-під ліжка, став перед велетнем, а той і питає:

– Ти, хрущику, був у мого брата?

– Був, ще й галушок мені на дорогу дав!

– Ну, молодець! А тепер скажи, чого від мене хочеш!

Три цитрини

– Прийшов я спитати тебе, чи не чув ти часом про скляну гору та про три цитрини.

– Знаю, що десь вона є, та дорогу тобі мій брат із золотого замка покаже. А поки попоїж перед дорогою.

Три цитрини

Поставила стара на срібний стіл величезну срібну миску галушок.

– Їж, – крикнув син і вдарив палицею об землю.

Але хлопець вже здогадався, що галушки срібні, і сказав що зараз їсти не хоче, але візьме їх собі на дорогу.

Три цитрини

Три дні блукав він густими лісами й темними борами. І коли впав, зморений, під розлогим дубом, знову задзвеніла батькова шабля, а в повітря знялася зграя круків. "Мабуть, золотий замок недалеко..."

Три цитрини

Тільки-но вийшов він на пагорбок, бачить: перед ним – красна поляна, посеред стоїть золотий замок, від якого сяйво ллється, як від сонечка, а перед брамою стоїть стара жінка, на золоту палицю спирається.

Три цитрини

– Сину мій, чого ти тут шукаєш? Іди звідси, бо мій син тебе з'їсть.

– Ні, не з'їсть, бо я несу йому привіт від брата із срібного замка. Краще скажіть, як знайти скляну гору й три цитрини.

– Про це тобі скаже мій син, а поки що заховайся під стіл.

Три цитрини

Загули гори, зашуміли ліси, затрусився замок – це син повертався додому.

– Тьху, тьху, людським духом пахне!

Три цитрини

– То, сину, гарний юнак приніс тобі привітання від брата.

Тут хлопець виліз з-під столу.

– Поможіть мені знайти скляну гору й три цитрини.

Три цитрини

– Оце чорна гора, а там недалеко й скляна. На скляній горі – чарівне дерево, а на ньому – три цитрини. Якщо судилися тобі ті цитрини, то самі впадуть в руки. Коли захочеш їсти, розріж одну – з неї і наїшся і нап'єшся.

На дорогу ще і золотих галушок дав.

Три цитрини

Подякував хлопець за гостину й пішов далі. Лише на сьомий день почув він пахощі гарні-прегарні. Незабаром і гору побачив – високу, рівну і гладеньку, як лід. Спробував залізти на неї, та де там...

Три цитрини

Дивиться хлопець угору, бачить чарівне дерево з трьома цитринами. Та як же туди дістатися? Вирішив викинути галушки, щоб не заважали. Кинув першу, вона приліпилася до скляної гори, кинув другу, третю – і побачив перед собою три східці.

Три цитрини

Тоді він став кидати галушки і по тих східцях виліз на самісінький вершечок скляної гори. Там цитрини самі впали йому в руки, дерево зникло, скляна гора наче розтанула.

Три цитрини

По дорозі додому захотілося йому їсти. Витяг він з кишені найбільшу цитрину. Та тільки розрізав її навпіл, як вискочила звідти гарна дівчина й питає:

– Чи приготував мені їсти, пити й красні шати?

– Немає в мене нічого, – каже хлопець.

Плеснула дівчина тричі в долоні, вклонилася й зникла.

Три цитрини

Наївся хлопець з розрізаної цитрини, напився. На третій день напав на нього ще дужчий голод. "Розріжу другу", – вирішив він.

Вискочила ще краща дівчина звідти.

– Чи приготував мені їсти, пити й красні шати?

– Ні, люба, не приготував.

Красна дівчина сплеснула тричі руками, вклонилася й зникла.

Три цитрини

Іде він далі день і другий по голій пустелі, голод і спрага його морять. "Потерплю до ранку", – подумав і впав на землю.

Прокинувся вранці – перед очима батьківська хата.

Три цитрини

Залився слізьми старий батько, цілує сина, обіймає, бо вже й не сподівався побачити. Потім пішли розмови, розпити: де ходив, що бачив.

Три цитрини

На другий день запросили гостей. Розрізав тут хлопець третю цитрину. Вискочила з неї дівчина втричі краща, ніж перша.

– Чи приготував мені їсти, пити й красні шати?

– Приготував, моя люба, приготував.

Три цитрини

Наділа дівчина ті шати, усі аж зойкнули – такої краси вони ще зроду не бачили. Благословив тут батько дівчину й сина. І справили пишне весілля.

Три цитрини

Автор: Словацька народна казка; ілюстратор: Городнічева Г.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова