|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Три бажання"
Три бажання
В.Ширяєв
За мотивами українських народних казок
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ширяєв
Жили колись по сусідству двоє парубків – Іванко та Стецько. Іванко був хлопець добрий, працьовитий, завжди при ділі.
Стецько за роботою не бігав, любив поїсти та поспати. І коли він спав, то снив тільки їжею, а коли їв, то тільки й мріяв лягти спати.
Одного теплого дня лежав собі Стецько в затінку, коли це раптом з'явився якійсь сивий дідок.
– Доброго дня тобі, славний легіню! Чи не був би ти такий ласкавий та не дав би напитися бідному подорожньому?
– А щоб ти пропав, клятий жебраче! Тільки-но мені такий гарний сон наснився! Та якщо заради кожного перехожого по воду бігати, то й ніг не стане! Йди собі геть!
Почув цю розмову Іванко та й запросив старого на своє подвір'я.
– Пригощайтеся, дідусю! Ось молоко, ось паляничка свіжа.
– Дякую тобі, добрий легіню, за ласку, за гостинність. І хочу сказати тобі, що завтра ввечері пройде чарівна бездощова гроза. Тричі сяйне блискавка, тричі вдарить грім. І якщо під кожен удар грому загадати якесь бажання, то воно неодмінно здійсниться! Отож запам'ятай – три бажання!
Почув ці слова Стецько. "Еге! Та то не простий дідок! Добре, що я не встиг задрімати! Тепер головне – не проґавити грозу! Та й треба вигадати собі три гарненьких бажаннячка.
І ось другого дня із самого ранку заходився Стецько загадувати собі три бажання.
– По-перше, хочу мати такого чарівного горщика, з якого можна було б видобути будь-які наїдки в будь-яку хвилину!
– По-друге, забажаю собі таке ліжко, що само пересувалося би, куди мені заманеться! Захочу – на сонечко, захочу – в затінок. А захочу – в хату чи з хати! Ото буде забава!
Отак швиденько впорався Стецько із двома бажаннями. Але що б це вигадати собі ще? Скільки не ламав голову – нічогісінько в ній не з'являлося, бо ж він тільки те й знав, що поїсти та поспати...
А тим часом уже й вечір наблизився. Небо хмарами взялося...
І тут йому щось як закрутить у носі! Та так, що всі його думки, всі бажання з голови геть повилітали. Одне-єдине зосталося:
– Йой, як хочеться пчихнути!
І тут враз блискавка як сяйне! Як ушкварить грім! А Стецько як чхне!
І так йому добре зробилося! Така на нього зійшла благодать! Аж раптом він зрозумів...
– Так це ж був перший удар чарівного грому, і я його проґавив! – І тут він страшенно розізлився на свого носа!
– А щоб ти пропав, халамиднику!
Тут і вдруге сяйнула блискавка! І відчув Стецько, що йому нічим стало раптом дихати. Хапає він ротом повітря, мов та жаба. Глянув він у діжку з водою...
– Матінко моя рідна! Носа немає! Мов корова язиком злизала! Як же я без нього, ріднесенького, житиму?! Та краще вже ніс, мов баклажан, ніж без нього...
І тут втретє вдарив грім!
А що ж наш Іванко? А Іванко зранку як узявся орати своє поле, так геть забув і про дивного дідка, і про чарівну грозу.
Надвечір притомився, хотів був води напитися, але у глечику нічого не лишилося.
– Як пити хочеться! Здається, повного глечика випив би!
Раптом блискавка сяйнула і вдарив грім.
– Ну й дива! Та в глечику ж вода є!
– І чого це я сьогодні так натомився? Навіть поля не доорав... Ех! Мати б таку силу, щоб скільки працювати, ніколи втоми не знати!
Тут ще раз сяйнула блискавка! Випив Іванко всю воду і відчув, ніби з тою водою влилася в нього якась дивна сила, а втома зовсім зникла, ніби й не працював сьогодні.
Взявся він знову за роботу та й думає собі: "Шкода, що вже звечоріло. Ще б пару годин світла, і все зорав би..."
Тут утретє загуркотіло в небі! А затим раптом розвиднілося, наче в ясний день. Отож Іванко до заходу сонця встиг зорати все своє поле.
З цього дня Іванко не знав, що таке втома, і жив у постійній праці – на радість собі і людям.
А що ж Стецько? Стецько наш, як кажуть люди, зостався з носом! Але з яким носом! Ви б його побачили!
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова