Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


З.Топеліус

Три житні колоски

Три жітні колоски

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Давидова

Три жітні колоски

Сталося це напередодні Різдва.

Жив в одному селі заможній селянин. Почали в його хаті до свята готуватися, дружина й каже:

– Послухай, чоловіче, давай покладемо на дах хоч три житні колоски – для горобців! Адже свято зараз – Різдво Христове.

Відповідає селянин:

– Не такий вже я багатий, щоб стільки зерна якимось горобцям викидати!

Але дружина все одно просить чоловіка:

– Вже, напевно, і той бідняк, що на іншому боці озера живе, та й він не забув про горобців у Святвечір. Але ж ти сієш хліба удесятеро більше, ніж він…

Прикрикнув на неї господар:

– Не кажи дурниць! Що це ти вигадала: горобцям зерно викидати! Сідаймо краще до столу.

Стали у багатій хаті пекти та варити, смажити та тушкувати. Тільки горобцям, що по даху стрибали, не дісталося жодної крихти. Покружляли вони над хатою: жодного зернятка, жодної хлібної скоринки не знайшли, та й полетіли геть.

Три жітні колоски

Раптом дивляться, а на даху бідної хатини, усім вітрам відкритої, приготовлено їм щедре частування – цілих три колоски стиглого жита. Зраділи горобці, стали ті зернятка клювати!

Три жітні колоски

Почули в хаті гороб'ячу метушню. Зітхнула господиня:

– Ех, в печі у нас зараз нічого немає, та й на столі не густо. Якби взяли ми ті три колоски, якби змолотили, якби тісто замісили, якби я з того тіста хліба напекла – то й було б у нас до свята чим пригоститися! Дітям – на радість, нам – на розраду!

Засміявся селянин:

– Годі, люба! Якби та якби... Які там хліби! Чи багато зерна намолотиш з трьох колосків! Тільки для гороб'ячого бенкету й годиться! Збирай-но краще дітей, нехай підуть до села та куплять нам свіжого хліба і глечик молока – адже я зберіг до Різдва якихось грошенят! Буде й у нас свято – не гірше, ніж у горобців!

Зраділи діти: Іванко та Марійка.

– Підемо! Підемо! Гостинців принесемо!

А мати хвилюється:

– Холодно надворі! Та й іти далеко! Та й темніє вже! Та й вовки…

А дітям все байдуже:

– Дай нам, батьку, міцну палицю, цією палицею ми будь-якого вовка відженемо!

Дав батько Іванкові палицю, перехрестила їх мати, пішли діти до села.

Три жітні колоски

Чи довго, чи недовго йшли – купили вони чотири свіжі хлібини та молока глечик і додому пішли.

Йдуть, а сніг все сипле та сипле, замети ростуть та ростуть, а до дому ще далеченько.

Раптом назустріч їм вовк, величезний, худий. Пащу розкрив, стоїть поперек дороги та виє. Не злякався Іванко, замахнувся палицею, а у самого голос тремтить:

– Не бійся, Марійко, зараз я його прожену!

А вовк завив раптом, та так жалібно:

– У-у-у, яка холоднеча, яка лю-у-ута, моїм вовченятам зовсім нема чого їсти! Пропадуть вони з голоду-у-у! З голоду-у-у!

Три жітні колоски

Шкода стало Марійці вовка з вовченятами, дивиться вона на брата та шепоче:

– Немає у нас нічого, крім хліба, віддамо вовченятам дві хлібини!

Подумав Іванко, та й простягнув Вовкові хліб. Зрадів вовк, завиляв хвостом, наче собака:

– Довіку не забуду вашої доброти!

Схопив вовк зубами дві хлібини та побіг. А діти далі пішли. Йдуть, поспішають, раптом чують: хтось позаду важко йде за ними по глибокому снігу. Озирнулися Іванко з Марійкою, та так на місці й заклякли: йде їм услід величезний ведмідь. Зупинився ведмідь, загарчав:

– Мор-р-роз, мор-р-роз! Р-р-річки замер-р-рзли!.. Чим, чим ведмежат напоїти? Ведмежата плачуть, пити пр-р-р-росять!

Стрепенувся Іванко:

– Он як! Не сумуй, віділлємо тобі молока, напоїш ведмежат, спатимеш, як інші ведмеді, у своєму барлозі до самої весни!

Дивляться – а ведмідь вже берестяне відерце підставляє. Відлили йому діти півглечика молока.

Три жітні колоски

– Добр-р-рі діти, гар-р-рні діти, – забурмотів ведмідь і пішов своєю дорогою, перевалюючись з лапи на лапу.

І пішли Іванко з Марійкою далі. До дому вже зовсім близько. Чують раптом шум над головою. Дивляться: сова на них налітає, крилами махає, скрипучим голосом кричить:

– Віддайте мені хліб! Віддайте молоко! Хліб мені! Молоко! – Розчепірила сова гострі кігті, так і хоче здобич схопити.

Змахнув Іванко палицею:

– Ось я тобі зараз дам, розбійнице!

Три жітні колоски

Довелося сові забиратися геть! А діти скоро до хати прийшли. Кинулася їм мати назустріч, цілує, обіймає:

– Як же я хвилювалася! Вже чого тільки не передумала! Раптом, думаю, вовк чи ведмідь-шатун їм зустрівся!..

А діти у відповідь:

– А нам вовк і справді зустрівся! А ми йому дали хліба для його вовченят.

– І ведмідь-шатун нам зустрівся! Ми йому молока для ведмежат дали.

Мати аж руками сплеснула: он як серце чуяло! А батько питає:

– А додому хоч принесли чогось? Чи ще кого по дорозі пригостили?

Засміялися Іванко з Марійкою:

– Ще сову-розбійницю зустріли! Їй ми палицею пригрозили! А додому ми принесли дві хлібини і півглечика молока. Тож тепер і у нас буде справжній бенкет!

Засяяла на небі перша зірочка, почали люди Різдво Христове славити:

Заспівайте, християни,
Миру спасіння,
У віфлеємській бідній стайні
Бог лежить на сіні!

Помолившись Богу, посідали вони за стіл. Дивляться: що за диво – скільки батько від хліба не відрізає, скільки шматків не роздає, а хліб цілим залишається! Стала мати молоко розливати – скільки не відливає, а молока в глечику менше не стає!

– Оце дива!

Три жітні колоски

Але на все свій час, пройшли святкові дні. Стали господарі за справи прийматися. За що не візьмуться бідний селянин з дружиною – все у них виходить добре. Де не було нічого, там стало багато. Що за диво?

Зате у багатого селянина справи пішли погані. Журиться господар:

– Це все тому, що ми добра не бережемо! Тому дай, цьому позич. Ні, не такі ми багаті, жінко, щоб про інших думати. Жени-но геть з двору всіх жебраків!

Три жітні колоски

Стали вони гнати всіх, хто наближався до їхніх воріт. Але тільки щастя їм все одно ні в чому не було.

– Може, ми їмо забагато чи надто жирно? – задумався селянин. І наказує жінці: – мабуть, треба нам якось по-іншому куховарити! Піди-но ти до тих, що на іншому березі озера живуть, та повчися, як куховарити!

Пішла його жінка, а чоловік чекає. Довго чи не довго – повернулася вона. А чоловікові вже не терпиться:

– Що, жінко, набралася розуму? Дізналася, чому у них все в хаті добре?

– Набралася, – каже жінка, – дізналася.

– Кажи швидше, в чому секрет!

А жінка у відповідь:

– Ну тож слухай! Хто не зайде до них у двір, того вони радо приймають, за стіл садять та ще й з собою дають. Бездомного собаку та й того нагодують. І завжди від щирого серця... Ось тому, чоловіче, їм і щастя.

Здивувався господар:

– Дивно! Щось не чув я, щоб багатіли від того, що іншим допомагають. Ну гаразд, перевіримо: візьми цілу хлібину і віддай її жебракам при дорозі. Та скажи їм, щоб забиралися геть звідси!

– Ні, не допоможе це... Треба від щирого серця подавати…

Забурчав чоловік:

– Ще чого! Мало того, що своє віддаєш, так ще й від щирого серця. Ну то добре, дай від щирого серця. Але тільки за умови: нехай відпрацюють потім. Не такі ми багаті, щоб роздавати своє добро задарма.

Але жінка не відступає:

– Ні, вже якщо давати, то без будь-яких умов.

Чоловік з досади мало не задихнувся:

– Та що ж це таке! Своє, нажите – задарма віддавати!

А жінка знову:

– Але ж коли за щось, це вже буде не від щирого серця!

Замислився чоловік, похитав головою та раптом і каже:

– Дивні справи!.. Ну ось що, жінко, залишився у нас невеличкий сніп необмолоченого жита. Витягни з нього три колоски, та прибережи... для горобців. Почнемо з них!..

Три жітні колоски



Автор: Топеліус З.; ілюстратор: Давидова О.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2019 Валерія Воробйова