|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Луїджи Капуано
Три персні
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Казбеков
Жив колись кравець, а в цього кравця було три дочки, усі такі красуні, що й сказати не можна. Дружина його померла дуже давно, і він ніяк не міг придумати, як би видати дочок заміж. От якось бідний батько пішов у поле погукати долю.
– Доле, гей, доле, де ти? – почав він гукати.
Раптом перед ним з'явилася старенька з прядкою і веретеном в руках.
– Навіщо ти гукав мене? – лагідно запитала вона.
– Я гукав тебе, щоб ти послала щастя моїм дочкам.
– Приведи їх сюди, тільки кожну окремо. Нехай вони власноруч виберуть собі долю, – сказала старенька і зникла.
Кравець повернувся додому дуже задоволений і радісно сказав своїм дочкам:
– Ну, а тепер я знайшов ваше щастя!
І він розповів їм, що з ним сталося.
Тоді старша сказала гордо батькові:
– Мені належить право обирати першою, і я оберу найкращу долю.
Другого дня батько зі старшою дочкою пішли у поле, і тільки-но прийшли туди, як кравець знову став гукати сильним голосом:
– Доле, гей, доле, де ти?
І знову перед ним з'явилася старенька з прядкою та веретеном і запитала його:
– Навіщо ти гукав мене?
– Я привів до тебе мою старшу дочку.
Стара вийняла з кишені три персні: золотий, срібний і залізний. І сказала дівчині:
– Вибирай, і нехай допоможе тобі Господь.
– Оцей, – сказала дівчина, вибравши золотий перстень.
– Вітаю Вас, Ваша Величність!
Коли кравець і старша дочка повернулися додому, вона одразу ж почала хвалитися перед сестрами:
– Я буду королевою!
Наступного дня кравець узяв із собою другу дочку і знову пішов у поле.
На його поклик знову з'явилася старенька з прядкою та веретеном і вийняла з кишені два персні: один срібний, другий залізний.
– Вибирай, і нехай Господь допоможе тобі! – сказала старенька, звертаючись до другої дочки кравця.
– Оцей, – сказала дівчина, вибираючи срібний.
– Вітаю Вас, принцесо!
Повернувшись додому, друга сестра сказала старшій:
– Ну що ж, якщо ти будеш королевою, тож я буду принцесою.
І обидві дівчини почали дражнити молодшу сестру:
– Чого ж ти хочеш? – говорили вони їй, сміючись. – Тобі слід було народитися на світ першою за нас.
Але молодша сестра нічого не відповіла їм. Наступного дня кравець пішов у поле з молодшою дочкою.
І от знову з'явилася старенька з прядкою і веретеном, вийняла з кишені знову три персні, як і першого разу – золотий, срібний та залізний.
– Вибирай, і нехай допоможе тобі Господь.
– Оцей, – сказала дівчина, вказуючи на простий залізний перстень.
Стара нічого їй не сказала і зникла.
По дорозі додому кравець став бурчати на дочку і питати її, чому вона не вибрала золотого персня.
– Мені так наказав Господь.
Сестрам цікаво було дізнатися – який же перстень дістався їхній молодшій сестрі.
– Покажи, покажи швидше, який у тебе перстень!
Побачивши, що її перстень залізний, вони почали з неї насміхатися.
Між тим рознеслася чутка, що у дочок кравця є персні, що їх йому дала сама доля; у цей час іспанський король повинен був одружитися. Йому заманулося приїхати подивитися на дочок кравця, і він був такий зачарований старшою сестрою, що сказав їй:
– Ви будете королевою іспанською.
Після цього він негайно ж наказав приготувати розкішний бенкет, одружився з нею і відвіз до палацу. Незабаром після цього приїхав принц і закохався у другу дочку.
– Ви будете принцесою, – сказав він їй і наказав приготувати чудовий весільний бенкет, одружився з нею і відвіз до свого замку.
У кравця залишилася тільки одна дочка, але ніхто не хотів із нею одружитися.
Нарешті якось прийшов до них пастух і запитав кравця:
– Чи хочете ви віддати за мене вашу дочку?
– Нам не потрібні пастухи, у нас вже є один.
Минуло близько року, а молодша дочка все ще жила з батьком, оскільки ніхто не хотів із нею одружитися.
Рівно через рік до них знову прийшов той самий пастух і знову запитав у кравця:
– Чи хочете ви віддати за мене вашу дочку?
– Бери її! – відповів кравець.
Зіграли весілля, без святкувань і без всякої пишноти, і пастух з дружиною пішли.
Тоді кравець подумав: "Дай-но я піду провідати мою старшу дочку, королеву".
Сказано – зроблено; приходить кравець до королеви і застає її в сльозах.
– Що це з тобою, дочко моя! – з подивом запитав її батько.
– Ах, таточку, якби ти знав, яка я нещасна. Король неодмінно бажає мати сина, а у мене немає дітей. Бог мені їх не посилає.
– А хіба перстень, який дала тобі доля, не може допомогти тобі в цьому?
– Ні, він не може мені допомогти. А між тим король сказав мені, що якщо через рік у мене не буде сина, то біда мені! Я впевнена що він накаже відрубати мені голову.
Бідолашний батько нічим не міг їй допомогти, а тому попрощався з нею і пішов до другої своєї дочки, до тієї, що була принцесою, але, прийшовши до неї, він побачив, що і вона плаче.
– Що з тобою, дочко моя?
– Ах, якби ти знав, таточку, яка я нещасна! Усі мої діти вмирають одразу ж після народження.
– А хіба перстень, який дала тобі доля, не може тобі допомогти в цьому?
– Ні, не може. Принц сказав мені, що якщо й та дитина, яку ми очікуємо, теж помре, тоді біда. Я впевнена, що він накаже прогнати мене із замку!
Бідолашний батько нічим не міг зарадити її горю.
По дорозі додому йому раптом сяйнула думка відвідати третю дочку. Але йому соромно було піти до неї, тому він перевдягнувся купцем і вирушив у дорогу. Ішов він, ішов, і нарешті прийшов до тієї далекої країни, де жила його молодша дочка.
Тут він побачив чудовий палац, що сяяв наче золото. Він запитав, кому він належить, і йому відповіли, що це палац царя-Сонця.
У той час, коли кравець розглядав палац, він раптом почув, що його хтось кличе з вікна палацу:
– Послухайте, купець, якщо у вас є гарні речі, то увійдіть сюди.
Кравець увійшов до палацу і побачив, що царицею була ніхто інша, як його молодша дочка. Він просто скам'янів від подиву, і не міг навіть відімкнути короб з товаром.
– Вам, ніби зле, пане? – лагідно запитала його цариця.
– Дочко моя, я твій батько, і прошу тебе пробачити мені, – вимовив нарешті кравець.
Говорячи це, він хотів кинутися цариці в ноги, але вона його впізнала і не дозволила йому цього зробити.
– Я давно вже про все забула, – сказала вона батькові, – і дуже рада вас бачити, але не залишайтеся до вечора тут. Якщо цар-Сонце застане вас у мене, ви негайно ж перетворитеся на попіл.
Після того, як кравець добре поїв і випив вина, цариця принесла йому кілька дорогих подарунків.
– Усі ці подарунки для вас, а оцей горішок віддайте моїй старшій сестрі, а цю пляшечку з водою – другій сестрі. Нехай старша сестра проковтне горішок, не розкушуючи його, а друга нехай п'є з цієї пляшки кожного дня не більше одного ковтка води.
Коли дві старші сестри почули, яка щаслива їхня молодша сестра, і побачили, які вона їм прислала подарунки, у їхні серця закралися заздрість і злість.
– Вона сміється з нас, приславши нам горішок і воду! – вигукнули вони, і сказавши це, старша схопила горішок, кинула його на землю, і розчавила. З горішка бризнула кров; виявилося, що в ньому була крихітна дитинка.
Король, побачивши її зарозумілий вчинок і розчавлену дитину, закричав:
– Гей, виведіть її звідси і відрубайте їй голову!
І він стратив її без будь-якого жалю.
Друга сестра в той же час вийняла корок зі скляночки і вилила з неї усю воду за вікно.
Цієї хвилини під вікном проходили діти, що тягли за собою мертву кішку. Вода бризнула на цю кішку, і що ж? Вона ожила, схопилася і втекла.
– Ах ти нещасна! – вигукнув принц, який бачив усе, що сталося. – Ти забрала життя наших дітей!
І він так розсердився, що задушив її.
Батько заплакав і пішов до молодшої дочки, щоб розповісти їй про нещастя.
Увечері, коли цар-Сонце повернувся додому, цариця зазвичай запитала його:
– Ваша Величність, що ви бачили під час вашого обіду?
– Я бачив, як відрубали голову одній королеві і задушили одну принцесу, але вони на це заслужили.
– Ах, Ваша Величність, то були мої сестри! Але ж ви можете оживити їх. Не відмовте мені у такій милості.
– Подивимося! – відповів цар-Сонце.
Наступного дня, тільки-но він дійшов до того місця, де була похована королева, то постукав у землю і сказав:
– Я посланий твоєю сестрою, покайся, і знову житимеш!
Тоді з-під землі пролунав голос:
– Передай моїй сестрі, що краще я залишуся навіки під землею! Ненавиджу її та проклинаю!
– Ну, тож залишайся там назавжди, зла жінко, – сказав цар-Сонце і продовжив свій шлях.
Дійшовши до того місця, де була похована принцеса, він знову постукав у землю і сказав:
– Я посланий твоєю сестрою, покайся, і знову житимеш!
Але з-під землі знову почувся голос:
– Передай моїй сестрі, що краще я залишуся навіки під землею! Ненавиджу її та проклинаю!
– Ну то й залишайся там назавжди, зла жінко! – сказав цар-Сонце і спокійно продовжив свій шлях.
Так дві злі сестри і залишилися назавжди у землі і були з'їдені черв'яками.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова