|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Тала-ведмідь та великий чаклун
Саамська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов та О.Васильєв
Унадився якось Тала-ведмідь вночі навколо стійбища вештатися. Ходить тихо, голосу не подає, за каменем ховається – вичікує: чи то дурний олень від стада відіб'ється, чи то цуценя за стійбище вискочить, чи дитина.
Проте, як не ховайся, а сліди на снігу залишаються. Побачили матері ті сліди, сказали дітям:
– Не катайтеся пізно при місяці з гірки! Тала-ведмідь близько. Схопить, до своєї нори понесе, на обід з'їсть.
Місяць зійшов, а неслухняні діти катаються з гірки.
Виліз із-за каменю Тала-ведмідь, розкрив свій мішок – кісу, поперек дороги поклав, а сам трохи далі заліг.
Покотилися діти з гірки та у ведмежу торбу й залетіли! Схопив Тала торбу, на плечі закинув, йде додому, радіє: "Повну кісу дітлахів несу! Смачно поїм!"
Йшов, йшов, стомився, повісив торбу на ялиновий сучок, сам під ялинкою ліг та й захропів.
Висять діти в торбі, шепочуться:
– Що робитимемо? Тала нас з'їсть!
Один, найменший хлопчик запитує:
– Чи є у кого нитки-голки?
– Є, є, у дівчат є! – відповідають йому.
Хлопчик дістав складаний ніж, розпоров торбу, дітей на волю випустив, наказує:
– Мершій камінці тягніть, у торбу кидайте!
Натягали діти камінців, у торбу накидали, і хлопчик заліз туди ж. Каже іншим:
– Тепер зашивайте та біжіть додому!
Зашили діти торбу та й побігли додому. Прокинувся Тала-ведмідь, потягнувся, запитує:
– Чи всі ви там у моїй кисі живі?
– Всі, всі живі! – відповідає хлопчик.
Звалив Тала кісу на плечі та аж присів:
– Ох, важко! Зате вистачить смачного м'яса надовго!
Ледве дотяг Тала кісу до дому. Заліз на земляний дах, кричить у димову дірку своій господині-ведмедиці:
– Гей, Талахке, готуй великий берестяний казан! Я багато смачного м'яса приніс!
Повісила Талахке над вогнищем великий берестяний казан, налила води, вогонь розвела.
– Готово! – кричить. – Давай м'ясо! Трусонув Тала кісу – камінці посипалися, казан розбили, вода пролилася, вогонь погасила. Дим стовпом стоїть.
Заревіла ведмедиця, а Тала нагорі й не чує. Ще раз кісу трусонув – вискочив із неї хлопчик, сів трохи далі, у руці ножичок затиснув, чекає, що далі буде.
Увійшов Тала в дім, на господиню гарчить:
– Чому казан розбитий, чому вогнище згасло, чому м'ясо не вариться?
А Талахке йому у відповідь реве:
– Навіщо замість м'яса каміння кидаєш?
Дивиться Тала: дійсно, камінці лежать. Здивувався й каже:
– Але ж он там сидить один смачний хлопчина. Давай хоч його зваримо.
Тут хлопчик як черкнув ножем об камінь так, що іскри посипались, як закричить:
– Стій на місці, Тала-ведмідь! Мій батько чаклун, моя мати чаклунка, мій дід чаклун, моя бабця чаклунка, а я з усіх найбільший чаклун! Це я з хлопців камінці зробив!
– Оце так-так! – здивувався Тала. – Не стану я варити тебе, великого чаклуна. Тільки ти за це з камінців знову м'ясо зроби! Я голодний, жінка моя Талахке голодна, синок мій Талашка у колисці спить голодний!
– Що ж, – каже хлопчик, – це можна. Тягни великий мідний казан, тягни хмиз, розпалюй вогонь!
Побіг Тала по мідний казан, побігла Талахке по хмиз. А хлопчик камінці з дому викинув, один тільки собі залишив, вихопив із вогнища головешку, загорнув у ганчірку та поверх Талашки й поклав у люльку. Сидить, люльку хитає. Прибіг Тала – приніс казан, прибігла Талахке – принесла хмиз.
– Давай мерщій дітей, будемо обід варити!
Відповідає їм хлопчик:
– Тут ваш син Талашка заплакав. Поки я з ним возився, усі діти розбіглися. Зате тепер міцно спить Талашка! – І показує головешку в люльці.
Заревіла Талахке-ведмедиця, заревів Тала-ведмідь:
– Ох, біда! Занапастив ти нашого сина Талашку, зробив із нього головешку!
Черкнув хлопчик ножем по каменю так, що іскри посипались, закричав:
– Мій батько чаклун, моя мати чаклунка, мій дід чаклун, моя бабця чаклунка, я сам великий чаклун! Можу з головешки знову Талашку зробити! Тільки віднесеш мене за це, Тала, додому!
– Віднесу, віднесу, зараз віднесу!
Хлопчик засунув головешку під піч, тицьнув кулаком у бік Талашку, той прокинувся та й закричав на все горло.
Радіє Тала, радіє Талахке, усього Талашку облизали. А хлопчик скочив на плечі ведмедю, сів верхи, каже:
– Неси мене додому!
Поніс Тала. Доніс до озера, де саами рибу ловлять, каже:
– Біжи далі сам. Боюся далі йти!
А хлопчик черкнув ножиком:
– Мій батько чаклун, моя мати чаклунка, мій дід чаклун, моя бабця чаклунка, я сам великий чаклун! Це озеро я зробив! Хочеш – з тебе таке ж зроблю?
– Не хочу, не хочу! – затрусив головою Тала і так побіг, що швидше вітру до стійбища добіг.
Тут саами схопили Талу, зв'язали:
– Попався, боягузливий Тала! Навіщо наших дітей крадеш?
Тонким голосом заревів Тала:
– Розв'яжіть мене! Відпустіть! Я скажу вам, що робити, щоб ведмеді ваших дітей не крали.
Розв'язали саами Талу, чекають, що він скаже.
– Перше: діти повинні слухатися матерів. Друге: у них має бути хоробре серце. Третє: при зустрічі з ведмедем треба дивитися йому прямо в очі, – сказав так та й втік до лісу не озираючись.
З тих пір саами з малих років не бояться ведмедів. Зустрінуть Талу в лісі, хоробро подивляться прямо в очі, і не чіпає їх Тала, йде. Ну, а хто матері не слухається, того ведмідь вкраде. Той сам винен.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова