|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Альф Прьойсен.
Козеня, яке вміло лічити до десяти
Малюнки В.Сутеева
Жило собі маленьке Козеня, яке навчилося лічити до десяти, якось підійшло воно до великої калюжі, стало над нею як укопане і довго дивилося на себе у воді.
А тепер послухай, що було далі.
– Один! – сказало Козеня.
Це почуло Теля, яке гуляло поблизу й скубло травичку.
– Що це ти робиш? – спитало Теля.
– Я сам себе полічив, – відповіло Козеня. – Хочеш, я й тебе полічу?
– Якщо мені не болітиме, то полічи, – сказало Теля.
– 3овсім не болітиме. Тільки ти не ворушись, і тоді я зможу тебе полічити.
– Ні, я боюся, і моя мама, мабуть, не дозволить, – промовило Теля, задкуючи.
Але Козеня не відступалося і сказало:
– Я – це один, ти – це два. Один, два!
– Ма-а-мо! – заревло Теля і почало плакати.
Враз до нього підбігла корова із дзвіночком на шиї.
– Ти чого ревеш? – спитала Корова.
– Козеня мене полічило! – поскаржилося Теля.
– А що це таке? – спитала Корова.
– Я вмію лічити до десяти. Ось послухайте: один – це я, два – це Теля, три – це Корова. Один, два, три!
– Ой, воно вже й тебе полічило! – заревло Теля.
Коли Корова це зрозуміла, вона дуже розсердилася.
– Я тобі покажу, як знущатися з мого Телятка та з мене! Ану, Телятку, даймо йому духу!
І Корова з Телям кинулися до Козеняти. Козеня перелякалось, підскочило, як ужалене, і подалось геть по моріжку. А Корова й Теля за ним.
Недалеко на пасовиську стояв Бичок. Він колупав рогами землю и підкидав угору кущики трави. Теля й Корова протупотіли повз нього.
– Чого ви женетеся за цим малесеньким Козеням? – спитав Бичок.
– Бо воно нас полічило!
– Але ми його спіймаемо! – сказала Корова.
– Один – це я, два – це Теля, три – це Корова, чотири – це Бичок. Один, два, три, чотири! – сказало Козеня.
– Ой, воно вже й тебе полічило! – захлипало Теля.
– Ну, це йому так не минеться! – заревів Бичок і разом з усіма кинувся доганяти Козеня.
Обабіч дороги походжав Кінь і скуб травичку. Побачивши тварин, які мчали як очманілі, він закричав:
– Куди це ви біжите?
– Женемося за Козеням, – відповіла Корова.
– Воно нас полічило, – запхикало Теля.
– А йому ніхто не дав такого права! – проревів Бичок.
– А як же воно це робить? – спитав Кінь.
– Дуже просто, – сказало Козеня.– Ось як! Один – це я, два – це Теля, три – це Корова, чотири – це Бичок, а п'ять – це Кінь. Один, два, три, чотири, п'ять!
– Ой, воно вже й тебе полічило! – сказало Теля.
– Ах ти ж, козино отака! Ну, постривай же! – заіржав Кінь і собі кинувся слідом за Козеням.
У загороді спокійно спала велика Свиня. Від тупоту вона підхопилася.
– Куди це вас усіх несе? – спитала Свиня.
– Ми женемося за Козеням, – відповіла Корова.
– Воно нас полічило, – жалібно заревло Теля.
– А йому ніхто не давав такого права, – проревів Бичок.
– Але ми йому покажемо! – заіржав Кінь.
– А як же це воно полічило? – спитала Свиня.
– Дуже просто! – вигукнуло Козеня. – Один – це я, два – це Теля, три – це Корова, чотири – це Бичок, п'ять – це Кінь, шість – це Свиня. Один, два, три, чотири, п'ять, шість!
– Ой, воно вже й тебе полічило! – схлипнуло Теля.
– Ну, нехай начуваеться! – сказала Свиня. Вона підрила писком загороду й подалася слідом за всіма.
Вони мчали прожогом навмання і добігли до річки.
А біля причалу стояв невеликий вітрильник. На борту вітрильника вони побачили Кота, Пса, Вівцю і Півня. Кіт був кок на вітрильнику, Вівця – юнга, Півень – капітан, а Пес – лоцман.
– Стійте! – закричав Півень, побачивши тварин, які мчали наосліп.
Але вже було пізно. Козеня відштовхнулось копитами від причалу і... скочило на борт вітрильника. А за ним – і всі тварини. Вітрильник гойданувся, ковзнув по воді, і його понесло на найглибше місце.
Тоді Півень перелякався.
– Рятуйте! – закричав він. – Вітрильник тоне! Усі затремтіли від страху. А Півень знов закричав:
– Хто з вас уміе лічити?
– Я вмію! – сказало Козеня.
– Ану полічи усіх нас швидше! Вітрильник може витримати тільки десятьох пасажирів.
– Швидше лічи, швидше! – загукали всі тварини.
І Козеня почало лічити:
– Один – це я, два – це Теля, три – це Корова, чотири – це Бичок, п'ять – це Кінь, шість – це Свиня, сім – це Кіт, вісім – це Пес, дев'ять – це Вівця і десять – це Півень. Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять!
– Ура Козеняті, ура! – закричали всі.
Вони перепливли річку і вийшли на берег.
А Козеня відтоді так і лишилося на вітрильнику. Воно тепер працюе контролером. І щоразу, коли Півень перевозить тварин на той берег, Козеня стоїть на причалі і лічить пасажирів.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова