|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Таїландська народна казка
Срібний ключ
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ємельянова
В одному місті багато років тому жив бідний юнак на ім'я Джадда, що означає "щастя". Він був сином рибалки. Усі любили Джадду і вважали його найвродливішим юнаком у світі.
Якось Джадда ловив рибу і знайшов у сітці маленький срібний ключ.
Юнака вразив напис золотими літерами на ключі: "Цей ключ відчинить чесному шлях до слави".
Весь вільний час Джадда милувався срібним ключем.
Одного разу юнак вирішив скупатися. Він залишив свій одяг на березі. А в цей час приятель Джадди побачив срібний ключ. Уважно оглянувши його, він поклав ключ назад.
Сталося так, що в той же самий час у принцеси Ачамани, що означає "чистота" пропав ключ від скрині, в якій зберігалися коштовності. Тому, хто спіймає злодія, було обіцяно велику винагороду.
Приятель Джадди побіг до головного судді і розповів, що бачив цей срібний ключ у Джадди.
Бідолашного Джадду одразу ж схопили і привели до принцеси.
Краса юнака вразила Ачаману.
– Невже ти наважився вкрасти мого ключа? – запитала вона.
Джадда розповів, як він знайшов ключ. Але головний суддя не повірив юнакові і наказав відрубати йому праву руку.
– О небеса! Ви знаєте, що я не винен. Врятуйте мене! – заблагав Джадда.
Тим часом принцеса відкрила скриньку, в якій зберігалася королівська печатка, і знайшла у ній свого ключа. Вона порівняла обидва ключі: вони були схожі, як дві краплі води.
– Джаддо, – сказала принцеса, – я вірю, що ти говориш правду. І призначаю тебе хоронителем коштовностей.
Тепер вже всі придворні намагалися догодити юнакові. Джадді була приємна довіра принцеси, але він все ж таки часто згадував свою маленьку хатину і товаришів-рибалок.
Минуло кілька років. Несподівано принцеса захворіла. Найдосвідченіші лікарі були безсилі допомогти дівчині.
Але один старий чернець здогадався, що хворобу наслав могутній чаклун, який хотів одружитися на принцесі, але отримав відмову.
– Принцесу буде врятовано лише в тому разі, – сказав старець, – якщо якась смілива людина вирушить до Золотої гори, на якій живе чаклун, і забере склянку, наповнену чорною рідиною. Чаклун виливає вміст склянки, і з останньою краплею обірветься життя принцеси.
Вершину гори оточували отруйні випари, її охороняли жахливі птахи і звірі. Ніхто не погоджувався піти до Золотої гори, незважаючи на велику винагороду, обіцяну сміливцю.
Одного разу принцеса покликала Джадду і сказала:
– Скоро я помру. Але спочатку я маю передати країну до рук свого спадкоємця. Я не знаю людини більш гідної, ніж ти. Прийми цей жезл і керуй країною.
– Моя дорогоцінніша пані, – відповів юнак. – Я ніколи не забуду вас. Якщо ви помрете, я знову повернуся на берег моря.
З цими словами він вийшов зі спальні принцеси. Йому дуже хотілося врятувати дівчину.
Незабаром Джадда потайки покинув палац, узявши з собою лише меч, трохи їжі та срібний ключ. Довго йшов юнак, нарешті він прийшов до дрімучого лісу. У лісі Джадда помітив дерево, на якому висіли лук і сагайдак зі стрілами. Вони були зв'язані стрічкою. На стрічці був напис: "Йди сміливіше вперед. Сміливий завжди досягне успіху".
Юнак впевнено пішов далі. І ось він вийшов на дивну галявину. Там сотні дивовижних птахів вражали своїм яскравим вбранням, а чудові плоди ніби запрошували подорожнього скуштувати їх.
Коли почало темніти, юнак злякався, що ніч застане його в лісі, в якому повно диких звірів, і прискорив кроки. Та незабаром він так втомився, що ліг спати прямо під деревом. А прокинувшись вранці, він з жахом помітив, що спав поруч із величезною змією.
Коли сонце освітило землю теплими променями, Джадда був уже далеко. По дорозі йому стрівся хлопець на верблюді.
– Як пройти до Золотої гори? – запитав Джадда незнайомця.
– Той, хто наблизиться до неї, обов'язково помре, – відповів хлопець.
– Я знаю, – сказав Джадда, – і все ж таки я піду на гору.
Тоді незнайомець показав йому дорогу, і Джадда пішов далі.
Раптом він помітив жінку, що набирала воду з джерела. Джадда розповів і їй про свій намір.
– Ти не знаєш, яка жорстока доля чекає на тебе, – сказала жінка. – Не встигнеш поставити ногу на схил гори, як все життя страждатимеш від страшної отрути.
– Я дав собі клятву принести чарівну склянку, – відповів Джадда, – і краще помру, ніж повернуся без неї.
– Тоді підемо до моєї матері, – запропонувала жінка. – Ми живемо тут, щоб застерігати сміливців від небезпеки.
Джадда погодився, і вони пішли до маленької хатини.
Перед хатиною сиділа стара жінка і пряла.
– Куди ти йдеш? – запитала вона Джадду. – Мерщій тікай звідси. Тобі не вдасться підійти до замку чаклуна, поки ти не натреш своє тіло чарівною маззю. Вона зберігається у мене в срібній скриньці. Але нікому ще не вдалося відчинити її. Поки не буде знайдений ключ, ніхто не зможе перемогти чаклуна.
Джадда попросив показати йому чарівну скриньку. Коли жінки винесли її, юнак дістав свій маленький срібний ключик, і на превелику радість усіх, скринька відчинилася.
Дивний аромат розлився навкруги: скринька була наповнена чарівним нектаром. Джадда намазав ним руки та обличчя.
– Тепер ти можеш сміливо йти до чаклуна, – сказала йому жінка. – Чарівний дух охоронятиме тебе.
І знову юнак вирушив у дорогу. Незабаром він побачив великий зарослий ставок, який кишів величезними зміями. Ніколи ще Джадда не бачив таких огидних створінь.
Через деякий час він дійшов до похмурого замку. Біля входу сидів величезний чорний скорпіон. Джадда вистрілив, і скорпіон мертвим упав на землю.
А юнак пройшов до великої темної кімнати, у якій сиділа перед вогнем стара і, бурмочучи закляття, варила якесь зілля. Не звертаючи на неї уваги, Джадда піднявся по сходах, освітлених єдиною лампою.
Тут він і побачив чаклуна.
– Хто насмілився перешкоджати мені? – закричав чаклун. – Нещасний, ти поплатишся за свою зухвалість!
Він тупнув ногою, і в дверях з'явилися п'ять жахливих чудовиськ. Джадда вирішив, що життя його закінчене. Але чудовиська, незважаючи на наказ чаклуна, не рушили з місця.
Чаклун з жахом упав на коліна.
– Я переможений! – заголосив він. – У нього чарівний ключ!
– Твоя влада скінчилася! – сказав Джадда і відібрав у чаклуна склянки, з яких той виливав чорну рідину, змушуючи людей повільно вмирати.
Потім юнак натягнув тятиву, і стріла вразила лиходія в саме серце. І в ту ж мить стіни замку розсипалися.
Джадда спустився з гори і знову зустрів молоду жінку, з якою говорив біля джерела.
Привітавши юнака з перемогою, вона поклала на його голову срібну корону.
Потім вона підвела до нього білого верблюда і сказала:
– Цей верблюд донесе тебе до палацу принцеси швидше, ніж стріла, випущена з лука.
І справді, юнак миттю опинився у палаці прекрасної принцеси Ачамани. Дівчина з радістю вибігла йому назустріч.
Потім Ачамана скликала всіх придворних і запитала, на яку винагороду заслуговує чоловік, що, ризикуючи власним життям, врятував її.
Придворні відповіли, що такий чоловік гідний королівської корони.
Так син бідного рибалки став королем.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова