Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Рожевий Бабак

Діна Непомнящая

Рожевий Бабак

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Феофанов

Цю дивовижну історію розповів мені знайомий Їжачок, який іноді забігав до нас на дачу поласувати варенням. Він так і сказав мені одного разу:

– Чи чула ти цю дивовижну історію з Рожевим Бабаком?

– А хіба рожеві бабаки бувають? – запитала я і поставила перед Їжачком блюдце з вишневим варенням.

– Він оселився в нас на галявині минулого літа, – не відповідаючи на моє запитання, сказав Їжачок. Він узяв лапкою одну вишеньку, не поспішаючи поклав її до рота і з'їв.

– Так от, минулого літа...

Рожевий Бабак

Минулого літа Рожевий Бабак сидів на пеньку біля своєї нірки й грівся на сонечку. Був ранок, ясний та тихий. Від задоволення Рожевий Бабак заплющив очі й задрімав...

Рожевий Бабак

Його розбудив Їжачок. Їжачок бігав навколо пенька і обурено пирхав.

– Доброго ранку! – сказав Рожевий Бабак.

– Приїхали! – сердито відповів Їжачок.

– Хто? – поцікавився Рожевий Бабак.

– Та люди. З міста! Тепер прощавай тихе життя!

Рожевий Бабак

– Чому? – запитав Рожевий Бабак.

– Дорослі ще нічого, – сказав Їжачок, – серед них трапляються навіть такі, які пригощають варенням. А от діти!..

– А що таке "варення"? – запитав Рожевий Бабак.

– Такі ягоди. У цукрі. Діти – найбаламутніші істоти в світі!

Рожевий Бабак

З дерева впала шишка. Їжачок сів і натягнув на ніс колючки.

– Це шишка! – сказав Рожевий Бабак. Їжачок пирхнув і прибрав з носа колючки.

– Мало їм іграшок – їм ще й нас подавай!

– Навіщо?

– Гратися!

– А хіба гратися погано? – здивувався Рожевий Бабак.

– Дурниці все це! – пирхнув Їжачок, – ми не іграшки! – і він утік, навіть не попрощавшись.

Рожевий Бабак

Рожевий Бабак бачив людей. Вони були великі і завжди різного кольору. Вони голосно кричали, і сухі гілки оглушливо хрустіли у них під ногами. І Рожевому Бабаку здалося дивним, що з ними можна гратися. І ще він подумав: А хто такі "Іграшки"?

Рожевий Бабак

А на другий день Рожевий Бабак зустрівся з Дівчинкою. З маленькою Дівчинкою у рожевому платтячку. І от тут все й почалося!...

Вранці, як завжди, Рожевий Бабак сидів на пеньку біля своєї нірки і дрімав. І раптом він відчув: щось загородило сонце. Рожевий Бабак розплющив очі і побачив її! Вона дивилася на Бабака й усміхалася. Рожевий Бабак навіть не чув, як вона підійшла! Він дуже здивувався. Він витягнувся на пеньку, щоб краще її побачити, а потім запитав:

– Ти хто?

– Я Дівчинка! – Вона простягла руку. У руці була ягідка.

– Це варення? – запитав Рожевий Бабак.

– Ні! Просто ягідка! – Дівчинка обережно погладила Бабака по рожевому хутрячку.

Рожевий Бабак

– Який ти гарний! Зовсім як іграшковий! – і вона засміялася. І Рожевий Бабак засміявся теж!

Так почалася їхня дружба.

Рожевий Бабак

Їжачок був незадоволений.

– Дивна дружба! – говорив він і пирхав.

А Рожевий Бабак говорив замріяно:

– Вона така гарна! І така ж само рожева, як я!

Рожевий Бабак

Щодня Дівчинка приходила на галявину, і вони грали. То ховалися й шукали один одного, то бігали наввипередки. А коли стомлювалися, – сідали рядочком на пеньок і дивилися, як велике червоне сонце повільно опускається за дерева...

Рожевий Бабак

І от якось Рожевий Бабак запитав:

– А хто такі Іграшки?

– Іграшки?... це іграшки! Я з ними граюся!

– Вони твої друзі?

– Так!

– А які вони?

– Різні...

Рожевий Бабак

А потім почалися дощі...

Ясні дні траплялися все рідше й рідше. І все рідше й рідше приходила на галявинку Дівчинка. Рожевий Бабак дуже сумував за нею. Він стояв біля порога своєї нірки, дивився, як іде дощ, і чекав...

Рожевий Бабак

А потім Дівчинка прийшла востаннє.

– Я їду! – сказала вона.

– До міста?

– Так!

Вони помовчали.

– Прощавай! – сказала Дівчинка. Вона взяла Бабака в теплі долоньки, поцілувала і обережно опустила на пеньок.

Рожевий Бабак

– Прощавай! – сказав Рожевий Бабак. І він зістрибнув з пенька і сховався у свою нірку, щоб не бачити, як вона йде.

А потім до Рожевого Бабака зайшов Їжачок.

– Сумуєш? – запитав Їжачок. Рожевий Бабак не відповів.

– Я думав, що вже не застану тебе!

– Чому?

– Я думав, – і Їжачок почухав лапкою за вухом, – я думав, що вона забрала тебе до міста!

– До міста?

– Ну так! Як іграшку!

***

– І знаєш, – продовжував свою дивну розповідь Їжачок, – з того часу Рожевого Бабака як підмінили! Він став дуже сумним. І все дивився, як іде дощ! Але ж, якщо весь час дивитися, як іде дощ, веселим не станеш!

– Вірно!

– А якщо погода була гарна, він стояв на пеньку біля своєї нірки і все дивився у той бік, звідки приходила дівчинка. Хоча знав, що вона поїхала – і все одно чекав!... А потім пішов!

– До міста?

– До міста. До Дівчинки.

– Але ж місто велике! Не так вже й просто у ньому когось знайти!

– От він і пішов спочатку до Лісового Гнома.

– До Лісового Гнома?

– Ну так! До Господаря Лісу! Хіба ти про нього не чула? Він стежить за Порядком!

***

Був холодний осінній ранок. По лісовій стежці, на якій то тут, то там лежало прибите дощем опале листя, крокував Рожевий Бабак. Він ішов давно, дуже втомився, зголоднів, а кінця стежки не було видно. І тоді Рожевий Бабак крикнув:

– Де ти, Господарю Лісу?

Рожевий Бабак

І одразу ж перед ним виросла маленька хатка. Хатка була кругла, дах у неї був червоного кольору, і, якби не димок, що вився з білого димаря, то можна було б подумати, що це великий гриб несподівано виріс на дорозі!

Двері хатки відчинилися, і в них з'явився Лісовий Гном. У нього була довга біла борода, кирпатий ніс, а на носі – великі окуляри.

– Заходь! – сказав Лісовий Гном.

Рожевий Бабак

Рожевий Бабак зайшов до хатки. У хатці було тепло. У маленькій грубці весело потріскував вогонь, на стінах висіли запашні трави, а в середині стояв стіл-пеньок зі стільцями – маленькими пеньками.

Лісовий Гном ляснув у долоні – і на столі з'явилося блюдце з полуницею.

– Ти зголоднів, – сказав Лісовий Гном, – поїж!

Рожевий Бабак сів на пеньок біля столу і поїв.

– Я тебе слухаю! – Лісовий Гном уважно подивився на Рожевого Бабака.

– Я не можу жити в лісі! – сказав Рожевий Бабак.

– Ти хочеш знайти Дівчинку в рожевому платтячку?

– Так! – відповів Рожевий Бабак.

– Місто для людей. Ти там загинеш! – сказав Лісовий Гном. – У місті діти граються з іграшками!

Рожевий Бабак

– Я знаю. Для цього я й прийшов до тебе. Зроби мене іграшкою!

– Ти розумієш, про що просиш? Ти знаєш, що таке "іграшки"?

Рожевий Бабак

– Вона з ними грається! – сказав Рожевий Бабак. – Вона буде зі мною грати!

Рожевий Бабак

– Я не можу цього зробити! – Лісовий Гном поправив на носі окуляри, – іграшки – це тільки іграшки! А ти живий!

– Зроби мене іграшкою! Я загину тут, у лісі, без неї! – і Рожевий Бабак заплакав...

Рожевий Бабак

Дівчинка дивилася у вікно. За вікном були дахи. Їх було багато, вони насувалися один на один, ніби кожен хотів бути вищим. Ішов дощ, і від цього дахи блищали, здавалося, що їх щойно пофарбували. Дівчинка знала, що там, за дахами, був ліс. І хоча його не було видно, навіть якщо вона піднімалася навшпиньки, – Дівчинка все одно дивилася.

Рожевий Бабак

– У тебе так багато іграшок, а ти стоїш біля вікна! – почула вона голос мами.

– Мамо, – сказала Дівчинка, – там у лісі жив Бабак. Він був рожевий-рожевий!

– Рожевих бабаків не буває! – засміялася мама.

Рожевий Бабак

– Він був рожевий! – Дівчинка відійшла від вікна і залізла мамі на коліна.

– А можна, ми привеземо його сюди, додому?

– В місті бабаки не живуть, – сказала мама, – навіть рожеві!

– Чому? – запитала Дівчинка.

– Тому що в місті він загине.

– Я буду з ним гратися! – сказала Дівчинка.

Рожевий Бабак

– Дурненька! – і мама поцілувала Дівчинку.

– Я хочу Рожевого Бабака! – в голосі Дівчинки почулися сльози.

– Давай купимо іграшкового! – сказала мама.

– Рожевого? І він буде зі мною грати?

– Пошукаємо рожевого! – усміхнулася мама.

***

– Вони шукали його цілий день в усіх магазинах, і, звичайно ж, не знайшли! – Їжачок пирхнув. – Адже ні на жодній фабриці іграшок не знають, що в світі є Рожевий Бабак! Ти ж от не знала?

– Не знала!

– Мама пропонувала Дівчинці всяких ляльок, собачок. Але Дівчинка хотіла тільки Рожевого Бабака. Інші їй були не потрібні! Так ні з чим повернулися додому. А коли Дівчинка увійшла до своєї кімнати, то одразу побачила на підлозі велику рожеву коробку.

– Це був Рожевий Бабак?

– Так. Заводний. У нього стирчав ззаду ключик. Дівчинка покрутила ключик, і бабак почав бігати й перекидатися. Дівчинка гралася з ним цілий вечір і весь наступний день. А потім їй це набридло: цей бабак тільки те й робив, що бігав і перекидався. І жодного слова сказати не міг!

Рожевий Бабак

– І вона його кинула?

– Звичайно! – сказав Їжачок. – А мамі сказала, що буде чекати літа, коли вони знову поїдуть на дачу.

– Бідолашний Рожевий Бабак! Він, напевно, дуже шкодував, що не послухався Лісового Гнома!

Рожевий Бабак

Їжачок не відповів. Мені теж не хотілося говорити. Так ми й сиділи мовчки. Навколо було тихо, тільки десь високо на дереві стукав дятел.

– А потім? Що було потім? Він так і залишився іграшкою?

– Я ж казав тобі про Господаря Лісу, – сказав Їжачок, – він стежить за Порядком!

***

Рожевий Бабак прокинувся в хатці Лісового Гнома.

– Я спав? – запитав Рожевий Бабак.

Лісовий Гном мовчав. Він стояв біля вікна й дивився, як у сутінках повільно кружляють великі білі сніжинки. Потім він підійшов до грубки і підкинув у неї кілька сухих гілок. Гілки спалахнули, в хатці стало дуже світло, і Рожевий Бабак побачив біля стіни велику рожеву коробку.

– Отже, це був не сон! – сказав Рожевий Бабак.

Лісовий Гном подивився на нього крізь великі окуляри.

– Подумай, – сказав він, – добре подумай, я почекаю!

Рожевий Бабак

За вікном стало темно. Лісовий Гном узяв скіпку і запалив свічку на столі.

– Я все зрозумів, – сказав Рожевий Бабак, – дякую!

Десь у лісі, під вагою снігу хруснула гілка.

– Ну, я піду! – Рожевий Бабак підвівся з пенька.

Лісовий Гном зняв зі стіни ліхтар, засвітив його і віддав Рожевому Бабаку.

– От закінчиться зима, за нею весна, а там вже й літо! – сказав він.

– А там вже й літо! Не так вже й довго, так? Я почекаю!..

Рожевий Бабак

***

Ми тепер граємо втрьох: Рожевий Бабак, Дівчинка і я! – сказав Їжачок, доїдаючи останню вишеньку.

– Але ж ти не любиш дітей!

– Не любив! – поправив мене Їжачок, – просто я не знав, що діти бувають різні!

І, піднявши до мене гостреньку мордочку, запитав:

– А полуничне варення у тебе є?



Автор: Непомнящая Д.; ілюстратор: Феофанов С.

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова