|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Рожевий Бабак
Діна Непомнящая
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Феофанов
Цю дивовижну історію розповів мені знайомий Їжачок, який іноді забігав до нас на дачу поласувати варенням. Він так і сказав мені одного разу:
– Чи чула ти цю дивовижну історію з Рожевим Бабаком?
– А хіба рожеві бабаки бувають? – запитала я і поставила перед Їжачком блюдце з вишневим варенням.
– Він оселився в нас на галявині минулого літа, – не відповідаючи на моє запитання, сказав Їжачок. Він узяв лапкою одну вишеньку, не поспішаючи поклав її до рота і з'їв.
– Так от, минулого літа...
Минулого літа Рожевий Бабак сидів на пеньку біля своєї нірки й грівся на сонечку. Був ранок, ясний та тихий. Від задоволення Рожевий Бабак заплющив очі й задрімав...
Його розбудив Їжачок. Їжачок бігав навколо пенька і обурено пирхав.
– Доброго ранку! – сказав Рожевий Бабак.
– Приїхали! – сердито відповів Їжачок.
– Хто? – поцікавився Рожевий Бабак.
– Та люди. З міста! Тепер прощавай тихе життя!
– Чому? – запитав Рожевий Бабак.
– Дорослі ще нічого, – сказав Їжачок, – серед них трапляються навіть такі, які пригощають варенням. А от діти!..
– А що таке "варення"? – запитав Рожевий Бабак.
– Такі ягоди. У цукрі. Діти – найбаламутніші істоти в світі!
З дерева впала шишка. Їжачок сів і натягнув на ніс колючки.
– Це шишка! – сказав Рожевий Бабак. Їжачок пирхнув і прибрав з носа колючки.
– Мало їм іграшок – їм ще й нас подавай!
– Навіщо?
– Гратися!
– А хіба гратися погано? – здивувався Рожевий Бабак.
– Дурниці все це! – пирхнув Їжачок, – ми не іграшки! – і він утік, навіть не попрощавшись.
Рожевий Бабак бачив людей. Вони були великі і завжди різного кольору. Вони голосно кричали, і сухі гілки оглушливо хрустіли у них під ногами. І Рожевому Бабаку здалося дивним, що з ними можна гратися. І ще він подумав: А хто такі "Іграшки"?
А на другий день Рожевий Бабак зустрівся з Дівчинкою. З маленькою Дівчинкою у рожевому платтячку. І от тут все й почалося!...
Вранці, як завжди, Рожевий Бабак сидів на пеньку біля своєї нірки і дрімав. І раптом він відчув: щось загородило сонце. Рожевий Бабак розплющив очі і побачив її! Вона дивилася на Бабака й усміхалася. Рожевий Бабак навіть не чув, як вона підійшла! Він дуже здивувався. Він витягнувся на пеньку, щоб краще її побачити, а потім запитав:
– Ти хто?
– Я Дівчинка! – Вона простягла руку. У руці була ягідка.
– Це варення? – запитав Рожевий Бабак.
– Ні! Просто ягідка! – Дівчинка обережно погладила Бабака по рожевому хутрячку.
– Який ти гарний! Зовсім як іграшковий! – і вона засміялася. І Рожевий Бабак засміявся теж!
Так почалася їхня дружба.
Їжачок був незадоволений.
– Дивна дружба! – говорив він і пирхав.
А Рожевий Бабак говорив замріяно:
– Вона така гарна! І така ж само рожева, як я!
Щодня Дівчинка приходила на галявину, і вони грали. То ховалися й шукали один одного, то бігали наввипередки. А коли стомлювалися, – сідали рядочком на пеньок і дивилися, як велике червоне сонце повільно опускається за дерева...
І от якось Рожевий Бабак запитав:
– А хто такі Іграшки?
– Іграшки?... це іграшки! Я з ними граюся!
– Вони твої друзі?
– Так!
– А які вони?
– Різні...
А потім почалися дощі...
Ясні дні траплялися все рідше й рідше. І все рідше й рідше приходила на галявинку Дівчинка. Рожевий Бабак дуже сумував за нею. Він стояв біля порога своєї нірки, дивився, як іде дощ, і чекав...
А потім Дівчинка прийшла востаннє.
– Я їду! – сказала вона.
– До міста?
– Так!
Вони помовчали.
– Прощавай! – сказала Дівчинка. Вона взяла Бабака в теплі долоньки, поцілувала і обережно опустила на пеньок.
– Прощавай! – сказав Рожевий Бабак. І він зістрибнув з пенька і сховався у свою нірку, щоб не бачити, як вона йде.
А потім до Рожевого Бабака зайшов Їжачок.
– Сумуєш? – запитав Їжачок. Рожевий Бабак не відповів.
– Я думав, що вже не застану тебе!
– Чому?
– Я думав, – і Їжачок почухав лапкою за вухом, – я думав, що вона забрала тебе до міста!
– До міста?
– Ну так! Як іграшку!
***
– І знаєш, – продовжував свою дивну розповідь Їжачок, – з того часу Рожевого Бабака як підмінили! Він став дуже сумним. І все дивився, як іде дощ! Але ж, якщо весь час дивитися, як іде дощ, веселим не станеш!
– Вірно!
– А якщо погода була гарна, він стояв на пеньку біля своєї нірки і все дивився у той бік, звідки приходила дівчинка. Хоча знав, що вона поїхала – і все одно чекав!... А потім пішов!
– До міста?
– До міста. До Дівчинки.
– Але ж місто велике! Не так вже й просто у ньому когось знайти!
– От він і пішов спочатку до Лісового Гнома.
– До Лісового Гнома?
– Ну так! До Господаря Лісу! Хіба ти про нього не чула? Він стежить за Порядком!
***
Був холодний осінній ранок. По лісовій стежці, на якій то тут, то там лежало прибите дощем опале листя, крокував Рожевий Бабак. Він ішов давно, дуже втомився, зголоднів, а кінця стежки не було видно. І тоді Рожевий Бабак крикнув:
– Де ти, Господарю Лісу?
І одразу ж перед ним виросла маленька хатка. Хатка була кругла, дах у неї був червоного кольору, і, якби не димок, що вився з білого димаря, то можна було б подумати, що це великий гриб несподівано виріс на дорозі!
Двері хатки відчинилися, і в них з'явився Лісовий Гном. У нього була довга біла борода, кирпатий ніс, а на носі – великі окуляри.
– Заходь! – сказав Лісовий Гном.
Рожевий Бабак зайшов до хатки. У хатці було тепло. У маленькій грубці весело потріскував вогонь, на стінах висіли запашні трави, а в середині стояв стіл-пеньок зі стільцями – маленькими пеньками.
Лісовий Гном ляснув у долоні – і на столі з'явилося блюдце з полуницею.
– Ти зголоднів, – сказав Лісовий Гном, – поїж!
Рожевий Бабак сів на пеньок біля столу і поїв.
– Я тебе слухаю! – Лісовий Гном уважно подивився на Рожевого Бабака.
– Я не можу жити в лісі! – сказав Рожевий Бабак.
– Ти хочеш знайти Дівчинку в рожевому платтячку?
– Так! – відповів Рожевий Бабак.
– Місто для людей. Ти там загинеш! – сказав Лісовий Гном. – У місті діти граються з іграшками!
– Я знаю. Для цього я й прийшов до тебе. Зроби мене іграшкою!
– Ти розумієш, про що просиш? Ти знаєш, що таке "іграшки"?
– Вона з ними грається! – сказав Рожевий Бабак. – Вона буде зі мною грати!
– Я не можу цього зробити! – Лісовий Гном поправив на носі окуляри, – іграшки – це тільки іграшки! А ти живий!
– Зроби мене іграшкою! Я загину тут, у лісі, без неї! – і Рожевий Бабак заплакав...
Дівчинка дивилася у вікно. За вікном були дахи. Їх було багато, вони насувалися один на один, ніби кожен хотів бути вищим. Ішов дощ, і від цього дахи блищали, здавалося, що їх щойно пофарбували. Дівчинка знала, що там, за дахами, був ліс. І хоча його не було видно, навіть якщо вона піднімалася навшпиньки, – Дівчинка все одно дивилася.
– У тебе так багато іграшок, а ти стоїш біля вікна! – почула вона голос мами.
– Мамо, – сказала Дівчинка, – там у лісі жив Бабак. Він був рожевий-рожевий!
– Рожевих бабаків не буває! – засміялася мама.
– Він був рожевий! – Дівчинка відійшла від вікна і залізла мамі на коліна.
– А можна, ми привеземо його сюди, додому?
– В місті бабаки не живуть, – сказала мама, – навіть рожеві!
– Чому? – запитала Дівчинка.
– Тому що в місті він загине.
– Я буду з ним гратися! – сказала Дівчинка.
– Дурненька! – і мама поцілувала Дівчинку.
– Я хочу Рожевого Бабака! – в голосі Дівчинки почулися сльози.
– Давай купимо іграшкового! – сказала мама.
– Рожевого? І він буде зі мною грати?
– Пошукаємо рожевого! – усміхнулася мама.
***
– Вони шукали його цілий день в усіх магазинах, і, звичайно ж, не знайшли! – Їжачок пирхнув. – Адже ні на жодній фабриці іграшок не знають, що в світі є Рожевий Бабак! Ти ж от не знала?
– Не знала!
– Мама пропонувала Дівчинці всяких ляльок, собачок. Але Дівчинка хотіла тільки Рожевого Бабака. Інші їй були не потрібні! Так ні з чим повернулися додому. А коли Дівчинка увійшла до своєї кімнати, то одразу побачила на підлозі велику рожеву коробку.
– Це був Рожевий Бабак?
– Так. Заводний. У нього стирчав ззаду ключик. Дівчинка покрутила ключик, і бабак почав бігати й перекидатися. Дівчинка гралася з ним цілий вечір і весь наступний день. А потім їй це набридло: цей бабак тільки те й робив, що бігав і перекидався. І жодного слова сказати не міг!
– І вона його кинула?
– Звичайно! – сказав Їжачок. – А мамі сказала, що буде чекати літа, коли вони знову поїдуть на дачу.
– Бідолашний Рожевий Бабак! Він, напевно, дуже шкодував, що не послухався Лісового Гнома!
Їжачок не відповів. Мені теж не хотілося говорити. Так ми й сиділи мовчки. Навколо було тихо, тільки десь високо на дереві стукав дятел.
– А потім? Що було потім? Він так і залишився іграшкою?
– Я ж казав тобі про Господаря Лісу, – сказав Їжачок, – він стежить за Порядком!
***
Рожевий Бабак прокинувся в хатці Лісового Гнома.
– Я спав? – запитав Рожевий Бабак.
Лісовий Гном мовчав. Він стояв біля вікна й дивився, як у сутінках повільно кружляють великі білі сніжинки. Потім він підійшов до грубки і підкинув у неї кілька сухих гілок. Гілки спалахнули, в хатці стало дуже світло, і Рожевий Бабак побачив біля стіни велику рожеву коробку.
– Отже, це був не сон! – сказав Рожевий Бабак.
Лісовий Гном подивився на нього крізь великі окуляри.
– Подумай, – сказав він, – добре подумай, я почекаю!
За вікном стало темно. Лісовий Гном узяв скіпку і запалив свічку на столі.
– Я все зрозумів, – сказав Рожевий Бабак, – дякую!
Десь у лісі, під вагою снігу хруснула гілка.
– Ну, я піду! – Рожевий Бабак підвівся з пенька.
Лісовий Гном зняв зі стіни ліхтар, засвітив його і віддав Рожевому Бабаку.
– От закінчиться зима, за нею весна, а там вже й літо! – сказав він.
– А там вже й літо! Не так вже й довго, так? Я почекаю!..
***
Ми тепер граємо втрьох: Рожевий Бабак, Дівчинка і я! – сказав Їжачок, доїдаючи останню вишеньку.
– Але ж ти не любиш дітей!
– Не любив! – поправив мене Їжачок, – просто я не знав, що діти бувають різні!
І, піднявши до мене гостреньку мордочку, запитав:
– А полуничне варення у тебе є?
Автор: Непомнящая Д.; ілюстратор: Феофанов С.Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова