|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Рогатий цар
Грузинська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ігнатов
В одного царя росли на голові роги. Але ніхто про це не здогадувався, тому що цар ніколи не знімав корону. Він і послів приймав у короні, і обідав, і гуляв, і навіть спав у короні.
Ніхто б і не дізнався про царську таємницю, якби цар був голомозий. Тільки на біду волосся у нього на голові росло так швидко, що не минало й трьох днів, як треба було його стригти.
Кожні три дні царські слуги приводили до палацу цирульника. Спочатку той стриг царю волосся, а потім царський кат відрубав цирульнику голову. Адже цирульники - народ балакучий. Як же інакше примусити їх мовчати?
Незабаром в усьому місті залишився тільки один найбідніший цирульник, який не стриг не тільки царів, а й навіть царських конюхів.
Але от настала і його черга. Прийшли по нього царські слуги. Бідолаха знав, що живим йому додому не повернутися. Він попрощався з рідними, обійняв дружину й дітей та пішов до палацу.
Повели його до царських покоїв. Важкі двері зачинилися за ним, і залишився цирульник з царем сам на сам.
Подумки цирульник попрощався з життям та підійшов до царя.
Тут цар зняв корону. І побачив цирульник, що над лобом царя з густого волосся стирчать прямі, гострі козлині роги. Від жаху руки й ноги у нього затремтіли, а язик прилип до рота.
Тремтячими руками почав він стригти царське волосся. Стриже та мовчить. А царю дуже сподобалося, що цирульник мовчить, ніби й не бачить царських рогів.
Закінчив цирульник роботу, поклав ножиці та гребінець, стоїть, чекає, коли його поведуть на страту.
А цар вдягнув корону та й каже:
- Ось тобі золотий за роботу. А на додачу дарую тобі життя - це за те, що ти вмієш мовчати. Але пам'ятай: якщо комусь скажеш про мою голову - сам залишишся без голови.
Не відчуваючи під собою ніг, побіг цирульник додому. Вдома його оточили рідні та сусіди, обіймають, від радості плачуть та все запитують, як же він врятувався від смерті. А він мовчить.
День мовчить, два мовчить. На третій день він зовсім захворів. Сил немає, як хочеться йому розповісти про царські роги. А не можна!
- Що з тобою? Що у тебе болить? - запитує його дружина. А він мовчить, тільки головою крутить. І з кожною хвилиною його розпирає все більше й більше. Вже до самісінького горла підступають заборонені слова.
"Горе мені, зараз скажу!" - подумав цирульник, схопився з ліжка та кинувся бігти світ за очі - подалі від дому і людей.
Біг, біг, як раптом бачить - болото. А в болоті росте очерет. Огледівся цирульник навсібіч. Ніде нема нікого.
Тоді нахилився він до однієї очеретини, приклав до неї губи й прошепотів:
- У нашого царя на лобі ростуть роги!
Сказав - і одразу йому стало легше. І від серця відлягло, і горло відпустило. Віддихався цирульник та весело пішов додому.
Так би все й скінчилося, і жив би цирульник, горя не знаючи. Але на біду йшов якось через те болото мандрівник. Зрізав він очеретину та зробив із неї сопілку.
Дунув у неї, і заспівала сопілка:
- У нашого царя на лобі ростуть роги!
Здивувався мандрівник, знову дунув, і знову заспівала сопілка:
- У нашого царя на лобі ростуть роги!
Так і дійшов він з цією піснею до царської столиці. А там якраз був базарний день.
Ходить мандрівник по базару, грає на сопілці:
- У нашого царя на лобі ростуть роги! У нашого царя на лобі ростуть роги!
Хто вірить, хто не вірить, хто голосно, хто пошепки, а всі одне повторюють:
- Чули? У нашого царя на лобі ростуть роги!
І години не минуло, а вже все місто дізналося про царську таємницю.
Дійшов цей поголос і до самого царя. Розгнівався він, застукотів кулаками, закричав на весь палац:
- Приведіть сюди цирульника!
Привели царські слуги цирульника.
- Рубайте йому голову! - кричить цар. - Це він зробив із мене посміховисько! Це він про мене дурниці розказує!
Впав цирульник на коліна перед царем та заплакав:
- Не винний я, царю! Я сьогодні навіть з дому не виходив. Кажуть, що це якийсь чужинець по базару ходить та про тебе казна-що розповідає.
Наказав цар привести того мандрівника до палацу.
- Це ти з мене посміятися придумав? - закричав цар. - Рубайте йому голову! Хай знає, як сміятися з царя!
А мандрівник не злякався. Вклонився царю й говорить:
- Життя моє у твоїх руках. Тільки дозволь, царю, запитати тебе: чи кожному твоєму слову можна вірити?
У царя аж подих перехопило.
- Чи ти в розумі? - запитує. - Ти забув, що я цар? А царське слово непохибне, це кожен знає!
Тоді мандрівник простягнув свою сопілку царю та й каже:
- Піднеси, царю, цю сопілку до своїх царських губ та оживи її своїм диханням.
Узяв цар сопілку, покрутив її в руках, а потім підніс до рота й дунув. А сопілка як загуде на весь палац:
- У нашого царя на лобі ростуть роги!
А мандрівник і каже:
- От тепер, царю, ти сам сповістив про це своїми губами. Хто ж тепер не повірить тобі? Ти - цар, а царське слово непохибне.
Ще більше розлютився цар. Затупотів ногами, затрусив головою - корона і впала з його голови. Дивляться всі на царя і дивуються: адже у царя дійсно на лобі ростуть козлині роги!
Після цього царю нічого не залишалося, як помилувати мандрівника й цирульника та з миром відпустити їх додому.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова