|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Рябченя
Є.Чарушин
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Чарушин
Я давно запримітив у лісі одну галявину з грибочками-рижками. Вони там у траві розсипані, як жовтенькі ґудзики. Такі маленькі, що в горлечко пляшки пролазять. Їх дуже добре солити.
Взяли ми по кошику – я більший, а Микитка маленький – та й пішли до лісу.
І Томко за нами побіг.
Ми ще й до галявини з рижками не дійшли, як Томко закрутився, закрутився на одному місці біля ялинки, – став принюхуватися. Як раптом зовсім близько від нас хтось шумно заплескав крилами.
Подивилися ми за кущ, а там ходить якась дивна курочка, ходить і на нас дивиться. Пістрявенька така, волохаті лапки, а на голові чорний чубчик – то підніметься ковпачком, то ляже.
– Це хто? – питає Микита.
– Тихіше, тихіше, – кажу я йому – не лякай, це рябчиха.
Раптом курочка поповзла по землі, як миша, потім підвелася стовпчиком, шию витягла і ще гучніше заплескала крилами. Поплескала, поплескала, скуйовджена вся, ніби хвора, і пострибала кудись убік.
– Оце вистава! Чого це вона так? – запитує Микита.
– Це вона хитрує, – кажу, – нашого Томка від курчат відводить.
А Томко як побачив рябчиху, так одразу ж і кинувся за нею.
Рябчиха накульгує, підлітає, ледве біжить, ніби вона зовсім слаба. Прикидається.
А Томко й радіє: верещить, гавкає, ось-ось наздожене рябчиху, ось-ось за хвіст її схопить! Дурний Томко.
Повела його рябчиха далеко-далеко і потім, видно, злетіла на дерево. Чуємо: Томко гавкає на одному місці.
Тут я кажу:
– Давай-но, Микитко, пошукаємо з тобою курчат. Рябчиха звідси Томка навмисне повела – отже, рябченята десь тут причаїлися.
Підняли ми з землі прілу ялинову гілку, бачимо: якийсь гриб-поганка стирчить на тонкій ніжці. А під поганкою рябченятко сидить. Сховалося й очі заплющило.
Я цап його рукою – і зловив. Готово! Попалося, маленьке!
А, ось воно яке! Зовсім як справжнє курча. Тільки трохи менше, та все смугасте й плямисте. Це для того, щоб легше було ховатися.
Ще в пуху, а на крильцях пір'ячко – отже, вже літає.
Я й Микиті дав потримати рябченя.
– Що ж з ним робитимемо? – питаю. – Віднесемо додому чи залишимо рябчисі? Мабуть, воно помре у нас вдома без матері.
– Віддамо рябчисі, – говорить Микита.
Так ми й зробили.
Я розтиснув руку. А рябченя сидить у мене на долоні й не рухається, боїться дуже.
Тут я трошки його підштовхнув, і воно полетіло.
Пролетіло кроків п'ять, сіло на землю та й з очей зникло – чи то в яму сунулося, чи то під якийсь листочок залізло, чи просто притулилося до землі.
Ну і спритно ж ховаються ці рябченята!
Ми набрали з Микиткою повні кошики рижків і прийшли додому.
А Томко в лісі залишився. Його, дурного, рябчиха ще довго-довго обманювала, від дерева до дерева водила.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова