Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Балакуча сорока

Є.Чарушин

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Чарушин

Кого сорока побачить, скрекоче:

А я тебе бачу! А я тебе бачу!

Що погано лежить - вона тут як тут.

Пташине гніздо помітить - яйця розклює. Пташенят маленьких з'їсть.

Та й звірові несолодко від сороки: не дає сорока сховатися від ворогів. Усім розповідає, де хто ховається. Кричить:

Я бачу! Бачу! Ось він де!

Звір від сороки ховається. А сорока від нього ні на крок. Куди він, туди й вона.

Він по полю – сорока над ним скрекоче:

Я тебе бачу! Я тебе бачу! Не біжи – наздожену, Не їж – заберу!

Ось яка вона, сорока.

Ходить тетерка по узліссі, слухає, поглядає. Курчат від ворогів стереже. Адже курчатові кожен звір – ворог.

Сорока побачила курчат, причаїлася. Потім ближче підскочила та як кинеться зверху вниз – ловити.

Квох! Квох! – скрикнула тетерка. - Стережися! Ворог!

Злетіла сорока вниз, а ловити нема кого - нікого не бачить. Усі сховалися.

Прогнала тетерка сороку, озирнулася й знову квокче:

Квох! Квох! Усе добре, можна вилітати.

Курчата й повилазили хто звідки – хто з-під шишки, хто з-під ялинки, хто з травички, хто з-за горбочка.

Сидить ведмедиця на галявинці. Рикає. Незадоволена вона, не слухаються її ведмежата. Пустують. Одне в калюжі б'є лапами – бризки летять! Ведмежаті це подобається. Друге на горобині гойдається, як на гойдаці.

А сорока тут як тут та й кричить:

Бачу! Бачу! Ви що робите?

Одразу ведмедиця замовкла.

Ведмежата злякалися. Дурні, а розуміють: поки гарчала, бурчала ведмедиця – ніякого ворога не було. Можна було пустувати. А замовкла – значить, ховатися треба.

Ведмежа – з калюжі, ведмежа – з горобини та й поскакали в гущавину, де погустіше, поки сорока від них не відчепилася.

Вовченятам вовчиця поїсти принесла. Дичину зловила. Кожен їжу до себе потягнув. Бурчать, гарчать.

А сорока зверху як закричить:

Я вас бачу! Віддай! Я бачу!

Вовченята врозтіч хто куди. А вовчиця по відкритому місцю від сороки скаче, не ховається. Сорока над нею скрекоче:

Бачу! Бачу! Ти куди?

Вовчиці тільки те й треба. Не розуміє сорока, що вовчиця навмисне не ховається. Від вовченят її відводить.

Вовченята тим часом повернулися, здобич з'їли, сороці нічого не залишили.

Рись повзе до куріпок. А вони клюють, годуються, нічого не помічають. До них сорока прилетіла. Цікаво їй, що ці курочки клюють.

Ворухнувся хтось у кущах.

Злетіла сорока на ялинку й бачить – підкрадається до куріпок звір.

Бачу! Бачу! Я тебе бачу! Ось він де!

Куріпки почули, на крило піднялися. Рись стрибнула, та так нікого й не вхопила.

Мисливець Федір Федорович пішов лисенят ловити.

Він давно вигледів лисячу нору. Розкопає він нору та й лисенят переловить. Федір Федорович – справжній мисливець, людина досвідчена.

Тільки недовго він по лісі йшов. Сорока побачила Федора Федоровича і ну всім розповідати, гримати:

Ось він іде! Бачу його! Ось він! Бачу!

У цей час лисенята біля нори гралися. Хто кістку гриз, хто бився, хто на сонечку лежав.

Почула лисиця сороку, визирнула з-за куща і побачила мисливця.

Підійшов Федір Федорович до нори, копає, копає, копає, копає – немає в норі нікого. Шукай вітру в полі! Лисиця давним-давно лисенят увела.

Розсердився мисливець.

– Стривай, – каже, – сороко, попадешся ти мені колись.

Сорока скаче, поглядає – що козулі роблять?

А нічого цікавого немає. Вони травичку щипають та жують і її, сороки, не бояться.

Почула сорока, десь собака гавкає. Злетіла вище, бачить: Федір Федорович із рушницею та з собакою. Пес по козулячому сліду йде, гавкає, мисливцеві показує.

Сорока – кричати-скрекотати:

Ось він! Ось він!

Козулі почули: десь ворог близько! І поскакали.

Погнався було за ними пес, тільки таких бігунів собаці не наздогнати. І повернувся до господаря.

Зовсім розсердився Федір Федорович.

– Ну, – каже, – сороко, тепер я на тебе полюватиму.

І вирішив Федір Федорович вигнати сороку з лісу. Псує вона полювання, звірів попереджає.

У його знайомого був пугач. Федір Федорович цього пугача прив'язав на узліссі, а сам заховався.

Прилетіло птаство до пугача. І чижі, і горобці, і дрозди, і сойки. І сороки. Свистять, кричать, дражнять пугача. А пугач дзьобом клацає, крила розчепірив – боїться.

Пальнув Федір Федорович по сороці, та не влучив. А сорока злякалася і з тих місць полетіла.

З нори виліз борсук. Знайшов сорочачу пір'їнку.

Понюхав її, пожував – несмачно. Та й пішов полювати, їжу здобувати.

Автор: Чарушин Є.; ілюстратор: Чарушин Є.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова