Рівно сім

Днів у тижні – кожен знає –
на всі справи вистачає...

Понеділок – день для білок,
для кравців і для примірок:
по ліщині стрибати
та горішки обривати,
та мішки зелені шити,
щоб горішки розмістити.

День початків,
день найперший,
день найбільший,
день найменший,
день робочий,
день охочий,
безумовно –
день хороший.

У вівторка є комірка –
там склада горішки білка.
І тому цей парубійко –
друг найкращий понеділка.

Наш вівторок – комірник,
помагати людям звик.
Він ніколи не дармує –
все горішки паспортує:
ці для діток, ці для білок,
для всіляких творчих спілок,
для ялинок, для посилок,
і – на випадок помилок;
ці – на зиму для Європи,
для Австралії, для Стьопи,
Азій, Африк, двох Америк,
а найкращі – для цукерок.

Все це робить дуже скоро
наш малесенький вівторок.
А як сонечко заходить,
вже вівторок ледве ходить –
хоче спати: "Гойда-да..."
Ще багато є труда,
решту зробить середа.

Середа, середа –
молода, як вода,
як червона ягода...
Всі горішки заховала
і весело заспівала:

"Працьовиті наші білки –
обдивились кожну гілку,
а я собі середа,
а я собі молода,
усім людям дорога –
наречена четверга."

А четвер, а четвер,
як почув – ледь не вмер.
Засміялась середа,
каже: "Це не біда,
поливайте четвер,
щоб він справді не помер.
За рахунком він четвертий
і не має права вмерти!

Дні ніколи не вмирають!
Не вмирають, а минають.
У веселому труді –
дні навіки молоді!"

...Так минає день за днем,
а як п'ятий день назвем?..

А п'ятниця-зрадниця
не хотіла слухати –
через того четверга
і маленьку середу
серединкам, серединкам –
до вівторка: "Пропусти!" –
в понеділок скік...

Переплуталися дні,
дивувалися годинники:
"Ох і п'ятниця – лимонадниця,
зупинити хоче нас...
Нас ще можна зупинити,
але хто зупинить час?"

Переглянулися дні:
"Але ж ми не вихідні..."
А маленький їжачок
від усіх діточок,
а також білочок
носик висунув із голок,
каже скромно: "Я – історик...
П'ятниця-п'ятірниця,
від усіх відмінниця,
зупинити хоче мить –
але ж це усім болить!"

І домовились годинники –
кишенькові і ручні,
на столі і на стіні, –
що прийдуть до понеділка,
як у кожній стороні,
через дні вихідні...

Йде наступний, шостий день:
дзінь-дзень, дзінь-дзень.
Дочекались ми суботи
для великої роботи -
нашій мамі помагати
в нашій хаті прибирати.

А крім того,
треба прати,
прасувати,
поскладати
та зварити обід,
пообідати, як слід,
в скриньку кинути листи
і великими рости!

До неділі, до неділі
мчать нові автомобілі,
паперові літаки,
розмальовані ляльки –
всі найкращі іграшки.
Нам неділя найдорожча,
найясніша, найсолодша.

Чи то влітку, чи то взимку –
посідаєм на хмаринки,
летимо, як соломинки,
в ліс, на річку і ставок,
до найдальших зірок.
Ми б гуляли там до ночі,
але їсти дуже хочем!
...Раптом пурхнула, як пташка,
серед полечка ромашка
і сказала: "Нам і вам
для дітей і для мам
необхідно відіслати
скільки треба телеграм.

Зупиніть автомобілі!
Всім, всім, всім:
з понеділка до неділі
днів буває рівно сім".