|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Ульчська казка
Рипуча відьма
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Павлішин
Давно це було. Найстаріші люди те від дідів чули, а тим, коли вони були дітьми, їхні діди розповідали. Жили в маленькій хатині старий зі старою. Бідно жили. Синів у них не було, а були дві дочки – Лага і Дию. Гарні дівчата виросли. А все ж таки без чоловіків як жити? Довелося сестрам самим до тайги ходити – звіра полювати та в амурських протоках рибу ловити.
Старі скоро померли, залишилися сестри удвох. Хоч і важко було, проте не сумували. Лага добре полювати навчилася, до тайги ходила, хутро і м'ясо добувала, а молодша, Дию, господарювала вдома.
От якось узимку зібралася вранці Лага на полювання. Батьківське мисливське вбрання вдягнула, лук узяла та короткий спис.
Залишилася Дию сама в хаті. Сидить на нарах, рукавиці шиє та пісеньку співає. Раптом чує вона за дверима кроки – ніби щось порипує: рип-рип, рип-рип... відчинила дівчина двері й бачить: стоїть перед нею дивна бабуся, та така, що й на людину не схожа: голова – як казан, ніс – як у птаха, пальці – як кігті, ноги – як палиці, сама тонка-тоненька, а трохи повернеться – уся рипить, точнісінько як старе дерево.
Стара подивилася на дівчину й питає:
– Чи ти сама вдома, доню? Втомилася я, пусти мене відпочити.
Дию пустила стару. Сіла та, ноги-палиці витягла, посадила дівчину поруч. Розпитувати стала. Дізналася, що крім сестри нікого в неї немає. Тоді каже дівчині:
– Яке у тебе волосся гарне, доню, дай-но я розчешу його і заплету косу!
Але щойно стара заплела косу, вона вколола дівчину гострою голкою, і в тієї одразу ж очі закрилися, і вона заснула. Тоді стара відрізала у Дию косу, поклала дівчину на нари, ковдрою накрила, а сама до тайги пішла.
Увечері повернулася старша сестра. Здивувалася: адже ніхто її зустрічати не виходить, вогнище в хаті не розпалене – диму немає. А на снігу – чужі сліди. Що таке?
Відчинила Лага двері й бачить, що сестра лежить на нарах. Розсердилася Лага. Закричала:
– Чому так довго спиш, їжу не приготувала, мене не зустрічаєш?
Але не відповіла сестра, і тоді Лага побачила, що коса у Дию відрізана. І не зрозуміти, чи то спить вона, чи то померла.
Довго плакала Лага. Потім вирішила: Піду шукати того, хто сестру погубив, помщуся йому.
Пішла Лага по слідах до тайги. Довго йшла, втомилася. Нарешті прийшла до вбогої хижки, постукала у двері та попросилася переночувати. Вийшла до неї бліда та сумна дівчина і сказала:
– Не можна ночувати в цьому місці. Тут живе зла відьма, що ненавидить людей. Щоб подовжити собі життя, вона відрізає коси у дівчат. Я живу тільки тому, що їй прислужую. Ненавиджу її, але зробити нічого не можу. Іди звідси, поки не повернулася відьма, бо вона тебе погубить.
– Не боюся я, – сказала Лага. – Тепер я знаю, кому помститися за сестру. Тільки як це зробити?
– Чула я від старої, що є в неї гарна скринька з кістяним різьбленням, – сказала дівчина. – От у цій скриньці усе відьмине зло зберігається. Якщо потовкти, розтерти її на порох, стара нікому нічого поганого не робитиме. Тільки скриньку цю стара завжди з собою носить, а коли спить – кладе під голову, а спить чуйно – не підійдеш до неї.
Довго думали дівчата. Нарешті придумали. Побігла Лага до тайги, розшукала під снігом траву, від якої міцний сон надходить. Знайшли дівчата міцне дубове корито і важкий дерев'яний товкач.
Дівчина сховала Лагу, застелила нари м'якими шкурами, а під шкури сонної трави наклала і стала чекати відьму. Ось почулося за дверима: рип-рип.
Відчинила двері зла відьма, потягнула носом і питає:
– Щось чужим духом пахне?
– Ні, – відповідає дівчина, – це пахне коса, яку ти принесла сьогодні.
– Правда, – каже стара, – гарна коса, я її у зовсім молодої дівчини обрізала. Тепер я довго проживу. А та помре. Сама прокинутися не зможе. Щоб її розбудити, треба її косу на старе місце до голови прикласти. А у неї, крім сестри, нікого немає, заступитися нема кому. А сестра що мені зробить? Ну гаразд, я спати ляжу, втомилася сьогодні.
Лягла відьма на нари й одразу заснула.
Узяли дівчата скриньку в неї з-під голови, корито з товкачем взяли і вийшли з хижки. Відійшли подалі й взялися до роботи. Довго товкли бабину скриньку. Міцна вона була. Так і не змогли перетворити на порох. Потім розкидали осколки в різні боки. Вітер підхопив їх і поніс. Тільки перетворилися ті осколки, що побільше, на оводів, а дрібніші – на комарів та мошок, що докучають людям і тваринам. Старі люди кажуть: щоб знищити все зло, багато праці та терпіння треба.
А дівчата взяли косу Дию, повернулися до хати сестер. Приклали косу до голови дівчини, і вона враз ожила. Стали вони жити втрьох. Добре жили. Зла відьма не з'являлася, ніхто про неї більше ніколи не чув.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова