Рилє-Єпурилє та Жучок із золотими крильцями
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Бордюг
Сонце гріло з кожним днем все сильніше. Сніг танув. Срібні струмочки
наспівували веселі пісеньки, швидко пробігаючи по лісу.
Раптом потяглася до сонця травинка, за нею друга, зовсім тоненька, і ще одна, і
ще – їх ставало все більше і більше. З'явився пролісок. Коли дув вітерець, квітка
радісно хитала головою. Потім біля проліска виросло ще багато квітів. Прийшла
весна.
Зайченя Єпурилє із захопленням дивилося на квіти і думало: «Еге, пішла кума-Зима!
Пішла!» – і радісно хитало головою. Розвеселився Єпурилє і, хвалькувато
наспівуючи, застрибав по галявині:
|
Я – зайченятко Рилє-Єпурилє.
Хто рівний в лісі є мені по силі?
Мені не страшний ворог будь-який,
Негайно викликаю всіх на бій!
|
Маленький Жучок, який тихо сидів на квітці, погукав його:
– Єпурилє! Єпурилє! Як ся маєш?
– Це хто мене кличе?
Єпурилє подивився ліворуч, подивився праворуч, подивився вперед, подивився назад,
але нікого не побачив.
– Тут я! Тут! На квітці! – задзижчав Жучок.
– То це ти мене кличеш, малюк? – запитав Єпурилє, дивлячись на Жучка, крильця
якого блищали, немов золоті. – Чого тобі треба?
– Давай дружити! Я – Жучок із золотими крильцями. Хочеш, будемо грати
разом?
І вони стали грати в хованки. А Рилє-Єпурилє все співав:
|
Я – зайченятко Рилє-Єпурилє.
Хто рівний в лісі є мені по силі?
Мені не страшний ворог будь-який,
Негайно викликаю всіх на бій!
|
Його пісенька долетіла до барлогу Ведмедя. Ведмідь прокинувся. Сонно
потягуючись, він вийшов з барлогу, в якому проспав усю зиму, і тут же побачив
Єпурилє. Ведмідь був старий, великий, дуже великий! Він зголоднів і ляскав
зубами.
– Мор-мор! Я старий Ведмідь, я проспав усю зиму і тепер голодний. Я тебе з'їм,
Єпурилє! – і Ведмідь облизався. – Мор-мор! У-у, який я голодний!
Яким не був хоробрим Єпурилє, але у нього серце стислося в клубочок і забилося
швидко-швидко.
«Що мені робити? Що мені робити? – думав він. – Зараз він мене схопить!»
А Ведмідь схопив його за вуха, підняв вгору над землею і подивився на нього,
задоволений:
– Дуже смачний заєць! Мор-мор!
Але раптом Єпурилє почув дзижчання. Це був Жучок із золотими крильцями, який
побачив, що Єпурилє потрапив у біду.
Жучок сміливо підлетів до Ведмедя. І... що б ви думали? Він спочатку почав розгулювати по носу Ведмедя, а потім
став лоскотати йому вухо.
– Мор-мор! – бурчав Ведмідь, сердячись на Жучка. – Облиш мене!
– Бз-бз! – все голосніше дзижчав Жучок.
«Ну, постривай, я тобі покажу!» – подумав Ведмідь.
Зовсім забувши про Єпурилє, він випустив його, підняв лапу і вдарив себе по
вуху: «Ось я тебе схопив, Жучисько!»
Щосили вдарив Ведмідь, навіть у вухах у нього задзвеніло.
А Жучок вже давно полетів і тепер поспішав разом із Єпурилє сховатися від
Ведмедя.
– Бзз, топ-топ! – бігли два приятеля. – Бзз, топ-топ!..
Коли Ведмідь прийшов до тями, Єпурилє та Жучок із золотими крильцями вже далеко
втекли. Ведмідь так і не наздогнав їх.
І друзі знову почали грати. Грали до самого вечора, радіючи, що врятувалися від
страшного Ведмедя.
