Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Георгій Хіміч

Про слона, який не знав, що він найдужчий серед звірів

Про слона, який не знав, що він найдужчий серед звірів

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ольга Касьяненко

Жив собі колись слон, який не знав, що він найдужчий з-поміж звірів. А був той слон великий, розумний і добрий. Ніколи навіть мухи не чіпав, хоча вона частенько докучала йому.

Він обережно ступав по землі, пильнуючи, аби не наступити на когось ногою.

А що вже чемний був! Усім, кого не зустріне, щоразу вклонявся, а через те, що в нього не було капелюха, то він високо піднімав вуха й привітно вимахував хоботом.

Але ось що трапилося з ним одного разу. Рано-вранці, коли сонце, ніби величезна жарина, викотилося з-за гори, слон вийшов з дрімучого лісу й подався стежкою до річки. А треба сказати, що він полюбляв купатися, особливо в погожі ранки.

Намугикуючи якусь простеньку пісеньку, слон задер величезну голову і тієї ж миті побачив щось цікаве.

По синьому небу поважно пропливали дві білі хмари, дуже схожі на звірів – його лісових сусідів. Ось ніби суне товстелезний дядечко бегемот, а ось – довгошия бабця жирафа. Та такі кумедні, що слон не стримався й зареготав.

Раптом крізь сміх почув, як хтось зойкнув. Задивившись на хмари, він і не помітив тітоньку стоніжку. Вона саме поспішала на базар. Слон ненароком наступив їй на тринадцяту ніжку.

Про слона, який не знав, що він найдужчий серед звірів

– Ой-ой-ой! – вигукнула тітонька стоніжка. І аж підстрибнула від болю. – Моя нещасна ніжка!.. – простогнала вона.

Добрий слон побачив, що зробив боляче, і йому стало прикро.

– Тіточко, не плачте! Я ж не хотів, повірте! Ось вам моя нога, наступіть і Мені... наступіть, прошу вас!

Але та лише докірливо похитала головою.

– Тіточко, ну, будь ласка, пробачте! – жалісливо прохав він, і великі сльози закрапали йому з очей, ледве не затопивши стоніжку.

– Пробачаю! Пробачаю! – злякано сказала вона. – Тільки зараз же перестань рюмсати! Це просто жахливо! То наступає своїми ножищами, то обливає з ніг до голови солоною рідиною. Я вся мокра від твоїх сліз! А мені на базар треба йти, бо мої стоноженята босі гасають – хочу їм купити черевики.

І вона швидко пошкутильгала своєю дорогою, тягнучи за собою візок.

Дивлячись уважно під ноги, слон пішов собі стежиною далі.

Йшов він, ішов, нарешті притомився. Зупинивсь відпочити якраз біля мурашника і з цікавістю почав його розглядати.

Коли це бачить: троє мурашок-воїнів швидко наближаються до нього від свого мурашиного міста.

– Гей, слоне! – загукали вони до нього. – Ти чого до нас прийшов – битися чи миритися? Коли битися – ми готові!

– Еге, битись! Які хитрі! – сказав слон. – І вам не соромно? Вас троє, а я – один. Просто втомився, тому й зупинився тут. Я ще трішечки подивлюся на ваше місто та й піду собі.

Про слона, який не знав, що він найдужчий серед звірів

І справді, він якийсь час поспостерігав за мурахами-силаками, що тягли в десять разів важчий за них вантаж, і позаздрив: «От би мені таким сильним бути». З тими думками він пішов собі далі.

А мурашки-воїни, побачивши, що слон пішов геть, вернулися охороняти своє мурашине місто.

Йшов слон до річки купатися і розмірковував: «Які все ж таки хоробрі ці мурашки. Напевно, я ніколи в житті не буду таким...»

Тільки він це подумав, як помітив, що у кущах причаївся лев, готуючись до стрибка. Ще мить – і козуля, яка паслася на галявині, опинилася б у лапах могутнього хижака.

Про слона, який не знав, що він найдужчий серед звірів

Та цього не трапилося. Слон, який досі не знав, що він найдужчий з-поміж звірів, раптом войовниче засурмив хоботом і закричав:

– Гей ти, розбійнику! Ану не чіпай козулі!

Лев уважав себе царем звірів (та й усі звірі досі так гадали), тож спочатку розгубився з несподіванки. А потім, отямившись, рикнув, та так страшно, що в слона навіть мороз пішов поза шкірою.

– Ти як посмів, негіднику, таке говорити! Та я!..

І хоча слонові було дуже лячно, проте він не дав цареві звірів договорити: схопив його хоботом, підняв високо-високо та й пожбурив якомога далі від себе.

Про слона, який не знав, що він найдужчий серед звірів

Лев ледве дух не випустив. А оговтавшись, хутко, боязко озираючись і підібгавши хвоста, подався геть.

Слон спокійнісінько, ніби нічого й не трапилося, пішов до річки й купався в ній досхочу.

Саме того дня він і дізнався про свою величезну силу.



Автор: Хіміч Г.; ілюстратор: Касьяненко О.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова