|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Про золоте сонце та срiбний мiсяць
Карельський епос
(Калевала)
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ігнатов
Сторінки: 1 2
Пішов Вяйнемайнен по полях та по гаях, питає він у берези, питає у вітру - чи не бачили вони, куди сховалися світлий місяць та ясне сонце? Ні, не знають вони, не бачили.
Запитує Вяйнемайнен у хвіртки в дворі, у віконця в домі, у димаря на даху - чи не знають вони, де ясний місяць та золоте сонце? Ні, і вони не знають.
Як раптом говорить йому вогонь у вогнищі:
- Я знаю, де поділися місяць та сонце. Їх вкрала господарка Похйоли, зла стара Лоухі. У глибині кам'яної печери замкнула вона небесні світила.
Вирушив Вяйнемайнен у дорогу. Побачив його відважний мисливець, веселий Леммінкайнен, і говорить:
- Візьми мене з собою. Може стануть тобі в нагоді дві мої сильні руки, десять спритних пальців.
- Що ж, йдемо разом, - говорить Вяйнемайнен.
Прийшли вони у Похйолу та прямісінько до кам'яної скелі вирушили. А вхід до неї замкнений десятьма залізними засувами, дев'ятьма залізними замками.
Вихопив Леммінкайнен свій меч, що є сили б'є по залізу. А старий мудрий Вяйнемайнен заповітним словом, могутнім закляттям допомагає йому зсунути залізні засуви.
Але навіть на півпальця не зсунулися залізні засуви. Не бере їх ані сталевий меч, ані заповітне слово.
Так і повернулися вони додому без місяця й без сонця.
Прийшли до коваля Ілмаринена й говорять:
- Ковалю Ілмаринене, скуй нам гострий тризуб, скуй нам дюжину клинків, сотню ключів, щоб могли ми відімкнути двері у кам'яній скелі та випустити на волю місяць та сонце.
Роздув Ілмаринен жаркий вогонь у кузні та й взявся за молот. Про сон забув, працює без відпочинку, одна справа у нього - б'є він молотом по ковадлу.
А господарці Похйоли, злій старій Лоухі, захотілося подивитися, як живуть без світлого сонця в Калевалі, як їм там без ясного місяця. Прив'язала вона до плечей яструбові крила та й полетіла.
Ще здалеку почула вона - стукає й стукає молот у кузні Ілмаренена. А дим та полум'я до самісінького неба здіймаються.
"Що це він там робить?" - гадає Лоухі. Та мерщій до кузні повернула.
Підвів Ілмаринен голову й бачить: прилетів до його кузні сірий яструб. Усівся він на віконечку та заглядає всередину.
- Чого тобі треба, злий пташе? - запитує Ілмаринен.
- Ковалю Ілмаринене! - говорить яструб. - Скажи мені, що ти куєш?
- Я кую нашийник для господарки Похйоли, - відповідає Ілмаринен. - Хочу посадити на ланцюг злу стару, щоб не крала вона місяць та сонце.
Перелякалася господарка Похйоли. Що є сили замахала крилами та полетіла додому.
Вивела вона з печери місяць, відпустила на волю сонце.
А сама перетворилася на голубку та знову полетіла в Калевалу. Сіла біля дверей кузні, головою навсібіч крутить.
Запитує її коваль:
- Чого сидиш ти біля мого порога, добра пташко?
- Славний ковалю! - проворкотіла у відповідь голубка. - Не треба тобі кувати ланцюг для господарки Похйоли. Подивися на небо - повернулися до свого небесного житла і світлий місяць, і ясне сонце!
Вийшов Ілмаринен із кузні та від радощів аж засміявся - як і раніше, світить на небі ясний місяць, а сонце сяє ще яскравіше, ніж колись. Став він просити старого мудрого Вяйнемейнена:
- Виходь, провидцю, заспівай нам!
Вийшов із дому Вяйнемейнен, підвів голову та й бачить - пливе по небу молодой місяць, піднімається над землею ясне сонце.
І заспівав Вяйнемейнен:
|
- Вітаю, срібний місяцю, |
Осяяло сонце своїми яскравими променями поля й гаї, річки та долини, зазирнуло у домівки людей, розбудило лісових звірів та птахів.
Так перемогли герої Калевали злу стару Лоухі. З того часу кожного дня встає сонце над землею і всім добрим людям посилає світло й тепло.
А вночі по небу ходить місяць - стереже добрий сон тих, хто провів свій день у роботі.
Сторінки: 1 2
Автор: ; ілюстратор:Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2026 Валерія Воробйова