Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Король найперший

С.Прокоф'єва

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Жив колись на світі Король Найперший. Яке незвичайне ім'я для короля! Та й король цей був не зовсім звичайний. Адже він зібрав у себе в королівстві все найнезвичайніше і найдивовижніше, що тільки є в світі.

У його стайні стояв найшвидший кінь.

На найзеленішому лузі паслися найжирніші свині.

А в його короні виблискував найбільший дорогоцінний камінь.

Сусідній король пригостив його яєчнею з гусячих яєць. І Король Найперший відразу ж наказав привезти з-за моря страусів і з того часу їв яєчню тільки зі страусових яєць.

Одного разу королю донесли, що до його країни приїхав якийсь заморський вчений. Король запросив його до палацу і показав йому всі свої скарби.

– Тепер ти бачиш, що я справді Король Найперший! – похвалився король.

– Так, – відповів учений. – Я об'їздив половину світу і багато чого бачив. Але ви володієте найбільшим скарбом: у вашому королівстві живе найвеличніший музикант.

– А, так, це Ігі-Нагі-Тугі, – сказав король, – мій придворний музикант. Він живе у мене в палаці.

– Ні, – заперечив учений, – його звуть якось інакше. І живе він на горищі того будинку, де я оселився.

Король мало не луснув від люті.

– Нехай зараз же обидва музиканти прийдуть до мене, – закричав він. – Нехай обидва зіграють.

Ігі-Нагі-Тугі увійшов до зали, помахуючи своєю позолоченою скрипкою.

Стражники притягли за комір бідного музиканта. Він був ще зовсім молодий, але волосся у нього було сиве.

Першим почав Ігі-Нагі-Тугі. Він заграв веселий танець. І Король став притупувати товстою ногою.

Придворні почали підспівувати музиці в такт, спочатку тихенько, а потім все голосніше й голосніше: Ігі-Нагі-Тугі! Ігі-Нагі-Тугі!

Обличчя їхні стали безглуздими. Коліна почали самі згинатися. Вони підкидали ноги вище голови. Можна було подумати, що всі вони збожеволіли.

Раптом: дзінь! На скрипці луснула струна.

I тут відразу всі заговорили: "Яка чудова музика! Просто неможливо всидіти на місці! Ну, звичайно, навіщо йому продовжувати? І так ясно, що він найкращий музикант у світі!"

Тепер підняв скрипку бідний музикант. Перший звук, чистий та легкий, ніби стер залишки дурної веселої мелодії.

Музика ніби промовляла до кожного: "Прокинься й озирнися навколо. Ти забув про головне. Згадай, згадай, що найголовніше у твоєму житті!"  Скрипаль вів за собою кудись далеко, на вершину чарівної гори, звідки було видно відразу весь світ...

Як раптом: дзінь! Луснула струна. Музикант опустив смичок.

– Ні! – закричав раптом Ігі-Нагі-Тугі. На очі йому навернулися сльози. – Продовжуй, дограй до кінця. Інакше я помру!

Тут усі заворушились і почали озиратися. Хтось – знизуючи плечима. А хтось – розгублено посміхаючись.

У дверях, забувши про все на світі, стояв кухар у білому ковпаку. На його обличчі застигла усмішка.

– Нічого не розумію! – з досадою вигукнув Король. – Якась дурня, а не музика. Нуж бо, заграй все спочатку!

Скрипаль натягнув нову струну та заграв. А Король крутився на троні та гучно пихкав від натуги. – "Нічого не розумію ..."

І тут із площі долинув якийсь дивний шум. Король відчинив вікно. Площа була повна народу. Люди стояли, піднявши вгору схвильовані обличчя.

– Що?! – закричав король. – І вони її розуміють? Ці жебраки, ці обірванці?.. А я?

Розлючений Король зачинив вікно.

– Ця музика якась дурна! Може, її й слухати треба по-дурному, догори ногами?

Двоє найсильніших слуг допомогли королю стати на голову, шанобливо притримуючи в повітрі його товсті ноги.

– Хочу її зрозуміти! –  хрипів король. – Хочу! Хочу!

Короля обступили придворні:

– Навіщо вам її розуміти, Ваша Величність? Дурна музика, і більше нічого.

– А ти чого рюмсаєш? – запитав Король у Ігі-Нагі-Тугі.

– У мене болять зуби, – відповів Ігі-Нагі-Тугі та, ридаючи, вибіг із зали

На другий день по всьому місті був розвішаний королівський наказ:

За наказом Короля Найпершого найкращим музикантом світу оголошується визначний та знаменитий Ігі-Нагі-Тугі. Виходячи з цього мати скрипку дозволяється лише визначному та знаменитому Ігі-Нагі-Тугі. Усім іншим скрипалям під страхом смертної кари забороняється мати скрипки, тому що їхня музика нікуди не годиться.

Увечері вчений почув важкі кроки у себе над головою. Чийсь стогін та якійсь тріск. Потім важкі кроки протопали вниз.

Стривожений учений піднявся на горище до музиканта.

Музикант тримав у руках уламки своєї скрипки.

– Королівські стражники топтали її ногами, – сказав він жахливим голосом.

Опівночі хтось тихенько постукав у двері. Увійшов чоловік, увесь закутаний в чорний плащ. То був Ігі-Нагі-Тугі.

Він простягнув бідолашному музикантові чудову старовинну скрипку.

– Візьміть її. У мене є інша, позолочена, яку подарував мені король.

Музикант узяв скрипку та заграв. У вікно світили зорі. Догоряла свічка. А Ігі-Нагі-Тугі слухав музику і плакав.

– Завтра я піду з цього міста, – сказав бідний музикант. – Ходімо разом!

– Не можу! – відповів Ігі-Нагі-Тугі. – Я звик до цього життя у палаці...

На другий день бідний музикант пішов із міста. Вартові пропустили його, бо він не мав із собою навіть маленької торбинки.

Слідом за ним до воріт під'їхала карета вченого. Вартові обшукали карету.

– А що в цьому ящику? – запитав начальник варти.

– Отруйні змії, – відповів учений, і начальник варти поспішно вискочив із карети.

Карета виїхала з міста. Незабаром вчений побачив музиканта. Вчений наказав зупинити карету, відкрив ящик та дістав із нього скрипку.

І от бідний музикант став ходити по селах та маленьких містах і грати на своїй скрипці.

Він так і залишився бідним. У нього не було нічого, крім плаща та скрипки. Він часто ночував просто на землі. Але люди любили його музику. І він був щасливий.

Автор: Прокоф`єва С; ілюстратор: Калаушин Б.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова