|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Про зайченят
Є.Чарушин
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Чарушин
Одного разу на дачі прибіг до мене Микита та й кричить:
– Тату, віддай кроликів! Тату, віддай кроликів!
А я не розумію, яких кроликів йому віддати. І віддавати я нікого не збираюся, і кроликів у мене немає.
– Та що ти, Микитку, – кажу, – що з тобою?
А Микита аж плаче: віддай та віддай йому кроликів.
Тут прийшла мама і все мені пояснила. Виявляється, сільські хлопці принесли з луки двох зайченят: вони їх на сінокосі спіймали. А Микита все переплутав. Треба було сказати: «Візьми зайченят», а він каже: «Віддай кроликів».
Взяли ми зайченят, стали вони у нас жити.
Ох і гарні ж були зайченята! Такі собі пухнасті грудочки! Вуха сторчма, очі коричневі, великі. А лапки м'які-м'якесенькі – ніби зайченята у валянках ходять.
Захотіли ми зайченят погодувати. Дали їм трави – не їдять. Налили молока в блюдце – і молоко не п'ють... Ситі, чи що?
А спустили їх на підлогу – вони й кроку нікому не дають ступити. Прямо наскакують на ноги. Тицяють мордочками в чоботи та й лижуть їх... Напевно, шукають маму-зайчиху.
Видно, голодні, а їсти не вміють. Сисунці ще.
Тут до кімнати прийшов Томко, наш пес. Теж захотів подивитися на зайченят. Вони, бідолахи, на Томка наскочили, лізуть на нього... Томко загарчав, огризнувся й утік.
Як же нам нагодувати зайченят? Адже вони, бідолахи, помруть із голоду.
Думали ми, думали, і придумали, нарешті. Пішли ми шукати їм годувальницю-кішку.
Кішка лежала на лавці біля сусідньої хати, годувала своїх кошенят. Вона така строката, розписна, навіть ніс у неї різнокольоровий.
Притягли ми кішку до зайченят, вона як запирхає на них, як забурчить басом, мало не виє. Та ну її!
Пішли ми іншу годувальницю шукати.
Бачимо, на призьбі лежить кішка, вся чорна, з білою лапою. Муркоче кішка, ніжиться на сонечку... А як узяли та підклали до неї зайченят, вона одразу ж всі кігті випустила і наїжачилася. Теж не годиться в годувальниці! Віднесли ми її назад.
Стали третю кішку шукати.
Вже в самому кінці села знайшли. На вигляд така гарна, лагідна. Тільки ця гарна мало наших зайченят не з'їла. Як побачила їх, вирвалася з рук та як кинеться на зайченят, як на мишей.
Насилу ми її відтягли та за двері викинули.
Напевно, наші зайченята так і померли б з голоду, якби, на наше щастя, не знайшлася ще одна кішка – четверта. Вона сама до нас прийшла. А прийшла тому, що кошенят шукала. У неї кошенята померли, і вона по всьому селу ходила й шукала їх... Руденька така, худа; ми нагодували її, напоїли, поклали на підвіконня і принесли до неї зайченят. Спершу одне зайченя, потім і другого.
Сунулися до неї зайченята і одразу присмокталися, навіть зачмокали – знайшли молоко!
А кішка спочатку засмикалася, занепокоїлася, а потім вилизувати їх почала – і навіть пісеньку замуркотіла.
Отже, все добре.
Багато днів годувала кішка зайченят.
Лежить із ними на підвіконні, а люди зупиняються біля віконечка, дивуються:
– Оце так диво, кішка зайців годує!
Потім зайченята підросли, навчилися самі їсти траву і втекли до лісу. Їм там привольніше жити.
А кішка завела собі справжніх кошенят.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова