Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Про Пончика, Батончитка та білого слоника

Павло Глазовий

Про Пончика, Батончитка та білого слоника

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко

На вітрині в магазині,
В самім центрі міста,
З’явилися два хлопчики,
Зроблені із тіста.
Невеличкі хлопчики,
Наче два мізинці.
Таких роблять на фабриках
Діткам на гостинці.
Один звався Пончиком,
А другий – Батончиком.
Перший був повненький,
А другий тоненький,
Симпатичні хлопчики!

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Там же, на вітрині,
Був медовий слоник.
Сам такий біленький,
Хобот мав кривенький,
Очі – як пшонинки,
Вушка – лопушинки.
Слоника медового
Назвали Туп-Тупом,
Бо він мав товстенькі ніжки
І, ходячи по доріжках,
Отак тупав:
– Туп-туп...
Туп-туп.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Було це увечері,
Саме у суботу.
Закінчили продавці
В крамниці роботу,
Зачинили двері всі
Та й пішли додому.
І сказав тоді Батончик
Пончику малому:
– Су мене, друже мій,
Думонька така:
Давай в гості поїдемо
До дідуся Буряка.
Той дідусь Буряк –
Відомий добряк.
Він багато цукру має,
Але його не ховає.
Все, що в нього є,
Діткам віддає –
Для солодких пончиків,
Для смачних батончиків,
Для печива, для цукерок
І для карамельок.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


А Пончик відказує:
– Я й бабусю Бурячиху
Дуже добре знаю.
Живуть вони над рікою,
Близько біля гаю.
Тільки я не відаю,
Чим же ми поїдемо.
Нема ж у нас ні машин,
Ні велосипедиків,
Ні осликів, ні коників,
Ні навіть ведмедиків.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Отут і задумались
Пончик і Батончик.
Дуже довго думали
І таки придумали.
Взяли молоточки
Й кусачки-обценьки.
Звісно, іграшкові,
Маленькі-маленькі.
Та й зробили колісничку,
Легку, невеличку.

З чого вони змайстрували,
Де взяли матеріали,
Зараз ми розкажемо.
Колеса – із бубличків,
З карамельок – спиці.
Не знайти міцнішої
В світі колісниці!
Кузов – з макаронів.

З локшини – ресори,
Щоб були їм не страшними
Ні яри, ні гори.
Прив’язали спереду
Дві цукерки м’ятні.
Вийшли з них голобельки
Дуже акуратні.
Потім Пончик і Батончик
Стали міркувати:
– А кого ж нам запрягти
В нашу колісничку? –
Узяли та й запрягли
Тонконогу муху.
Але муха не везе,
Бо замало духу.
Сюди-туди смикає,
Пада на ходу,
Ковзається, сунеться,
Наче на льоду.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника

Пончик і Батончик
Стали міркувати:
– Чи не можна муху
Якось підкувати? –
Приладнали шість підківок.
Кожна – шоколадна.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Але муха брикається,
Будь вона неладна!
На голоблю сіла,
Підківки поїла.
І знову їй слизько,
А їхать – не близько.
Муха злиться, як оса.
Вона Пончика куса.
І Батончика куса.
Навіть слоника Туп-Тупа
І того вкусила...

Розсердились хлопчики
На ту муху-злючку.
Узяли її та й ткнули
Лобом у липучку –
Хай стоїть!

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Знову зажурилися:
– Кого ж запрягти?
Хто ж нам колісничку
Зможе потягти? –
І спитали хлопчики
Слоника Туп-Тупа:
– Може, ти поможеш,
Запрягтися зможеш? –
А Туп-Туп погодився:
– Поможу. Будь ласка! –
Бо той білий слоник
Добрим був на вдачу
І мав силу, хоч маленьку,
А таки слонячу.
Узяв Пончик батіжка,
Батончик – лозинку.
Знайшли під дверима
Широку щілинку.
Обережненько вниз
Східцями спустилися
Та й відправились у путь,
Покотилися.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Усі люди спали.
Темна була нічка,
Коли рухалась по місту
Дивна колісничка.
Машин на дорогах
Траплялося мало,
Доки вибралися в поле,
То уже світало.
Де вставало сонечко,
Був рожевий обрій,
Почалась мандрівочка
При погоді добрій.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Їдуть, їдуть хлопчики,
Співають собі.
Слоник грає хоботом,
Наче на трубі.
Туп-туп!
Їде колісничка.
Туп-туп!
Їде невеличка
По асфальту, по шосе,
Де не дуже трясе,
Їде колісничка.
Доріженька добра,
Доріженька чиста.
Оглядаються хлоп’ята –
Вже не видно міста.
Хоч їхали по шосе,
Де не дуже трясе,
А проте задлялися,
Зла пригода сталася:
Наїхали на сірник,
Зачепились.
Слоник – смик!
Один бублик тріснув,
Аж перекосився.
А той капосний сірник
У дугу скрутився.
Як же бути?
Що робити?
Чим тріщину заліпити?

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


І сказав Батончик:
– Он літають бджоли.
То такі, що у біді
Не лишать ніколи.
Попросимо воску
Хоч маленьку ложку,
Щоб заклеїть колесо. –
Пончик і Батончик
Звернули до вулички,
Де стояли в гречці
Невеличкі вулики.
Пончик гречку як побачив,
Закричав: – Волошки! –
А Батончик йому каже:
– Думав би хоч трошки.
Кепський з тебе агроном:
Сплутав гречку з бур’яном. –
І Пончику соромно,
Соромно стало.
А тим часом до хлоп’ят
Злетілися бджілки,
Важко було полічити –
Хтозна їх і скільки!
Біля коліснички
Дзвенять, як дзвіночки:
– Здрастуй, Пончику!
– Здрастуй, Батончику? –

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


А Батончик мовив
Після привітання:
– Маєм до вас, бджілоньки,
Велике прохання.
Ми їхали по шосе,
Де не дуже трясе,
А проте задлялися.
Зла пригода сталася.
Подивіться: коліснична
Наша поламалася.
Дайте, друзі, воску
Хоч маленьку ложку –
Колесо заклеїти. –
Бджілки-трудівнички
Біля коліснички
Трохи погуділи
І зробили діло.
Колесо поправили,
На місце поставили.
А щоб не скрипіло,
Росою скропили.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


А гостям сказали:
– Сядьте в холодочку.
Покуштуйте нашого
Свіжого медочку.
Він у нас гречаний,
Він у нас духмяний
І такий солодкий –
Оближете пальчики!
Наливали бджілоньки
Мед у три тарілоньки.
Одну дали Пончику,
А другу Батончику,
А третю, найбільшу,
Слонику Туп-Тупу,
Бо йому ж найважче.
Пончик мед їв ложкою,
Батончик їв ложкою,
А слоник з тарілки
Смоктав хоботком.
Майже півгодини
Тішились медком.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Як медок поїли,
Ложки облизали
І ласкаве слово
Бджілонькам сказали: –
Спасибі вам, любі!
Спасибі вам, бджілки!
Ви по мед літаєте
До кожної гілки,
До кожного кущика,
До кожної квітки.
За це вас шанують
Дорослі і дітки!

Дуже не хотілося
З бджілками прощатися,
Та не можна гаятись,
Мусили збиратися.
Навесні у бджілок
Багато роботи.
Треба мед солодкий
Носити у соти.
Ніколи гуляти...

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Попрощались хлопчики.
Поїхали далі.
Та не по стежинках,
А по магістралі.
Слоник собі тупає.
Колісничка рипає.
Пончик і Батончик
Пісеньку співають:
– Туп-туп!
Їде колісничка.
Туп-туп!
Їде невеличка.
По асфальту, по шосе,
Де не дуже трясе,
Їде колісничка.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Раптом чують: щось летить,
Щось гуде, аж гуркотить.
Глянули праворуч,
Глянули уліво:
Що воно за дивина?
Що воно за диво?
Із-за гаю синього,
Із-за гаю темного
Вилітає жук.
Жук моторний,
Страшно чорний,
Та сердитий,
Та завзятий,
Та крилатий,
Та рогатий.
Над слоником крутиться:
– Тут моя вулиця!
Тут моя вулиця!
Завертай назад,
Бо будеш не рад.
Повертай-завертай,
Бо тут тобі буде край! –

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Білий слоник зупинився,
До нахаби придивився,
Прицілився, приловчився
Та хоботом тільки стук!
Впав на землю грізний жук.
Впав і лапки задер,
Прикинувся, що умер.
А насправді він не вмер,
А тільки злякався.
От довоювався!

Їдуть далі хлопчики.
Побачили річку.
І ніяк не можна
Обминуть водичку.
Пончик і Батончик
Стали біля броду.
Страшно колісничку
Спускати у воду.


Макарони пропадуть,
Бублики розкиснуть,
А ресори з локшини
Скрутяться й повиснуть.
Але наші хлопчики
Довго не журилися.
Через річку будувати
Місток заходилися.
Корчували лопухи,
До води носили.
Білий слоник працював,
Помагав щосили.
Він тягав трісочки,
Соломинки, палички,
Травицю й бадилля,
І всіляке зілля.
Навіть вирвав будяка,
Бачте, сила яка!
Спорудили гарний міст.
Хоч куди годився!
Якби й вітер подув,
То не завалився б.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Пончик і Батончик
Сіли в колісничку
Та й поїхали собі
Сміло через річку.
А їдучи по мосту,
Ще й сигналили:
– Ту-ту! –
Так їм було весело.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника

За лужком зеленим,
За рікою тихою
Жили-поживали
Буряк з Бурячихою.
Хатка у них гарна,
Хоч і невеличка.
На ній замість даху –
Бурякова гичка.
Дрібненько порізана,
На шнурки нанизана,
Щоб не здуло вітром.
Стіни розмальовані,
Із цукру муровані.
Голубенькі вікна.
Зелененькі дверці.
А в хатині солодко,
Наче у цукерці.
Дідусь і бабуся
На призьбі сиділи.
На сонечку грілися,
Про щось гомоніли.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Гульк – аж їдуть хлопчики,
Співають собі.
Слоник грає хоботом,
Наче на трубі:
– Туп-туп-туп!
Їде колісничка,
Туп-туп-туп! Їде невеличка.
Зустрічайте Пончика,
А з ним і Батончика
Ще й білого слоника
Зустрічайте!

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Вийшов з двору Буряк,
Вийшла Бурячиха:
– Чи доїхали щасливо?
Не зазнали лиха?
– Добре, що приїхали,
Що про нас згадали.
Яка ж це нам радість,
Щоб ви тільки знали!
Поставили столика
Під хатинкою
Та накрили білою
Скатертинкою.
Усі раді були.
Чай солодкий пили.
На десерт дідусь приніс
Морозива з льоху.
На тарілочки поклав
Кожному потроху.
Гості радо їли,
Проте не спішили,
Щоб не застудити
Морозивом горлечка.
Від такого частування
Стали всі солодшими.

А Буряк і Бурячиха
Здавались молодшими.
А як гості прощалися,
У дорогу збиралися,
То на згадку біля хатки
Сфотографувалися.
Золотистий соняшник,
Що проживав рядом,
Через тин націлився
Фотоапаратом
І зробив картинку
За якусь хвилинку:
У бабусі на колінах –
Пончик.
У дідуся на руках –
Батончик.
А у них біля ніг
На ряднинці слоник ліг
Та й лежав смирненько.
Оце й казочка уся.
Можна ставить крапку.
А тому, хто її слухав,
Сто цукерок в шапку,
Їжте на здоров’ячко!

Про Пончика, Батончитка та білого слоника

Автор: Глазовий П.; ілюстратор: Василенко А.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова