|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Про невдячного короля і вдячних тварин
Індійська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Бурланенко
Колись давно був один король, у якого був син Дутха. Серце в молодого князя було тверде, як кремінь, а пихатий та гордий він був як павич. До того ж він був дуже жорстокий і безжалісний, через це й не любили його люди.
Приїхав якось Дутха разом зі своїм почтом на річку, щоб скупатися. Раптом величезна хмара закрила сонце і здійнявся сильний вітер.
Князь наказав слугам спустити на воду човен та гребти на середину річки. Хвилі вирують, піняться, а князь усе кричить:
- Далі, далі! Швидше, швидше!
Але тут набігла велика хвиля, збила слуг у воду. Ледве живі вибралися вони на берег.
- Де мій син? - запитав король, коли всі повернулися до палацу.
- Не знаємо, государю, - відповіли йому слуги. - Велика хвиля унесла його.
Король з почтом вирушив до річки і наказав шукати сина.
Слуги пірнали, гукали, обшукали усі береги, але все дарма.
А хвилі тим часом далеко унесли Дутху, і він, напевно, загинув би, якби не ухопився за велику колоду.
На цій колоді сиділи, причаївшись, вуж, маленька мишка та молодий папуга. Вони тремтіли від смертельного жаху, даремно вглядаючись у берег.
Так і плив переляканий князь усе далі й далі, не припиняючи гучно кликати на допомогу.
Відчайдушні крики Дутхи почув рибалка. "Здається, людина тоне" - подумав він і кинувся у воду.
Доплив він до колоди і почав штовхати її до берега. На березі він переніс князя у безпечне місце. Помітивши вужа, мишку й папугу, рибалка виніс на берег і їх.
Потім він розпалив багаття і зайнявся, перед усім, тваринками, в яких ледве жевріло життя, а вже потім - князем.
Так само він вчинив і коли настав час ділити їжу. Дутха подумав із гнівом: "Цей голодранець насмілився більше піклуватися про тварин, ніж про мене, королівського спадкоємця".
Коли звірі зігрілися і набралися сил, вони стали дякувати рибалці.
- О, шановний, я зобов'язаний тобі життям. Я знаю, де закопаний скарб. Якщо він тобі знадобиться, погукай мене, - сказав вуж.
- Добрий чоловіче! Ти врятував мене! Коли тобі знадобиться золото, погукай мене, - сказала мишка, прощаючись із рибалкою.
- Милосердний чоловіче! Мене б давно не було на світі, якби не ти! Якщо буде в тебе колись у чомусь потреба, погукай мене, - сказав папуга.
Князь Дутха, виходячи з дому рибалки, ласкаво кинув господареві:
- Коли я займу трон, прийди до мого двору, побачиш, як я тебе пригощу.
Через деякий час король помер і Дутха став правити королівством.
Рибалка, дізнавшись про це, вирішив його навідати. По дорозі він зайшов до сховища вужа і погукав його. Вуж із повагою привітався і сказав:
- Господарю! Тут, під твоїми ногами, лежить скарб. Він твій.
- Нехай лежить, коли він мені знадобиться, я дам тобі знати.
Пішов рибалка до мишки і погукав її.
- Господарю, - щиро привіталася мишка, - під твоїми ногами закопана скриня із золотими монетами. Візьми її.
- Нехай лежить. Коли вона мені знадобиться, я дам тобі знати.
Пішов рибалка до папуги. Радо привітав той свого рятівника.
- Може, тобі потрібен дикий рис, що росте біля підніжжя Гімалаїв? Мої родичі принесуть тобі стільки, скільки ти забажаєш.
Рано вранці, коли рибалка йшов вулицями міста до королівського палацу, його обігнала урочиста процесія. Це король Дутха їхав на прикрашеному слоні, оточений пишним почтом.
Побачивши рибалку, Дутха подумав: "А, це той нахаба... Мабуть, зараз почне хвалитися, що врятував мені життя. Накажу я його стратити, перш ніж він почне патякати про це!"
І він кивнув слугам, щоб ті привели рибалку на площу.
Слуги схопили невинного рибалку, почали його бити й тягти.
- Ох, що ж за людина, цей ваш король, - гірко нарікав рибалка, - краще б я витягнув з річки гнилу колоду, а не його.
Почувши ці слова, мешканці міста почали розпитувати рибалку.
- Люди! За те що я, ризикуючи життям, витягнув з річки князя Дутху, він так мені тепер дякує! - відповів рибалка.
- Погана він людина, та й як володар, напевно, буде поганий, - почали між собою балакати люди, - якщо так жорстоко чинить з тим, хто врятував йому життя. Отже, і над нами він буде так само володарювати.
І тоді вони схопили кинджали, напали на палац і скинули тирана.
А доброго рибалку вони оголосили своїм королем.
Новий король пішов до вужа, відкопав скарб, потім пішов до мишки, узяв її золото і наказав роздати усе бідним і немічним.
Потім він пішов до папуги - і люди почали день і ніч вантажити на вози мішки з рисом і роздавати його усім голодним.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова