|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
О.Сапаріна
Про курча, яке вважало себе кошеням
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Асєєв
Шуліка обрушився на пташиний двір несподівано. Але курка хоробро кинулася захищати своїх курчат, які ще навіть не вилупилися.
Коли шуліка полетів, курка дбайливо зібрала яйця, що розкотилися у різні боки, і сіла зверху.
Так вона зігрівала їх своїм тілом, поки всі курчата не вилупилися.
Оглянувши своє сімейство, курка рушила вперед. Курчата подріботіли за нею. Вони знали твердо: отой вродливий птах, що йде попереду, – їхня мати.
У метушні одне яйце закотилося під ґанок. Курчаті, що було в ньому, стало холодно. Воно заворушилося. Шкаралупа тріснула і розвалилася на дві половинки. Курча опинилося просто неба. Воно стало озиратися у пошуках матері.
Але курка з курчатами тим часом вже пішла. Тільки кішка, що спала на ґанку, почула його слабкий писк.
Вона м'яко зістрибнула вниз і, побачивши тремтячого безпорадного малюка, привітно замуркотіла.
Курча з усіх ніг кинулося до неї і притулилося до пухнастого теплого боку. Нарешті знайшлася мама! Тепер воно не відійде від неї ні на крок!
Кішка була сита і тому не збиралася їсти курча. Їй стало його шкода. Якщо в неї немає свого сина, може, ним буде цей приймак! І вона почала облизувати курча.
Курча стало скрізь ходити слідом за кішкою, намагаючись робити все, що робила вона. Воно причаювалося за кущами, вистежуючи здобич...
Разом із мамою ловило мишей. Адже воно не знало, що воно курча, і вважало себе тепер кошеням...
Тільки от їсти смачну здобич воно, на жаль мами-кішки, відмовлялося. І навіть молоко з блюдечка не пило, воліючи клювати сухі скоринки хліба, що валялися на землі.
Кішка вирушила на пошуки їжі для сина. А курча забрело на пташиний двір. Воно дивилося, як весело вовтузяться молоді півники, забираючи один у одного черв'яків і комашок.
Щось ворухнулося у нього в грудях, як ніби воно побачило своїх, рідних. Йому дуже хотілося погратися разом із ними, але воно не наважилося і сховалося у траві.
Старше з курчат натрапило на нього й закричало:
– Цур, я тебе перше побачило! Вилазь, бо клюну! Гей! Біжіть усі сюди! Тут ще одне курча знайшлося, – покликало воно своїх братів і сестер.
Ті одразу ж поприбігали й оточили новенького.
– Я не курча, я кошеня, – боязко вимовив котячий прийомний син.
– Еге! А он те гусеня, що бігає як прив'язане за великим надувним м'ячем, вважає себе м'ячиковим сином, – засміялися курчата. – І все тому, що першим, кого воно побачило рухомим, виявився м'яч.
– Нехай вже вважає себе кошеням, – вирішили курчата. – А гратися будемо разом. У схованки набридло. Давайте в квача. Цур, новеньке – квач! – І вони кинулися врозтіч.
Так вони гралися, поки не настав час вечері. Тоді молодий півник, який знайшов новеньке курча, скомандував:
– Мерщій усім шикуватися!
Курчата слухняно вишикувалися рядком. Новеньке поставили останнім.
– У нас черга клювання суворо дотримується, – сказав старший братик і повів курчат до годівниці, де вже юрмилися інші мешканці пташиного двору.
Курча на всі очі дивилося на довгохвостих фазанів,
строкатих індиків,
дивовижного павича.
Невже у нього тепер буде стільки родичів! І ці гарні птахи визнають його за свого!
Після вечері пташині сімейства, дотримуючись черги, почали моститися на сідало. Адже вони лягали спати, тільки-но ховалося сонечко. У курчати теж злипалися очі.
Але ззаду, м'яко ступаючи, підійшла мама-кішка. Наставав час нічного полювання.
– Мамо, чому ми все самі та самі? – запитало в неї курча. – Разом жити веселіше й краще.
– Ще чого! Ґвалт, бійки, метушня... кожна поважаюча себе кішка ходить сама по собі. – І вона рішуче потягла курча до льоху, де в неї була влаштована засідка.
Цієї ночі курча спало неспокійно. На світанку воно схопилося і, поки мама-кішка, стомившись, солодко спала, прибігло до пташиного двору. Його мешканці тільки-но починали прокидатися.
Першим, як завжди, прокинувся індик. Він зігнув шию і надувся від поважності.
Жирні індички моторно піднялися на ноги і почали чепуритися, обскубуючи дзьобом пір'я на грудях і боках.
Пташині сімейства, одне за одним, витримуючи дистанцію, вирушили на сніданок. Красені лебеді, витягнувши довгі шиї, покрокували до ставка, наче балерини.
За ними, перевалюючись, потягнулися качки.
"Ах, як добре жити великою зграєю, – думало курча. – От якби разом з іншими курчатами побігти туди, де красень півень знайшов щось смачне і голосно гукає всіх!"
І курча вперше пошкодувало, що воно кошеня. Воно підійшло до курки-мами і сказало, що хоче залишитися на пташиному дворі назавжди. Так курча знову стало курчам.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова