Пошта

Відчиняйте двері, прошу!
Хто це стукає до нас?
Ленінградський листоноша —
Кожен день в той самий час.

Так, це він,
Справді він,
Як і завжди, в сім годин!

В нього є листів чимало
В чорній торбі на плечі:
Із Ташкента,
І з Уралу,
І з Тамбова,
І з Керчі.

В сім годин почав він працю,
За листом розносить лист.

І останні на дванадцять
За адресами розніс.

— Терміновий із Ростова
Для товариша Житкова!
— Терміновий для Житкова?
Вже немає тут такого.
Вчора вранці, в сім годин,
Полетів у Лондон він!

Літак, наче птиця,
Під хмарами мчиться.
Земля зеленіє внизу.

А вслід за Житковим
В вагоні поштовім
І лист терміновий везуть.

Тюки на полицях
Лежать як годиться.
В вагоні горять ліхтарі.
І в праці безсонній
У тому вагоні
Клопочуться два поштарі.

Листівка —
В Дубровку,
Посилка —
В Покровку,
Газета —
На станцію Клин.
Цей лист —
До Тамбова.

А цей терміновий
Іде до заморських країн.

Іде берлінський листоноша,
Несе свою важливу ношу.
Одягнений він франтом:
Кашкет з червоним кантом. 

Нашивки сяють на плечах,
Костюм на ньому новий.
Іде й тримає він в руках
Листа із-за кордону.

Навколо люди поспішають.
Машини швидко сновигають,
.

Ось до готелю йде поштар.
В дверях старенький жде швейцар.

- Для герр Житкова в мене лист,
Із номера сто двадцять шість.

І відповідь на це сувора:
- Відбув до Англії ще вчора.

Листи Самі
Нікуди не йдуть,
Та в скриньку їх тільки вкинь
Вони пробіжать,
Пролетять,
Пропливуть
В найдальшу від нас далечінь.

Всесвітня мандрівка
Для них неважка:
Листи не купують квитка.
Об'їде всю землю
І вдалеч, і вшир
Заклеєний пасажир.

Листам терміновим —
Найбільша честь.
Ось цей приставити слід
Негайно до Англії:
«Лондон, Вест,
14, Бобкін-стріт».

Біжить автобус на майдан
Крізь сивий лондонський туман.
Чим ближче, тим видніші
Плакати та афіші.

Вигукує кондуктор тут:
— Це Бобкін-стріт!
Кінчивсь маршрут!

По Бобкін-стріт, по Бобкін-стріт
Крокує швидко містер Сміт.
На ньому кепка синя,
А сам — немов жердина.

Ось він спиняє довгий крок,
Бере висячий молоток

І каже лиш три слова:
— Для містера Житкова! —

Швейцар поглянув знов і знов
На ім'я та фамілію
І відмовля: — Борис Житков
Поїхав у Бразілію!

Пароплав
Піде вплав
Через дві хвилини.

Вантажем народ заклав
Просто всі щілини.

Та в одну з кают не йдуть,
Чемоданів не несуть.
Подивися, що ж там?
Поштарі та пошта.

Під пальмами Бразілії,
Де спека, як ніде,
Старий поштар Базіліо
Знеможено бреде.

Він дивиться здивовано
На цей зім'ятий лист
З печатками поштовими
Із чужоземних міст.

А на листі зазначено
Про те, що адресат
З Бразілії гарячої
Поїхав в Ленінград.

Відчиняйте двері, прошу!
Хто це стукає до нас?
Ленінградський листоноша —
Кожен день в той самий час.

Так, це він,
Справді він,
Як і завжди, в сім годин!

Подає мені він знову
Терміновий для Житкова.
— Для Житкова?
Гей, Борис!
Забери та розпишись!

Мій сусіда з ліжка скочив:
— Ну й дива! На власні очі
Подивись — за мною вслід
Облетів цей лист весь світ.

І везли його невпинно
Крізь усі чужі країни,
По морях і по землі
Поїзди та кораблі.

На одні й ті самі гроші
Він до мене зміг дійти.

Честь і слава листоношам,
Працьовитим та хорошим!
Слава чесним листоношам,
Що приносять нам листи!