|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Польова діва
Грузинська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ігнатов
Жив колись багатий чоловік. Тільки смерть приходить і до багатих. Покликав старий сина:
– Сину мій, закінчується моє життя. Прошу тебе видати заміж трьох твоїх сестер. Женихів не шукай – хто перший з'явиться, тому і віддавай.
– Не хвилюйся, батьку, ти живи, а сестер влаштувати я зумію.
Помер старий. Пройшов час, сидить якось син біля порогу, аж дивиться: підходить незнайомий чоловік. Не сів, не відпочив, не зігрівся, а й каже:
– Віддай за мене старшу сестру.
– Добре, віддам, але скажи хоч своє ім'я. Хто ти, звідки, яке твоє ремесло?
– Я до тебе не на розмови прийшов, – відповідає гість. – Хочеш – віддавай сестру, а як ні – то бувай здоровий.
Подумав юнак: "Що ж, це не мій гріх, це батькова воля". Вивів старшу сестру та й віддав тому чоловікові.
Минув ще якийсь час. Приходить другий чоловік:
– Віддай за мене середню сестру!
Юнак і цього запитує:
– Хто ти, звідки, чим займаєшся?
– Нічого я тобі не скажу, – відповів чоловік. Хочеш – віддавай сестру, а як ні, то я піду, а ти залишайся.
Що робити брату? Віддав середню сестру, потім і молодшу таким же чином проводив. І зовсім засумував: "І батька я втратив, і сестер невідомо куди повіддавав..."
Став йому білий світ не в радість. Увійшов він до темниці, замкнувся та й сидить – ані дня не бачить, ані ночі.
Дізнався про те цар. Наказав цього юнака вивести з темниці. Ніхто не зміг цього зробити.... Аж тут знайшлася одна старенька:
– Я виведу його, – сказала вона, – дайте мені тільки з десяток хлоп'ят.
Привела вона хлопців на покрівлю тієї темниці, кинула їм м'яча – почали діти гратися. Бігають по даху, тупотять, кричать.
Не стерпів юнак, вискочив із темниці та й заходився ловити хлопців. А царська охорона – тут як тут! Схопили його, повели до царя.
– Яка на те причина, що ти замкнувся у темниці? – запитує юнака цар.
Розповів він, мовляв, так і так.
– Не журися, – говорить цар, – ще побачиш своїх сестер і зятів! А поки будь у мене старшим над моїми військами.
Вийшло якось військо на полювання. Раптом бачать – пурхає в полі з квітки на квітку дівчина. Така вона легка та прекрасна, що ні в житті не знайти, ні уві сні не побачити.
Пустилося за нею військо, та тільки де там! Потомилися, попадали під воїнами коні, тільки у старшого кінь ще тримається на ногах. Скаче юнак за дівчиною як вітер.
Аж нарешті впав і його кінь. Зогледівся юнак – не видно ані дівчини, ані війська, і місця навколо незнайомі: ніде нікого, ні хатини, ні людини. Тільки голе поле... Засумував він, сів та й заплакав.
Тут підлетіла до нього дівчина, сіла на квітку:
– І не соромно тобі сидіти та плакати! Ти чоловік, чи ні? Озирнися навколо, який великий світ, що ж ти сів, склавши руки?
Підвівся юнак, обдивився навсібіч та й бачить: далеко в далині будинок стоїть. Зрадів він людському житлу. Пішов до того будинку.
Йшов-йшов та й прийшов. Дивиться – не будинок це, а ніби царський палац. Поруч струмок тече.
Увійшов він до палацу, аж там його старша сестра зі своїм чоловіком чарівником-орлом живе. Обійнялися брат і сестра, розцілувалися.
– Як же ти потрапив до нас? – дивується сестра.
Розповів брат, яке диво він побачив у полі.
– Обпекла мене дівоча краса. Погнався я за нею, а вона на плужну упряж скаче, тільки даремно коня загнав.
– Ох, горе, братику! Важку справу ти затіяв. Це була Польова діва. Якщо її хтось спіймає, помре вона. А заміж вона піде тільки за того, хто дожене її до самого її порога.
Сховала сестра брата перед тим, як настав її чоловіку час додому повертатися. А чоловікові сказала:
– Прийшов до нас у гості мій брат, чи не образиш його?
– Як можна такого гостя образити! Я його ледве дочекався, гукай його скоріше!
Вийшов юнак. Обійнялися вони, розцілувалися.
– Що привело тебе до нас, брате?
Розповів юнак зятеві орлу про все.
– Не сердься, брате, – говорить зять, – тільки навіщо б мені твоя сестра, якби можна було б спіймати Польову діву? Облиш її.
– Ні, помру, а не облишу! Не пошкодуй, дай мені лише твого коня – буду тобі вдячний.
Дав йому зять коня, що на плужну упряж скаче. Та от тільки Польова діва тепер на дві упряжі стрибає!
Пав кінь. Зажурився юнак. Але, мабуть, сподобався він Польовій діві, знову вона умовляє його:
– І не соромно тобі? Сидиш, склавши руки! Світ великий, знайдеться тобі допомога.
Підвівся юнак, обдивився навколо і побачив удалині палац.
Підійшов він до палацу, аж там його середня сестра та її чоловік Пашкунджі [птах-дракон] живуть. Не похвалив юнака зять:
– Облиш, – говорить, – Польову діву, не губи себе. Якби її було б так легко спіймати, то навіщо б мені твоя сестра?
Але коня все ж таки дав. Та такого, що на дві плужні упряжі скаче. А польова діва вже на три стрибає! Тільки квіти миготять у неї під ногами.
Пав і цей кінь. Заплакав з досади юнак. А Польова діва знову до нього:
– Встань на ноги, якщо ти чоловік! – крикнула вона. – А як ні, то ти й життя не гідний!
Повернулися до юнака сили, і привела його стежка до третьої сестри, що була заміжня за Гвелешапі [чудовисько]. І цей зять почав відмовляти юнака:
– Навіщо тобі Польова діва? Якби її можна було спіймати, я б не одружився з твоєю сестрою. Забудь про неї!
Але і він не пошкодував коня, який стрибав на три плужні упряжі. А діва вже чотири скаче... Знову поринув юнак у відчай, і знову Польова діва говорить йому:
– Встань, озирнися навсібіч, чи зло побачиш, чи добро, усе на користь собі оберни!
Пішов юнак далі, бачить: б'ються три чорти.
– Чого б'єтеся, нечиста сило?
– А у нас, – говорить старший, – є килим. Якщо сісти на нього та гукнути: "Гей, килиме!" – то він перенесе тебе, куди захочеш.
– А про гребінець чого не кажеш? – крутнувся вперед середній чорт. – Забув?
– Є і гребінець. Гукнеш йому: "Гей, Гребінцю!" – миттю на скелю сходами дістанешся.
– А точило? – пискнув молодший чорт. – Зануриш його у море – воно миттю все його до дна вип'є! От ми їх ніяк і не поділимо!
– То я вас розсуджу! – говорить їм юнак. – Пущу три стріли: хто перший принесе стрілу, тому буде килим, хто другий – тому гребінець, а хто третій – тому точило.
Зраділи чорти: оце справедливий суд!
Пустив юнак три стріли, побігли по них чорти, а юнак узяв гребінець і точило, сів на килим та й гукнув: "Гей, килиме!". І полетів килим швидше за вітер.
Ось-ось наздожене Польову діву. Як раптом попереду – скелі! Стрибнула Польова діва та й перелетіла через них.
– Гей, гребінцю! – сказав юнак. І повисла на скелі драбина: килим по ній, як по полю, пронісся.
Домчали до великого моря. Кинулася у нього дівчина.
– Гей, точило! – крикнув юнак та занурив у море своє точило.
Миттю висохло море. Майже наздогнав юнак діву, але вивернулася вона та й влетіла у батьківський дім. Тільки покривало і залишилося в руках у юнака...
Кинулася польова діва до батька.
– Що з тобою, дочко, від кого ти тікаєш?
– Женеться за мною юнак! До самого порога домчав. Спіймати не спіймав, а покривало зірвав!
Вийшов батько, обійняв юнака і розцілував:
– Якого я зятя чекав, такого, нарешті, і дочекався!
Згодом і весілля справили.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова