Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Польська народна казка

Покарана хитрість

Переклад українською – М.Пригара
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Олександр Кошель

Якийсь заможний пан з-під Ольштина полював колись сам-один у лісі, що сягав далеко-далеко.

В тому лісі посеред галявини була велика яма, вирита на вовків. Пан ішов через галявину і ненароком упав у яму.

Як же він злякався, коли побачив, хто в тій ямі! А там уже сиділи ведмідь, здоровенна змія та кіт. Кожен із жахом дивився на інших.

Пан притулився до стінки та й ну гукати, благаючи допомоги! Гукав аж три дні – все даремно.

Лиш на четвертий день наймит Міхал прийшов у ліс рубати дрова й почув голос із ями.

Він підійшов до ями та й питає:

– Хто то гукає?

Потім розсунув хмиз, який прикривав яму, і зазирнув туди, та нічого не побачив,– дуже перелякався.

Пан упізнав наймита з голосу.

– Це я, твій пан! – гукнув він. – Я впав до вовчої ями. Допоможи мені вилізти. Ось побачиш, я тобі віддячу.

Міхал відшукав довгу жердину, опустив у яму. Чує – хтось за неї схопився. Почав Міхал тягти й на превелику силу витяг жердину назад.

І кого ж він побачив? Не свого пана, а величезного кудлатого ведмедя!

Ведмідь щодуху чкурнув у хащу.

Бідний Міхал затремтів з переляку, бо подумав, що то чорт його кликав, а потім обернувся на ведмедя. Міхал хотів був уже тікати, коли знову почув із ями голос:

– Не кидай мене, тут, Міхалу, любий! Змилуйся! Я знаю – ти хочеш одружитися. Справлю тобі гарне весілля, тільки допоможи мені вибратися з ями.

Почув це Міхал, усміхнувся. Хоч і не вірив, що це його пан, але вирішив спробувати ще раз. Обережно встромив жердину до ями – і зараз же почув, як щось дряпається по ній. Потяг Міхал жердину, і здалося йому дивним, що пан такий легкий.

Аж тут із ями вискочив кіт, нявкнув і шугнув у кущі.

– Ой лишенько! – вигукнув Міхал. – Це був, звісно ж, диявол. Певно, у цій ямі сидять самі чорти.

Він уже хотів був тікати, коли пан заблагав і залементував:

– Не кидай мене, Міхалу, любий! Надходить ніч. Я вмру від страху, холоду й голоду. Подарую тобі ціле господарство й купу грошей, якщо ти мене врятуєш.

Міхал знову встромив жердину до ями. Але цього разу з жердини сприснула змія і з сичанням зникла в траві.

– Чую людський голос, а з ями вилазять самі лише звірі! – вигукнув зчудований Міхал.

Він кинув жердину на землю, але пан так благав і кричав, що шкода було слухати.

– Змилуйся! Змилуйся! Опусти сюди жердину! Тепер уже в ямі немає нікого, крім мене. Віддам тобі весь свій маєток і всі гроші, якщо врятуєш мені життя.

«Якщо це справді пан і я його врятую, – подумав Міхал, – буде він мені вдячний до самісінької смерті. Може, всього маєтку й не віддасть, але грошенят таки відсипле».

Намордувався Міхал добряче, бо пан був товстелезний і важкий.

Та ледве ступив він на тверду землю, як зараз же гримнув:

– Ти, дурню! Чого так довго вовтузився? Я мало з голоду через тебе не вмер.

Міхал перелякався не на жарт. Мерщій вийняв із кишені окраєць житнього хліба, що взяв собі на вечерю, й віддав панові.

Підживившися, пан сперся на Міхала й поволі рушив до свого маєтку. А як став на порозі, сказав Міхалові:

– Ну, тепер ти вже мені не потрібен. Іди собі.

Взавтра рано-вранці наймит подався до панського двору. «Може ж таки, дасть мені на весілля», – думав він.

Зайшов у двір і каже слугам: так, мовляв, і так.

– Чого ж тобі треба від нього? – питаються слуги.

Міхал розповів, як урятував пана з вовчої ями. Слуги почали сміятися та лаяти його. Не один думав: «Якби це я знайшов – отак би й кинув у ямі. Нехай би його вовки з'їли». Бо ж пан був лихий та недобрий.

Нарешті хтось із слуг пішов до нього й сказав:

– Там, ясновельможний пане, прийшов якийсь чоловік: він каже, що вчора витяг вас із вовчої ями. Хоче про щось вас просити.

– Що?! – люто гримнув пан, – Витяг мене з ями? Брехня!

Вибіг на подвір'я, вилаяв Міхала, назвав брехуном, а потім узяв батога та й вигнав його з двору, ще й собаками нацькував. Оце так віддячив!

Смутний і ображений повернувся Міхал до своєї хатини в лісі. Прийшов – що за диво? – двері відчинені. Глянув – аж ведмідь та кіт, яких він урятував, лежать долі, а змія примостилася на печі. Всі троє чекають на нього.

Міхал так і остовпів, побачивши цю трійцю, але ведмідь чемно привітався і відразу повів його в комору. Там лежав олень, якого ведмідь уполював для Міхала.

– Ото добре! Хоч буде що засмажити на весілля! – аж руками сплеснув Міхал. – Красненько тобі дякую.

Тут підбіг кіт і, лащачись, повів Міхала в сіни, де на лаві лежав букет чудових квітів.

– Буде чим прикрасити хату на весілля! – зрадів Міхал. – Дякую.

Нарешті підповзла змія, тримаючи в руці камінь-самоцвіт, який блищав на всю хату.

– Ой, та це ж, певно, коштує великих грошей! – вигукнув вражений Міхал.

Він чемно подякував звірам і нагодував їх; вони й пішли собі в ліс.

А Міхал сів на лаві й узяв самоцвіт у руки. Дивиться і не знає, що з ним робити.

Вранці пішов він до панського маєтку. Він надумав продати самоцвіт пані, яка дуже любила золото і всілякі коштовні цяцьки.

Та коли Міхал показав самоцвіт панові, той заверещав:

– Ах ти ж негіднику! Де ти його вкрав? Адже він коштує цілу купу грошей.

– Я не вкрав його, пане. Мені принесла самоцвіт змія, що була разом із вами у ямі.

– От брехун! Забив, мабуть, якогось подорожнього й забрав у нього таку коштовність!

І пан забрав у Міхала самоцвіт, а його самого наказав кинути у в'язницю та ще й вирядив слугу в місто подати до суду.

Привели Міхала на суд. Він розповів, як витяг пана з ями. Та пан присягався, що наймит бреше.

Суддя послухав пана та й каже Міхалові:

– Еге, мій любий! Хто ж тобі повірить? Чи є в тебе свідки?

– Є свідки! – вигукнув Міхал. – Є ведмідь, кіт і змія, тільки вони в лісі. Покличте їх, вони підтвердять, що так усе й було, як я розповів.

– Ніхто твоїй брехні не повірить! – розлютився суддя.

Він уже хотів був виносити вирок, аж раптом за дверима щось загарчало. За мить двері відчинилися, і до зали увійшов ведмідь. На спині в нього сидів кіт, а змія обвилася навколо шиї й поглядала навколо своїми розумними очицями.

Всі страшенно перелякалися, а пан зблід як стіна і мерщій сховався за столом.

Ведмідь із своїми друзями рушив до нього. Тільки-но підійшли ближче, як пан зарепетував:

– Відійдіть! Відійдіть! Я скажу правду. Цей чоловік не винен. Усе було так, як він розповів. Я заплачу йому, я все віддам!

Міхала негайно звільнили, і чутка про те, що з ним сталося, полинула по всій околиці.

Люди так сміялися з пана й так соромили його, що він незабаром утік кудись аж за море.

А Міхала всі хвалили й шанували.

По недовгім часі його наставили лісничим. Зажив він з людьми в добрій злагоді, а потім одружився зі своєю нареченою.

Справили бучне весілля, їжі й питва було досхочу. Ведмідь, кіт і змія теж прийшли на весільний бенкет. За столом їх почастували тим, що вони любили найдужче: ведмедя – медом, кота – жирним м'ясцем, а змію – солодким молоком, скільки душа забажає.

І таке це було гарне весілля, якого в околиці та й у всій Польщі ніхто не бачив і не пам'ятав.

Автор: Польська народна казка; ілюстратор: Кошель О.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова