Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Півень у лісі

Т.Чулухадзе

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Гоголашвілі

Якось селянин віз у клітці курей.

Разом із курками сидів пихатий півень, який всю дорогу бурчав та нарікав на тісняву, мовляв, ані крила розправити, ані пройтися взад-вперед, ані шию почухати.

Півень так крутився, так вигинався, що...

Виліз із клітки та вистрибнув з візка. А селянин цього навіть не помітив.

– Що це за безлюдне місце, – боязливо сказав півень, коли озирнувся навкруги.

І справді, навколо був дрімучий ліс. На гілках дерев цвірінькали незнайомі пташки. Дикі птахи пурхали поміж дерев.

Таких гарних птахів півень ніколи не бачив.

Раптом півень помітив зайця, що біг до нього. Від страху у півня мало не розірвалося серце.

Але зайцю було не до півня, він сам, кимось наляканий, біг, щоб сховатися. Так півень уник "небезпеки".

– Привіт, братику! – раптом почув півень зверху.

– Ти хто? – відгукнувся півень. – Друг чи ворог?

Аж раптом побачив птаха, що сидів, притиснувшись до стовбура дерева.

– Візьми мене в друзі, – попросив птах, – мене звати Дятел, а на прізвище – Деревостук, я лісовий лікар. А ти хто?

Півень пихато прокашлявся, набундючився та відповів:

– Хіба ти мене не знаєш? Я Півень, на прізвище Герой з героїв.

– Як ти сказав: Хвалько? – хитро запитав Дятел.

– Не Хвалько, бовдуре, а Герой з героїв! – крикнув ображений півень.

– З якої ти країни? – знову запитав Дятел.

– З якої країни? З Курляндії, – пихато відповів півень. – А сюди я прийшов для того, щоб навчити уму-розуму таких дурнів як ти і просвітити ваш темний край.

– О! Яке це щастя, навчатися уму-розуму в таких освічених мудреців, як ти! – хитро просвистів дятел.

Від похвали півню запаморочило голову, він ще більше надувся та витягнув шию.

– Яке у тебе високе горло! Ти, напевно, ще й співаєш чудово? – ще більше підбурив дятел пихатого півня.

– У мене такий голос, – знову похвалився півень, – що від мого співу сонце сходить.

– Як же я хочу послухати твій спів! – хитро попросив дятел.

Півню тільки того й треба. Він завжди пишався своїм голосом. Він ускочив на пеньок і щосили закукурікав.

– У тебе чудова горлянка! – похвалив півня дятел. – Ходи-но сюди нагору. Адже не гідно такому співаку ходити по землі. Там тисячі ворогів: шакал, лисиця, вовк.

Згадка про хижаків півню не сподобалась і він поліз на дерево.

Як гостинний господар, дятел пригостив півня, він колупнув дзьобом дерево та подав гостю білого черв'яка.

– Щиро дякую! – сказав півень дятлу, – це дуже смачно.

Настала ніч і гість із господарем заснули.

Але ще не зійшло сонце, як півень закричав та розбудив увесь ліс.

Насмерть переляканий дятел мало не впав із дерева.

– Що трапилось? – з тривогою запитав він у півня.

– Мені набридло спати, – пихато відповів півень, – я викликаю сонце. А ще хвилююся, як там без мене кури та курчата. Адже я захищав їх від хижаків, дбав про них.

– Не сумуй, – заспокоїв дятел півня, – озирнися навколо, тут є птахи набагато кращі, ніж кури: куріпки, фазани.

Раптом перед самісіньким носом у півня пролетіла маленька пташка, від страху півень ледве не впав із дерева.

– Чого злякався, – засміявся дятел, – це маленька пташка-колібрі, вона цілком безпечна.

– Я зовсім не злякався, – збрехав півень. – Просто надто вона нахабна, ця ваша колібрі. Якщо я не наведу тут у вас в лісі лад, ви всі пропадете!

В цей час під деревом проходила лисиця.

– Здрастуй, дятлику-любий! – почув півень голос лисиці та витріщив очі.

– Здрастуй, лисице-злодюга, – відповів дятел. – Що привело тебе до мене так рано?

Лисиця хитро примружила очі.

– Коли я ще спала, звідси пролунав такий приємний спів, що я подумала: піду-но подивлюся, що за гарний співак до нас завітав.

– А, ось він, – сказав дятел, – це півень!

– Невже півень? – ніби здивувалася лисиця. – Яке щастя! Адже у мене є лист для півня – мені кури передали.

Півень дуже здивувався, а дятел запитав:

– Звідки? Яким чином?

– Вчора я завітала до села, а там кури так плакали, через те, що півень зник! Вони й попросили мене:" Знайди, благаємо, нашого півника та передай йому записку". Тільки, який жаль, записку я залишила вдома – звідки мені було знати, що ми зустрінемося?

Півень так зрадів, що вирішив спуститися з дерева, але дятел утримав його:

– Що ти робиш? Власними ногами підеш до лисиці? Вона з'їсть тебе!

– Хто просив тебе втручатися! – розсердилася на дятла лисиця. – От зачекай, я тобі ще покажу, – і з цими словами пішла геть.

Уникнувши небезпеки півень так голосно закукурікав, що переполошив увесь ліс.

На його спів до дерева злетілося безліч птахів.

– Що вам треба? – закричав на них дятел. – У вас тут планується вечірка?

– Крики твого гостя оглушили нас, – закричала дятлу сойка. – Що це за безпородний птах, що порушує спокій нашого лісу?

– Це я безпородний? – образився півень. – Та у мене сам гребінець розміром із тебе!

– Що нам до твого розміру, – вигукнула зверху жовтогруда пташка, – у тебе свої порядки, у нас свої.

– Іди, звідки прийшов! – крикнула півню інша пташка.

– Як ви смієте! – розсердився півень. – Якщо я не прокукурікаю, то не зійде сонце! Отже, бачу, що іншого шляху немає: я мушу навести тут лад, щоб ви жили так, як живу я!

– Наводь лад у своєму курнику! – прокричала сойка та злетіла з гілки.

Її слова наче стали знаком іншим птахам: уся зграя кинулася на пихатого півня і так його обскубла, що хоч одразу до пічки клади.

Ось так закінчилася подорож цього пихатого півня.

Автор: Чулухадзе Т.; ілюстратор: Гоголашвілі Н.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2026 Валерія Воробйова