Пісні калинової сопілки

Ярило

– Яринко, що у ярім вінку, а хто на білому конику?
– А це мій батенько – Ярило.
Він золотим ключиком небо відчиняє, вирій повертає.

Калина

По дорозі із варяг у греки
спинилося моє ім'я (Ігор)
біля калини.
– Як називаєшся?
– Калина.
– А чия будеш?
– Дніпрова.
– Давай обоє князювати.

Либідь

Звили собі київце,
а Либідь пуху нанесла
крізь Золоті Ворота.

Хрещатик

– А ти, Дніпре, хрещений?
– Хрещений, князю.
– А чим?
– Хрещатим барвінком.
– Так мало хрещений. –
Узяв Дніпро на руки,
поніс до водиці.

Галич

На морі на Дунаї
галка вмивалася.
– Як ти, галко,
моря дісталася?

– А я сіла
на карого коня,
на срібного човна
та й полетіла.

Хочу мому Дністрику
посватати море.

Королівна

У Львові, Львові
три славні королі:
а що Лев перший
город возводив,
а що Лев другий
церкви золотив,
а що Лев третій
на свою голівоньку
породив Королівноньку:
хто ж тепер місто
буде боронив?

Золота Орда

У Києві
на Золотому тоці
Золоту Орду молотять.
І де ж воно так ізродило,
що нас, молотильників,
на смерть заморило?

Бояри

Ой, у полі темно.
Боярині плачуть: татари!..
А бояри: не бійтеся –
тирляться отари.

У селі димове:
Боярині плачуть: татари!
а бояри: не бійтеся –
се тетерю варять.

По дорозі боярині –
кажуть до них татари:
не чекайте визбавоньки –
у землі бояри.

Подолянка

Сидить Подолянка
на турецькому морі
на золотій галері. –
Десь Поділля поділося:
чи у морі втопилося,
чи на вежі згоріло –
до землі припало?..

Китайка

– Китайко, китайко,
нащо козакові очі накрила?
– Хай ще раз подивиться
на черлене літечко,
на вогонь коника,
на червону ружечку,
на красну дівоньку.

Гетьманівна

Будемо міст мостити
срібними цвяхами –
їде до нас пан гетьман –
величається.

Будемо міст мостити
золотими цвяхами –
їде пані гетьманиха –
пишається.

Будемо міст мостити
рутяним вінком –
їде пані гетьманиха –
соромиться.

Змій

Прилетів змій під браму:
– Віддайте мені місто!
– Не дамо – будемо битися!
– Віддайте гетьманівну!
– Не дамо – будемо битися!
– Віддайте своє Русь-ім'я!
– Так бери – з нас не убуде.

Мамай

Помагайбі, Мамаю,
шабля тебе не бере,
куля обминає.
А я знаю таке зілля
таке зілля-трунок:
воно росте в Україні,
має срібні струни.

Кармалюк

Намалював Кармалюк
на тюремнім мурі човника –
і виплив.
Удруге намалював –
і виплив.
Утретє намалював –
і виплив.

І тільки до трьох раз.

Сопілка

Був я у Калинової Сопілки
за поводиря.
Ото звечора заходимо до хати,
а там дівчатко:
– Дайте і мені подударити. –
Сопілці дівчатко злюбилося,
то вона й каже:
– Ой, помалу-малу,
Звениславо, грай,
та не вражай
мого серденька вкрай. –
А коли закінчила сумної,
то взялася за боки:
– Заграйте у золоті пальці,
а я стану на листочок:
річка-млинівочка,
вечір-млиночок.