|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Піко-Динозавр
Леопольд Суходольчан
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – К.Сапегін
Це історія про хлопчика, в якого не було собаки. Звали його Беньямін. А собаку, якого не було, звали б Піко, якби він був...
В усіх, крім Беньяміна, були собаки. Коли приятелі приходили до нього зі своїми собаками, сусіди бурчали: "Що за собачий день!"
Кожної ночі уві сні до Беньяміна приходив собака. Звали його, звичайно, Піко. Це був чудовий пес. Усім собакам собака. Вуха як банти. Зуби, наче клавіші роялю. Хвіст, як віяло.
Одного разу, прогулюючись, Беньямін побачив, що з-за рогу стирчить кінчик собачого повідка. Він схопив його й потягнув.
І витягнув за повідець голову.
Беньямін потягнув ще і витягнув шию. Він тягнув, тягнув і тягнув, а з-за рогу витягувалася... шия...
І знову шия, і ще шия... Довжеле-е-езна шия!
Але Беньямін продовжував тягти, і з'явився... ні, з'явилося... ні, мабуть, з'явилася ТВАРИНА! Спина її сягала даху чотириповерхового будинку.
– Ого! – сказав Беньямін. – Таких великих собак я ще не бачив!
І він погладив його... ні, її... коротше кажучи, тварину по голові.
Тварина радісно заметляла хвостом. Від цього здійнявся такий вітер, що знесло білизну, розвішану на балконах. І вона ще довго літала над містом.
Цієї миті з дому вийшов дядько Беньяміна. Тільки-но він помітив цю величезну тварину, як капелюх затанцював у нього на голові.
Але дядько був відважною і вченою людиною. Він почухав мізинцем під танцюючим капелюхом і сказав:
– Ти там думай собі що хочеш, Беньяміне, але це – динозавр.
– Вірно! – зрадів Беньямін. – Але це не просто динозавр. А Піко-Динозавр.
– Хоча, справжніх динозаврів сьогодні не існує, – вів далі дядько, – вони зараз не живуть!
– Як це не живуть? – вигукнув Беньямін. – Ти подивись, дядечку, який він живий! – і Беньямін посмикав за повідець.
Піко-Динозавр змахнув хвостом і затанцював по двору.
Бум! Бум-Бум! – пронеслася на всі боки луна. Піко-Динозавр став на задні лапи і почав із цікавістю зазирати у вікна верхніх поверхів.
Перелякані мешканці зачиняли вікна й замикали двері.
Ховалися у шафах, лізли під ліжка, під столи і навіть під килими.
А тітонька, звісившись з верхнього балкону, кричала:
– Беньяміне! Невже ти приведеш це страховисько додому! Я сьогодні натерла підлогу!
Беньямін погукав свого "собаку", і Піко-Динозавр слухняно затупотів слідом. Діти якраз вийшли прогулювати своїх собак.
Вони мовчки, роззявивши роти, так і втупилися у Піко-Динозавра. А всі їхні собачки, собацюжки, песики, мопсики, цуцики, наче мурахи, забігали навколо нього.
Раптом Піко-Динозавр потягнувся та й із задоволенням схрумав гілку разом із листям.
- Ха! Собака, а їсть листя! - засміялися діти.
Тоді Піко поворушив хвостом, і всі собаки, наче сухе листя, розлетілися навсібіч.
- Ха-ха! - засміявся Беньямін. - Які боягузливі у вас собаки!
Беньямін пішов далі. А слідом за ним сумирно дріботів Піко-Динозавр. Вони звернули на головну вулицю, де на кожному кроці траплялися магазини, крамниці, готелі, контори, аптеки...
Раптом Піко-Динозавр зупинився як укопаний перед вітриною крамниці "Овочі-Фрукти". Беньямін зазирнув усередину і чемно запитав:
- Чи не знайдеться у вас якоїсь петрушки для мого Піко-Динозавра?
Переляканий продавець мовчки розчинив двері, а сам заховався за овочевий короб і замружив очі.
Піко-Динозавр витягнув шию і вмить спорожнив усю крамницю. Спочатку він зжер фрукти, а за ними й овочі. Заразом він згриз і полиці, тому що вони були петрушочного кольору.
Потім вони завітали до міського парку. Усі діти одразу ж почали видиратися на круту спину динозавра і скочуватися по хвосту на землю.
Навколо зібрався натовп.
- Чудово! - вигукнув якийсь городянин. - Нехай динозавр залишається у парку замість дитячого майданчика з гірками, гойдалками, лабіринтом і вишкою!
- Ні, ні, - заперечив другий, - нехай він працює бульдозером: руйнує старі будинки і риє ями.
- У мене гарна ідея! - закричав третій. - Треба нап'ясти великий намет і показувати динозавра за гроші. Наше місто одразу розбагатіє!
Беньямін послухав їх, послухав і тихесенько потягнув за повідець. Динозавр рушив за ним. А натовп ще довго не розходився, хоча всі вже забули, навіщо вони зібралися.
Біля овочевого базару Беньямін зупинився.
- Піко, ти не зголоднів? Зачекай тут! - крикнув він і побіг.
Через деякий час він повернувся з великим оберемком моркви, капусти, петрушки, цибулі й салату. Але Піко-Динозавра ніде не було...
Беньяміну перехопило подих. Він помітив, що стоїть перед величезною будівлею, на якій написано "Музей".
"Спитаю тут. Може вони знають, де подівся Піко..." - подумав Беньямін.
Як же він зрадів, коли побачив посеред порожньої зали свого Піко-Динозавра! Той стояв мовчки, не ворушився і привітно усміхався Беньяміну.
Беньямін поклав до його ніг повний оберемок зелені. Тут до нього підійшов чоловік у музейному кашкеті.
- Це добре, що ти піклуєшся про нього. А тепер, нехай він відпочине. А завтра обов'язково знову завітай до свого динозавра.
"От і добре, - подумав Беньямін, - нехай він почекає на мене тут. Вдома для нього все одно не знайдеться підходящої конури. До побачення, Піко-Динозавре! До завтра!"
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова