|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Петрик та ведмедик Потап"
Віктор Чижиков
Петрик та ведмедик Потап
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Частина перша
Петрик та Потап
У мужика був онук, звали його Петрик. Він любив свого дідуся і як міг допомагав йому.
Якось Петрик узяв сокиру, кошика і каже:
- Дідусю, я піду до лісу – сухе дерево на дрова зрубаю і малини наберу.
- Добре, - сказав дідусь, - тільки будь обережний, у лісі ведмідь живе.
- Не хвилюйся! – сказав Петрик і попростував до лісу.
А в тому лісі жив маленький ведмедик на ім'я Потап. Найбільше в світі він любив малину.
Просить Потап старого ведмедя:
- Дідуню, пусти мене поласувати малиною!
- Добре, - каже дідусь-ведмідь – тільки будь обережний, у ліс іноді мужик приїжджає по дрова.
- Не хвилюйся! – сказав Потап і побіг у малинник.
«Добре в лісі!» - думає Петрик. Великий кущ малини і сосна поруч, якщо ведмідь з'явиться, на саму верхівку залізу!
А Потап з іншого боку куща сидить:
- Смачна малина, дуб поруч, якщо мужик прийде, на саму верхівку залізу!
- Ой, за кущем хтось плямкає – і Петрик кинувся до сосни.
- Хтось гілками хрумтить! – Потап побіг до дуба.
Вмить злетіли вони високо-високо, озирнулися і один одного побачили.
- Ти ведмідь? – запитав Петрик.
- Так, тільки маленький. А ти мужик? – запитав Потап.
- Так, тільки маленький.
- Тоді я тебе з'їм! – сказав ведмедик.
- Навіщо ж мене їсти, адже малина смачніша, у мене вже повний кошик набраний, - сказав Петрик.
Спустилися вони на землю, Петрик кошик із малиною ведмедикові дав, а сам взявся до роботи – суху сосну рубати.
Ведмедикові теж захотілося попрацювати сокирою. Петрик йому показав, як тримати сокиру, а сам до кошика підсів.
Тут почулися чиїсь важкі кроки, гілки хрустіли, сучки ламалися, хтось великий-великий ішов лісом.
Петрик і Потап кинулися до дерева.
Сидячи на дереві, Петрик побачив велетенського ведмедя, що брів лісом і ревів:
- Потапе, де ти?! Час обідати!
- Я тут! – встиг крикнути Потап, і надрубане дерево почало падати.
Ведмідь підхопив дерево, він дуже здивувався, побачивши поруч із Потапом Петрика:
- От добре, обід сам із неба звалився!
Петрик в сльози, а Потап каже:
- Дідуню, не треба їсти Петрика, він навчив мене працювати сокирою, малиною нагодував, ми з ним друзі.
- Так, друзів не їдять, - зітхнув старий ведмідь і пішов до себе в барліг.
А Потап проводив Петрика до краю лісу і сказав:
- Приходь частіше, бо мені тут нудно самому.
- От завтра й прийду, зрубане дерево тепер розпиляти треба.
Вони попрощалися, і Петрик побіг у село.
Петриків дідусь дуже зрадів, коли онука побачив.
А втомлений Петрик сказав:
- Дідусю, я зрубав дерево, малини набрав, з ведмедиком Потапом подружився – ось скільки справ за один день зробив!
Частина друга
Петрик рятує Потапа
Петрик сидів на ґанку і стругав паличку, а повз проходив Злий Мисливець.
Підійшов він до Петрика й питає:
- Хлопчику, як до лісу пройти?
- А навіщо вам?
- Хочу старого ведмедя з ведмежам вбити, а шкури продати!
Показав Петрик Злому Мисливцеві найдовшу дорогу до лісу, а сам, прихопивши мотузку та ножика, короткою дорогою побіг.
Треба попередити Потапа і його дідуся.
Прибіг Петрик до барлогу. Потап його радісно зустрів, а незабаром і дідусь-ведмідь з барлоги визирнув.
- Сюди йде Злий Мисливець із рушницею, хоче вас вбити! – сказав Петрик.
- Так, з рушницею жарти погані! – почухав потилицю старий ведмідь. – Що ж нам робити?
- У мене є план, - сказав Петрик і розповів про свій задум.
Дідусь-ведмідь пригнув березу, а Петрик прив'язав її верхівку до важкої колоди.
Потім ведмідь потоптався в багнюці, спочатку по землі пройшовся, а потім по березі, залишивши чіткі, виразні сліди...
- Тепер сидимо тихо й чекаємо! – сказав Петрик.
- Ура! Ось сліди ведмедя! Зараз я його вб'ю!
По слідах забрався Злий Мисливець на березу, але тут із кущів висунулася чиясь рука, блиснув ніж і перерізав мотузку!
Береза випросталася і жбурнула Злого Мисливця високо-високо в небо!
З того часу Злий Мисливець у космосі літає, звик до стану невагомості. Космонавти його підгодовують, хоч і злий, а все ж людина.
Місячними ночами, коли на небі видно зірки, Петрик, Потап та дідусь-ведмідь люблять на небо дивитися в підзорну трубу. І коли пролітає яскрава зірочка, за якою тягнеться димок, дідусь-ведмідь каже:
- Це Злий Мисливець палить свою люльку!
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова