Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Перченя

Павло Глазовий

Перченя

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко

На городі свято,
радості багато

Одного прекрасного
Сонячного дня
На великому городі
Народилось Перченя.
Радів Перець-тато,
Радувалась мати,
Дуже веселилася рідня,
Бо було таке хороше,
Бо було таке потішне,
Бо було таке кумедне
Те маленьке Перченя.
– Ким ти будеш, Перченятко? –
Запитав у нього татко.
– Ким ти станеш? – в Перченяти
Запитала його мати.
А воно на ніжки стало
І тихесенько сказало:
– Буду малювати. –
Перець-тато і Перчиця-мати
Нахилилися над ним:
– Малюватимеш?
– А чим?
Та й задумались обоє,
Зажурилися обоє:
– Ох, і де ж нам фарби взяти
Для малого Перченяти,
Для синочка Перченяти,
Що так хоче малювати? –
Зашуміла на городі
Перченяткова рідня:
– Ми дамо усе, що треба.
Хай малює Перченя!

Про Пончика, Батончитка та білого слоника

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Назвемо всіх по порядку,
Хто дав фарби Перченятку

Перченяткові малому
Жовту фарбу дав Гарбуз.
Баклажан – синеньку фарбу:
– Хай малює карапуз!
Ми умілих та кмітливих
Поважаєм над усе. –
Помідор червону фарбу
Перченяткові несе,
А зелену – Капустина:
– Хай малює дитина!
Стане майстром чудовим,
То згадає добрим словом.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Є вже фарби в Перченяти.
А на чому ж малювати?

Добра тітка Капустина,
Що жила за Буряком,
Із листків своїх широких
Зшила хлопчику альбом:
– Вчися, любий, малювати.
Станеш справжнім мастаком!
Не малюй на лопухах,
На парканах, на тинах,
А малюй, моя дитинко,
В цім альбомчику картинки.
Намалюєш – прибіжи.
Що там вийде, покажи.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Що сказала цибулина
про перчишиного сина

Обізвалась Цибулина,
Як відомо, зла рослина:
– Це, по-моєму, брехня,
Що навчиться малювати
Незугарне Перченя.
Перченя знайшло кульбабку,
Обтрусило з неї шапку
І, зробивши із пушку
Довгу щіточку тонку,
Обізвалося: – Я сяду
Й малюватиму портрет.
А кого я намалюю,
Потім взнаєте. Секрет!

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Чому всі сміялися,
Аж за боки Бралися

Перченя під лопухом
Розгорнуло свій альбом.
Раз – мазок І ще разок.
Вийшов ніс, далі лоб,
Потім голова.
На картині – Цибулина,
Їй же право, як жива.
На грядках лунає сміх.
Звеселив малий усіх.
Лиш Цибуля не сміється,
Стала зла, понура:
– Та який же це портрет?
Це ж карикатура.
Ти погане Перченя!
Ти нахабне бісеня!
Щоб ти, кляте, заблудилось
У колючому кущі!
Щоб ти, капосне, втопилось
У гарячому борщі!
Зашуміли на городі:
– Та не лайтесь, тітко. Годі!
– Ми пишатись будем ним,
Цим художником малим!

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


З тих, що сваряться і б'ються,
Хай усі сміються!

Тупотять маленькі ніжки,
Топчуть весело доріжки.
Йде художник Перченя,
Яснооке хлопченя.
А в цей час біля ріки
Завелися малюки.
За дрібничку посварились
І, як півники, побились.
Свій альбомчик біля пня
Розгорнуло Перченя,
Малюків намалювало
І обом їм показало:
– Хай тепер сміється всяк
З задерик та забіяк!
Вийшли хлопчики смішними,
Вийшли хлопчики такими,
Що сміялись навіть кури
Із карикатури.
Більш не бились малюки,
Помирились малюки
І гарненько забавлялись
На траві біля ріки.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


То погані діти,
що ламаються віти

Вийшов хлопчик Васильок
Погуляти у гайок
Та й побачив на галяві
Дві берізки кучеряві.
Розігрався Васильок,
Раз підскочив, ще разок,
За гіллячку учепився,
Загойдався, закрутився,
А берізонька тріщить:
– Ой болить мені, болить... –
На листочках у берізки
Не роса уже, а слізки.


Про Пончика, Батончитка та білого слоника

Перченя зайшло до гаю,
На пеньочку сіло скраю.
Раз – мазок. І ще разок.
На малюнку – Васильок.
Щоб малому сором стало,
Перченя йому сказало:
– Ось ти, хлопчику, який
Нехороший та лихий!
Ти ж не пташка і не білка.
Як тебе утрима гілка?
Поламаєш деревце.
Чи подумав ти про це?
Васильок почервонів.
– Все я, – каже,– зрозумів.
Ти нікому не розказуй
І картинки не показуй.
Хоч картинка смішна,
А для мене страшна.
Більш не буду так робити,
Не чіплятимусь на віти.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Про Маринку сердиту,
незаплетену, невмиту

У великому будинку
Живе дівчинка Маринка.
Раз вона уранці встала
І, заплакавши, сказала:
– Я не буду заплітатись.
Я не хочу умиватись.
І не буду, і не хочу,
Бо заходить мило в очі.
Перченя взяло альбом,
Примостилось під вікном.
Змалювало за хвилинку
Незаплетену Маринку,
Незаплетену, невмиту
Ще й заплакану, сердиту.
Як побачила Маринка,
Яка вийшла картинка,
Попросила Перченя:
– Не заходь до будинку,
Не показуй картинку.
Я вмиватимусь щодня,
Заплітатимусь щодня. –
І повірило Маринці
Наше добре Перченя.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Як розгнівав Перченятка
хлопчик Вітя Кривоп’ятко

Хлопчик Вітя Кривоп’ятко
Змайстрував собі рогатку.
Стрельнув нею у шпака,
Покалічив їжака.
Перченяті сумно стало,
Як воно про це узнало.
Злого хлопчика в альбомі
Змалювало воно так:
Ту рогатку поганющу
У дві лапки взяв їжак,
Розтягнув її та хлоп
Вітю грудочкою в лоб.
Ще й такі слова сердиті
Перченя сказало Віті:
– Пташки нищать шкідників –
Черв’яків, комах, жуків.
А ти пташок б’єш, лякаєш.
Значить, розуму не маєш. –
Вітя глянув на картинку
І від сорому поник,
Поламав свою рогатку
І закинув на смітник.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Хто в літак бажає сісти,
нехай сам навчиться їсти

Скільки років Толі?
Шість.
А він сам іще не їсть.
Цілий день проголодує,
Як ніхто не нагодує.
... Якось двері відчиня
До кімнати Перченя.
Свій альбом поклало долі.
– Подивися, – каже Толі,–
Це тебе малюю я.
Ти вже, Толю, не маля.
Ти вже виріс. Став пілотом.
Ось якраз перед польотом
Ти обідаєш в їдальні.
На тобі новий мундир.
А тебе годує з ложки
Капітан, твій командир.
Пхає ложечку у рот...
Ну який же ти пілот?
Щоб з тобою отакого
Не траплялося колись,
Перестань ледарювати,
Їсти сам скоріш навчись.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Як сестричка Марійка
налякала Матвійка

Край села стоїть хатинка.
В ній живе чудний хлопчинка.
Звуть його Матвійко Муха.
Татка й маму він не слуха.
Кличе брат, сестра гука –
То неначе до пенька.
Раз сестричка Марійка
Налякала Матвійка:
– Подивися у вікно.
– А нащо мені воно?
– Там художник Перченятко
Примостився під вікном,
Розгортає свій альбом.
Я гукну його до хати
І почну його прохати:
Менший братик мій, мовляв,
Неслухняний дуже став.
Намалюй карикатуру,
Щоб змінив він натуру,
Щоб змінив характер свій. –
А Матвійко: – Ой не смій!
Не запрошуй Перченятка.
Буду слухать маму, й татка,
І тебе, і всіх-усіх
Старших родичів своїх. –
І Матвійко став хорошим –
Це підтвердити ми можем.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника


Всюди ходить Перченя
та малює щодня

Тупотять маленькі ніжки,
Топчуть весело доріжки,
Каблучками стук та стук.
Ходить з фарбами малюк.
Можна бачити хлопчинку
Як не в місті, то в селі.
Він встигає побувати
Скрізь, де діти є малі.
Як зустріне десь плаксивих,
Неслухняних, вередливих,
Задерикуватих, злих,
Нерозчесаних, невмитих,
Нечупарних і сердитих,
То й малює зразу їх.
А буває, в дитсадочок
Завітає на часочок.
Всіх посадить за столом
І показує альбом.
Ой сміються ж там малятка –
І дівчатка, і хлоп’ятка!
Потім візьмуть олівці
Ще й чистенькі папірці
І гуртом у Перченяти
Вчаться смішно малювати.

Про Пончика, Батончитка та білого слоника



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Автор: Глазовий П.; ілюстратор: Василенко А.






Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку 4149499149111393

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2021 Валерія Воробйова