|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Парта Гугуце
Уривок з книги "Нові пригоди Гугуце"
С.Вангелі
Переклад українською – Валентина Запорожець
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Коптелова
Ось уже декілька днів не видно Гугуце в дворі. Завелися в нього справи зі старшими хлопцями. Бігає, шукає по всьому селу книжки, з якими в школу ходять.
Чотири букварі знайшов,
а в двоюрідного брата портфеля випросив.
Увечері перед першим вересня звелів Гугуце малюкам шукати собі іншого приятеля,
а сестричці подарував усі свої іграшки.
Навіть машини з шофером не пошкодував.
Спати ліг рано, та заснути не міг. Ось знову собака загавкав.
А раптом дідусь Єне, який дітям сни приносить, забере портфель Гугуце? Доведеться вибігти у двір і відв’язати Тарзана.
Ранком пес міцно спав на призьбі, бо вночі навоювався з дідом Єне. Зате портфель був на місці.
Помив Гугуце обидва вуха,
одяг новенький костюмчик,
зірвав квітку в саду й подався до школи.
– З однією книжкою йдуть до першого класу, з двома – до другого, – роздумував Гугуце дорогою. – А з чотирма?
На шкільному порозі стояв директор.
– Гугуце? – здивувався він. – Ти що – в школу? Та тобі ще до першого класу на цілу шапку підрости треба! Дивись – он портфель ще землі дістає. Ну, гаразд, коли вже прийшов, покуштуй кавуна на пришкільній ділянці.
Гугуце з сорому ладен був провалитися крізь землю. Людину з повнісіньким портфелем книжок на очах у всіх дітей відправляють їсти кавуни!
Розсердився Гугуце і тут же повернув додому.
Директор зрозумів, що Гугуце розсердився на нього, і ввечері прийшов миритися. І так умовляв він хлопця і йнак, та Гугуце не піддавався, не на такого напав!
– А що, Гугуце, коли я дозволю тобі на перерві подзвонити в шкільний дзвоник? Як ти на це дивишся?
– Ніяк не дивлюся.
– Я б не заперечував, аби ти на свято прочитав з шкільної сцени вірша. Що ти на це скажеш?
– Нічого.
Так і пішов директор ні в тих ні в сих.
А Гугуце сказав батькові:
– Тату, зроби мені у дворі школу.
Батько почухав потилицю.
– Коли вже починати будувати, то, звісно, треба справжню. А в мене ні кранів, ні машин...
– Тоді зроби парту, – не відставав Гугуце.
– Що ж, парту можна...
За тиждень була в Гугуце справжнісінька парта. Залунає ото шкільний дзвінок, тут же й Гугуце сідає за парту і давай вчитися.
А дітлашня з усього села підглядає до нього через тин. Вони б усе віддали, аби тільки посидіти за такою партою.
Пожалів їх Гугуце: хай дістають книжки, миють вуха і приходять по одному.
Чутка про парту Гугуце полинула по всенькому селі. Дорослі йдуть повз садок, теж не витримують, завше через тин зазирають, радіють, що із села ще один вчений чоловік вийде.
Деякі навіть у сад заходили.
А одного дня, коли в Гугуце була перерва, ворота відчинив сам директор школи.
– Дозволь, Гугуце, і мені посидіти за твоєю партою.
– Гаразд, – відповів Гугуце. – Тільки спочатку покуштуй яблук у нашому саду.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова