Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Г.Сапгір

Мій друг Парасолькa

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Сазонова, Ю.Притков

Ця казка почалася блакитного літнього дня. Йшло лісовою стежкою в гості Порося. Раптом все навколо потемніло, і почався проливний дощ. А Порося свою парасольку вдома залишило. Заховалося воно під великим деревом. Стоїть, хвилюється. Адже так і в гості спізнитися можна!

Чує Порося — хтось іде по дорозі, хтось великий. Тупотить, чалапає по калюжах, дощу не боїться. А це — Слоненя, ось хто. Іде та пісню співає:

Я під дощем гуляю Калюжами блукаю. Дощ вуха поливає, І я, як гриб, зростаю!

Подивилося Порося на великі слонячі вуха. І здалося йому, що Слоненя схоже на парасольку!

— Хочеш зі мною подружитися? — спитало Порося.

— Хочу, — зніяковівши відповіло Слоненя.

— Друг для друга зробить все, — сказало Порося. — Хочеш, я для тебе польку-метелика станцюю?

Порося танцювало і стрибало під деревом. І Слоненяті здавалося, що це танцює товстий рожевий метелик із п'ятачком.

— А чи можу я теж для тебе щось зробити? — несміливо спитало Слоненя.

— Можеш! Давай! — зраділо Порося. — Сховай мене від дощу. І ми підемо в гості.

Поросятко залізло під слоняче вухо, і йому справді здалося, що він йде під великою Парасолькою.

Так вони і йшли разом до самого будинку Кролика — в гості.

— Хто це? — здивувався Кролик побачивши Слоненя. — Що за дивак? Здається, я його не запрошував.

— А це моя нова парасолька. Вона мене від дощу ховає, — відповіло Порося.

— Ну, якщо так, — розсудив господар, — постав свою парасольку в куток.

— Постій, будь ласка, трошки в кутку, заради мене, — сказало Порося Слоненяті.

— Давайте грати в «потяг», — запропонував Кролик.

Всі причепилися один за одним. Поїхали! Всім було так весело.

Порося дуділо, пихтіло. Воно було паровозом.

Раптом потяг зупинився, навіть трохи позадкував. Дорогу їм перегородило Слоненя.

— Можна, я буду паровозом? — попросило воно.

— Але ж паровоз — це я?! — вигукнуло Порося.

— Але ж я більше схожий на паровоз, — заперечило Слоненя.

Воно задерло хобот і задуділо: «Ту-туу!» І всі побачили, що Слоненя, дійсно, дуже схоже на паровоз.

— Ти хто? Ти що? — захвилювалося Порося. — Ти — моя парасолька! А парасольки повинні стояти в кутку.

Слоненя образилося і пішло. Всім чомусь одразу стало нудно, і всі поспішили додому.

— Ну і нехай, — сказало Порося. — Нехай іде. Дощик все одно закінчився, мені більше не потрібна парасолька. Прошу завтра всіх-всіх до мене в гості.

А на другий день була жахлива спека. Вийшло Порося на ґаночок і побачило, що квіти на його клумбі зовсім зів'яли.

— Бідолашні мої квіточки! — забідкалося Порося. — Треба вас швидше напоїти.

І побігло до свого колодязя. Але воно так поспішало, що трапилася біда. Впало відро у колодязь. Що робити?

І тут воно побачило — йде Слоненя. Повний хобот води набрав і сам себе поливає. Та це ж справжня лійка!

— Будь другом, — попросило Порося, — полий мої квіточки. Бачиш, зовсім зів'яли.

Шкода стало Слоненяткові квіти. Підняло воно вгору хобот і перетворилося на фонтан. Відразу ожили квіти.

— Дивіться всі, яка в мене чудова лійка! — хвалилося Порося перед гостями. — Самополивальна!

Всі почали знову грати в цікаву гру «потяг». І Слоненя знову захотіло бути паровозом.

— Ти хто? Ти що? — розхвилювалося Порося. — Ти — лійка! А де лійки повинні стояти? У сараї.

Слоненя образилося і пішло. Назавжди.

— Де ж Слоненя? — спитав Кролик.

— Воно образилося, — відповіла Білочка.

— Ну й нехай, — сказало Порося. — Все одно квіти вже политі.

— Що? — здивувався Кролик.

— А ми думали, це твій друг, — сказала Білочка. — До побачення.

І тут Порося почервоніло. Йому стало дуже соромно.

Сиділо Порося на ґаночку і нудьгувало. І вдома негаразд, і в гості щось не хочеться. Згадалося йому Слоненя. Яке воно було добре. Справжній друг. А він узяв і образив його. Що ж робити, якщо ти образив друга?.. Дуже просто. До друга треба йти. Звичайно, до друга треба йти.

А Слоненя сиділо на зеленому пагорбі і віршувало:

У спеку, в дощ, вночі і вдень, Я так люблю гуляти. А у думках моїх лише... Рожеві поросята.

Як Порося до моєї пісні потрапило? Хіба я хочу його бачити? — здивувалося Слоненя. І зітхнуло.

І тут із гущавини вибігло Порося. І зупинилося.

— Ура, знайшов! — сказало Порося і відвернулося.

— Ура, прийшов! — сказало Слоненя і теж відвернулося. — Ти чого прийшов? — спитало воно.

— Просто так, — сказало Порося. — А можна, я для тебе теж кимось буду? Барабаном, наприклад.

— Тоді я буду трубою! — зраділо Слоненя.

І вони засурмили та забарабанили. І стали разом танцювати польку-метелика. На зеленій ромашковій галявині.

Автор: Сапгір Г.; ілюстратор: Сазонова Т.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова