|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Т.Вульфовіч
Останнє полювання
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Мелько
Була осінь. На болоті шурхотів сухий очерет. Біля самого берега тихого затону гуляла дивна Пташка. Вона щось наспівувала, насвистувала і була цілком задоволена собою.
Мисливський пес Топ побачив Пташку з-за кущів... і завмер. Він навіть забув, що прийшов на полювання разом зі своїм господарем. Такого з ним ніколи раніше не траплялося...
Пташка захопилася танцем, співом і нічого не помічала навколо.
— Ба-бах! — пролунав постріл. Пташка на мить завмерла і одразу ж злетіла вгору.
Навздогін їй пролунав другий постріл! Пташка перевернулася в повітрі й почала падати.
— Шукай! — наказав господар Топу. Це він стріляв у Пташку.
Пес продирався крізь зарості густої осоки і високо підстрибував. Він умів шукати й на суші, й на воді.
Під крутим бережком маленького острівця він наздогнав Пташку, звичним рухом схопив її та поплив назад.
Топ вийшов на берег, обтрусився, хотів рухатися далі, але Пташка ледве чутно прошепотіла:
— Мені боляче... — І очі її закотилися.
Пролунав свист. Топ кинувся було бігти на поклик господаря, але повернувся і уважно подивився на Пташку. В її широко розплющених очах застигли і переляк, і благання про допомогу.
Раніше Топ не знав, що чужий біль може так сильно відгукнутися у ньому. Він обережно взяв Пташку і поклав її до ямки під корчем. Тут знову почувся свист господаря — вже зовсім близько.
Треба було зупинити господаря, щоб він не побачив поранену Пташку... Довелося вибачатися і навіть брехати улюбленому господареві, якому пес ніколи не брехав.
Сутеніло. Накрапав дощ.
Пташка лежала в своєму укритті — вона заплющила очі від страху і болю. А коли розплющила їх, то побачила захеканого пса із шарфом у зубах.
Цього шарфа вистачило, щоб перев'язати Пташці рану і добре вкрити її. Вона відразу зігрілася і ледь чутно подякувала.
— Ну, мені пора! — сказав Топ, кивнув їй і зник у темряві.
Топ прибігав до Пташки кожної вільної хвилини. Він приносив їй їжу, і Пташка почала одужувати.
Вранці ставало прохолодно. Одного разу Топ, як завжди, прибіг до озера і приніс Пташці свою улюблену цукрову кісточку. Але в укритті її не було. Топ погукав Пташку: "А-го-ов!" Йому ніхто не відповів. Пес дуже злякався. Він шукав сліди, озирався на всі боки і навіть заскавчав...
Порив вітру нахилив очерет, і Топ побачив Пташку. Вона сиділа зовсім близько, на горбку біля води.
— Чому ви не відгукнулися? — запитав він.
— Таке... — сказала вона і відвернулася.
У цей час Топ помітив високо в небі велику зграю птахів. Заклично прощаючись, вони відлітали на Південь.
Втомлений і сумний прийшов Топ додому, тихо ліг на свою підстілку. Він закрив очі, важко зітхнув і став занурюватися у сон. Пес завжди намагався заснути, коли у нього траплялися неприємності.
Уві сні він знову побачив Пташку. Вона танцювала свій фантастичний танець, але не на воді, а вже в повітрі.
Топ перебирав лапами і тупав на березі, не знаючи, що робити в таких випадках. А пташка почала віддалятися...
Топ закричав, згорнувся клубком, немов сталева пружина, і стрибнув у небо високо-високо слідом за Пташкою.
У небі він розпластався і полетів. Ось він вже наздогнав Пташку, кричав від радості та сміявся... Але в цей час знизу пролунав окрик господаря: "Топе!.." І пес став падати...
Адже це був тільки сон.
— Вставай! Вставай, неробо! На полювання! — гукав він.
На цей раз господар одразу попрямував до того великого корчу, де ховалася Пташка. І тоді пес, у відчаї, стрибнув і перегородив господареві шлях. Топ усім своїм виглядом показував, що не дозволить йому зробити ані кроку вперед.
Пташка все це бачила.
Вона з усіх сил забила крильми, намагаючись злетіти. Господар скинув рушницю, але в цей час Топ встиг стрибнути і повиснути у нього на руці. Пролунав постріл... Топ скосив очі і побачив, як у небі зигзагами зникає з поля зору Пташка, ховаючись за обрієм.
Було тихо і безвітряно. Падав перший сніг. Залишаючи сліди на снігу, йшов додому мисливець, а біля корчу залишився сидіти покинутий пес. Сніг лягав на його голову, на його спину, танув, і великі краплі падали до лап Топа.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова