Омелюхи
С.Коляда
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Яким Левич
Лютує січневий мороз. Сьогодні так холодно, що маленькі школярі не пішли до
школи. Орися теж удома. Не дійти в дитсадок через мороз. Вона в двір крізь шибку
дивиться. Бабуся в хліві порається. Нудно Орисі самій. Он там, надворі, горобина
червоними кетягами палає.
Аж ось налетіла зграйка омелюхів... Усю горобину вкрила. Гарні птахи! Груди в
них рожеві. Голівки чубатенькі. Посвистують омелюхи. Ягодами ласують. Орися в долоньки плеще. До птахів озивається. От коли б вони прилетіли
до неї! Та пташки на неї й уваги не звертають. Все їдять та їдять. Наїдаються.
Дивиться Орися, а вони мляві стають. Свистіти перестали. Раптом почали падати!
Один, другий, третій... Усі попадали. Який догори лапками, який на бочок... Ой
лишенько! Стривожилася Орися, у вікно стукає... Бабусю кличе. Прийшла вона і
заспокоює Орисю:
– Все буде гаразд, – говорить. – Я їм допоможу. А ти спати лягай, бо вже темніє.
Спить Орися. Омелюхи їй сняться. Свою пташину мову посвистом ведуть. Надто вже
близько до дівчинки підлітають. Неначе гуляти кличуть. Орися до них руки
простягає... І прокинулась.
Повна світлиця омелюхів! На кімнатному лимонному дереві сидять. Очам своїм
дівчинка не вірить. А посеред світлиці – порожній кошик! Що за дива?! Дві пташки
на підвіконні сидять. Дзьобами у шибку стукають.
Підвелася Орися з ліжка. На підлогу стала. А омелюхи – всі до вікон. З деревця
спурхнули сполохано. Об шибки стурбовано б’ються.
Орися – знов до ліжка. Затихла. Тільки очі з-під ковдри визирають. Набралася
терпіння, чекає. Сидять вони біля шибок, понадималися. І не співають.
Вирішила Орися випустити омелюхів. Заговорила дзвінким голосочком:
– Не лякайтесь! Я вас випущу! – Але вони знову схвилювалися.
Відкрила Орися кватирку. Сама в куточку ліжка притихла. Омелюхи – в кватирку!
Один за одним, один за одним...
Фур-р-р! Фур-р-р! Полетіли!
Ввійшла бабуся. Все пояснила. Мерзлих ягід наковталися омелюхи. Дуже охололи
їхні тільця. Від того птахи й попадали. Могли б і загинути. Але вона внесла їх у кошику до кімнати. Поки Орися спала, омелюхи відігрілися.
– А ти, Орисенько, добре зробила. Пташки сумували б за лісом. А на горобину вони
ще прилетять. Та й морози великі тримаються в нас недовго...
