Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Март і його хліб

Я.Крос

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Щукін

У давню-давнину, років п'ятсот тому, а може й більше, у місті Таллінні, у саме цьому похмурому будинку із черепичним дахом була розташована комора цілющих трав. Люди називали її аптекою.

Які тільки ліки не зберігалися тут у химерних пляшках та горщиках! Риб'яча луска, перлини, рубіни, перетерті на порох, оцет і мед, сиропи й жовч, сушені жаби – чого там тільки не було!

Аптекарем там був майстер Йохан, людина суворої вдачі – на носі окуляри, обличчя кисле (через велику вченість, напевно).

А щоб готувати ліки (змішувати мазі й суміші, сушити жаб'ячі лапки і розтирати порошки), був у нього учень на ім'я Март. І знав він ліки не гірше від самого аптекаря, а може, навіть і краще, у чому ви зараз самі переконаєтесь.

Лікаря тоді в місті не було – адже це були часи старого, барвистого, грубого і похмурого середньовіччя. Хворих відвідував майстер Йохан зі своїм учнем Мартом.

Одного разу їх відправили до радника Калле, який тяжко захворів. Йдуть вони та співають:

Якщо хтось лежить слабий, До аптеки шлях прямий! Розбирай скоріше ліки, Щоб здоровий був навіки! Краплі, мазь чи порошок, З корінців чи квіточок, Є у нас цілющі зілля, Що позбавлять вас безсилля.

Прийшовши до місця, майстер Йохан уявив собі срібні монети, які він сподівався отримати за лікування, і його обличчя з кислого стало кисло-солодким.

Він почав ретельно обмацувати й оглядати хворого. Та й як було не старатися, адже пані радниця буравила його своїми колючими очицями.

І тільки Март (оце нахаба) дивиться на огрядну пані, ніби перед ним порожнє місце. Він не зважає ані на пишний чепчик, ані на турнюр. А все через те, що поруч із господаркою стоїть її дочка Матильда. Очі у Матильди – як зелені світлячки, вії – як крила ластівки.

Оглянувши радника, майстер Йохан каже:

– Зцілити ваше тіло від недуги можуть лише одні-єдині диво-ліки – мітридацій. Їх змішують із п'ятдесяти шести трав, а їх рецепт знаю лише я один. Сподіваюся, ви не будете скаржитися, що на це у вас немає грошей?

– Ну, що ж, – говорить радник, – гроші є, але перш ніж я прийму цю гидоту, ти або твій учень вип'єте її у мене на очах.

Поспішив майстер Йохан зі своїм учнем додому, а зверху з вікна на них дивиться та махає віями господарська дочка панночка Матильда. І здається, що це махає крилами випущений на волю птах. А їй у відповідь махає зухвалою рукою учень аптекаря Март.

Готують в аптеці "мітридацій". Робота аж кипить. Майстер Йохан, як завжди, повчає учня, і той, як завжди, виконує свою роботу. Але хоча вони і любили співати:

"Розбирай скоріше ліки, Щоб здоровий був навіки!",

майстер Йохан не вберігся від застуди.

– Ачхи! Ачхи! Ачхи! – чхає він, и добра половина порошку, розтертого в ступці, розлітається навсібіч.

Що робити? Хапає майстер глиняний горщик, вдягає його собі на голову, щоб зберегти залишки порошку, та продовжує повчати Марта – так, з-під горщика! А Март пам'ятає: адже це йому доведеться ковтати "мітридацій". Не хочеться йому ковтати те, що намішав аптекар, і вирішує він замість солі покласти цукор, замість жовчі – мед, а замість язиків ящірок – корицю та ще багато-багато чого смачненького.

І от, нарешті, цілющий хлібець готовий, доставлений до хворого та випробуваний учнем.  Тепер і сам радник може скуштувати. І тільки-но він трошки відкусив, як на його обличчі з'являється усмішка. І він гризе, гризе, гризе і не може зупинитися. І, звичайно, одужує.

І так йому сподобався цей чудовий хлібець, що він наказує покуштувати його і своїй дружині, і дочці Матильді. А та кусає шматочок, дивиться Мартові у вічі й зітхає: "Ах!"

Тільки майстер Йохан нічого не може зрозуміти. Він теж кладе до рота шматочок хлібчика, і, здається, його обличчя аж перекосило від люті.

– Що ти наробив, телепню! – кричить він Мартові. – Що за дурню ти зліпив? Хіба це мітридацій?

Але тут втручається радник Калле.

– Яка ж це дурня? Це хліб, Мартів хліб! – і наказує приготувати такого хліба ще, та побільше, щоб вистачило всім: і  бургомістру, і радникам, і всьому магістрату, і єпископу, і всім іншім городянам, і навіть ремісникам!

Відтоді й почали виготовляти Мартів хліб, тобто марципан!

І керував усією цією справою майстер Март, колишній учень аптекаря.

А перед аптекою кожного дня юрмилися цінителі смаколиків, і попереду всіх – єпископ у високому капелюсі. Вони протягували у віконечко гроші та жадібно хапали смачні грудочки.

Незабаром кораблі, навантажені марципаном, попливли у далекі краї... І радник Калле зрозумів, що марципановий майстер Март може стати непоганим зятем... 

Автор: Крос Я.; ілюстратор: Щукін Г.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова