Мороз та морозики
М.Мацоурек
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Курчевський
Осінь вже скінчилася, але зима ще на настала. Зранку вже трохи підмерзало.
Вчителька повела свій клас на прогулянку до міського парку.
– Власто, на що це ти там задивляєшся? – запитала вчителька дівчинку Власту.
– Подивіться, на гілці залишився один-єдиний листочок!
– Коли настають холоди, листя з дерев облітає, – пояснила вчителька й повела
дітей далі.
У той самий час Мороз привів до парку на прогулянку маленьких морозиків.
– Франтишку, ти чого відстаєш? – запитав Мороз у одного з морозиків.
– Подивіться, на гілці залишився один-єдиний листочок! – сказав морозик
Франтишек.
– Його ще не торкнуло морозом? – здивувався Мороз. – Ну, що ж, зараз ми його
підморозимо... Приготувалися... Раз, два...
Три! – і морозики щосили дмухнули на листочок.
– А тепер повчимося робити бурульки, – сказав Мороз морозикам. – Що це в тебе
за крендель, Франтишеку? Бурулька має бути прямісінькою!
– Але ж так красивіше! – сказав Франтишек.
– Не вигадуй! Негайно розпрями! – розсердився Мороз.
– А тепер біжіть і пограйтеся! – сказала вчителька дітям.
– А тепер ідіть та побігайте! – сказав морозикам Мороз.
Морозик Франтишек підкрався до Власти й дмухнув на неї.
– Чого ти щипаєшся? – обурилася дівчинка.
– Тому що я морозик!
– Який ще морозик?
– Найсправжнісінький! Не віриш? Дивись! – і він зробив із дощової краплі
химерну бурульку.
– То ти насправді морозик? І на склі вмієш малювати?
– Ми ще тільки вчимося. Але я дуже люблю малювати.
– Я теж. Хочеш, я подарую тобі кольоровий олівець?
– Дякую!
– Зараз ми навчимося малювати на шибках. Якою фарбою малюють морози? – запитав Мороз.
– Білою! – в один голос закричали морозики.
– Вірно. Ось вам пензлики та біла фарба.
Усі морозики зосереджено розмальовували шибки білими візерунками. І тільки
морозик Франтишек малював кольоровим олівцем, який йому подарувала Власта.
– Це що за таке? Звідки тут жовте та синє? – здивувався Мороз.
– Але ж так красивіше...
– Знову твої вигадки! Малюй білим, як слід!
Франтишек слухняно почав малювати білим, але захопився й знову почав малювати
кольоровим олівцем. Потім так захопився, що намалював старого Мороза...
– Віддай негайно олівець та геть із класу! – розсердився Мороз.
Іде морозик Франтішек по вулиці, а сльози так і котяться у нього з очей. І
олівця шкода, і прикро йому: адже у нього вийшли такі гарні малюнки...
Раптом на вітрині він побачив коробку з фарбами і зайшов до крамниці.
– Скажіть, будь ласка, скільки коштує ця коробочка з фарбами?
– Спершу зачини двері! Увесь магазин вихолодив! У мене навіть чай замерз!
– Перепрошую, але я зачинив двері...
– А, то ти ще сперечаєшся!
І продавець виштовхав Франтишека з крамниці. Ще сильніше заплакав Франтишек.
Як раптом чує:
– Франтишеку, що трапилося?
Дивиться, а перед ним – Власта. І він усе їй розповів.
– Ходімо до мене, я подарую тобі дуже гарні фарби!
Вдома Власта вдягла теплий светр, тому що їй стало холодно через морозика
Франтишека. А потім вони сіли малювати.
– Ах, Франтишеку, ти справжній художник!
– Мама йде!... Вона дуже боїться холоду. Куди б тебе сховати?
– До холодильника! – здогадався Франтишек.
– Власто, чому у нас по кімнатах гуляє мороз? – запитала мама.
– Не знаю... Мабуть, пора заклеювати на зиму вікна!
А Власта зазирнула до холодильника:
– Я бачу, тобі тут добре!
– Я трохи з'їв збитих вершків із варенням.
– Їж на здоров'я!
– Дякую, Власто, за частування і за фарби. Я малюватиму ними квіти.
– А ти бачив коли-небудь живі квіти?
– Ніколи... – зітхнув Франтишек.
– Ну, то ходімо до ботанічного саду!
– Не дихай на квіти, бо вони зів'януть.
– Не буду.
– Гей, ви мені виморозили всю оранжерею! – раптом закричав наглядач.
– А ми вже йдемо!
– До побачення, Власто!
– До побачення, Франтишеку! Коли ми знову побачимося?
– Тепер вже на Новий рік.
І от настав канун Нового року. Усе місто вкрилося ліхтариками, золоченими
ялиновими гілками, різнобарвними прапорцями.
В школі у Власти розпочалися зимові канікули. А в школі у морозиків йшли
останні приготування до Новорічної ночі.
– Сьогодні, морозики, у вас буде екзамен. До ранку всі шибки в місті мають
бути розмальовані!
Настала ніч. Скрізь люди весело зустрічали Новий рік.
Мама подарувала Власті ляльку, тато – ковзани, а Власта подарувала мамі й
татові свої малюнки.
"Я скучила за морозиком," – подумала Власта, лягаючи спати.
А в цей час морозики старанно трудилися.
– Франтишеку, ти знову за своє? – закричав Мороз.
– Будь ласка, дозвольте мені залишити так! – заблагав Франтишек. – Ви тільки
подивіться, як гарно вийшло!
– Ну, гаразд... Нехай вже буде... Хоча так і не годиться, проте, дійсно, дуже
гарно...
Вранці Власта вийшла надвір, подивилася на своє вікно і просто ахнула від
захвату:
– Це намалював мій морозик! – здогадалася вона.
– З Новим роком, Власто! – привітав її морозик.
– З Новим роком, Франтишеку!
І вони побігли разом на річку.
Морозик дихнув – і річка перетворилася на дзеркальну ковзанку.
Узявшись за руки, Власта та Франтишек довго каталися на ковзанах.
