|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Мішок яблук"
В.Сутєєв
Мішок яблук
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Пішов якось Заєць з мішком до лісу, пошукати грибів або ягід для своїх зайченят.
Ходив, ходив, але щось нічого йому не попадалося: ані грибів, ані ягід.
Та раптом посеред зеленої галявини побачив він дику яблуню. А рум'яних яблук на ній та під нею — видимо-невидимо! Не кваплячись, розкрив Заєць свій мішок і став у нього яблука збирати.
Тут Ворона прилетіла, на пеньку всілася і каркає:
— Карр! Карр! Неподобство! Якщо кожен буде сюди приходити, то жодного яблука не залишиться!
— Дарма каркаєш, — каже Заєць, — тут яблук на весь ліс вистачить. А в мене зайченята вдома голодні сидять.
Набрав Заєць повний мішок яблук. Мішок важкий — не підняти. Насилу потяг його Заєць волоком по лісовій стежці...
Аж раптом голова його вткнулася в щось м'яке. Підняв голову Заєць і обімлів — перед ним Ведмідь стоїть!
— Що у тебе в мішку? — питає Ведмідь. Заєць отямився, розкрив мішка і каже:
— Ось... Яблука... Пригощайтеся, дядько Мишко!
Надкусив Ведмідь одне яблуко.
— Нічого яблучка! Свіженьки! — проревів він, набрав велику жменю яблук і пішов своєю дорогою.
А Заєць — теж пішов, додому.
Йде Заєць лісом, раптом з усіх боків налетіли на нього білченята, пищать хором:
— Дядьку Заєць! Дядьку Заєць! Дайте яблучок!
Нічого не поробиш, довелося знову мішок відкрити.
По дорозі додому Заєць зустрів свого старого приятеля — Їжака.
— Куди йдеш, Колюча Голова? — запитав Заєць.
— Та от, по гриби вирішив сходити, а грибів щось ніде не видно. Гуляю з порожнім кошиком.
— Ти краще в мене яблучок візьми. Бери, не соромся, у мене їх багато! — сказав Заєць і насипав Їжаку повний кошик яблук.
Вийшов Заєць на лужок, а там Коза зі своїми козенятами гуляє. Їх Заєць теж яблуками пригостив.
Ходив, ходив Заєць, нарешті втомився.
Присів відпочити, як раптом земля заворушилася, і під Зайцем виріс горбок. Впав Заєць, дивиться — а то Кріт. Принюхався Кріт, угледів своїми сліпими очима яблука, як же його не почастувати? Набрав Кріт собі скільки зміг, потім каже:
— Спасибі, друже! — і зник під землею.
А в заячому будиночку вже давно чекають на Татка Зайця. Щоб час швидше минав, розповідає Мама Зайчиха казку своїм голодним зайченятам.
І тут хтось постукав у двері...
Двері відчинилися, і на порозі з'явилися білченята з великим козубом, повним горіхів.
— Ось! Це вам мама просила передати! — пропищали білченята і втекли.
— Дива... — прошепотіла Зайчиха.
Тут прийшов Їжачок з кошиком, повним грибів.
— Господар вдома? — питає він у Зайчихи.
— Та ні. Як зранку пішов, так і не повертався.
Попрощався Їжак, пішов, а кошик з грибами залишив зайцям.
Сусідка Коза принесла капусти і глечик молока.
— Це для ваших діток.
Та це ще не все!
Зі стуком відкинулася кришка погреба, і з неї показалася голова Крота.
— Це будинок Зайця? — запитав він.
— Так, ми тут живемо, — відповіла Зайчиха.
— Отже, я правильно підкоп зробив! — зрадів Кріт, і полетіли з погреба до хати всякі овочі: морква, картопля, петрушка, буряк. — Привіт Зайцю! — гукнув Кріт і зник під землею.
А Заєць тим часом йде лісом, майже порожній мішок несе.
І Ворона від нього все не відстає та каркає:
— Карр! Карр! Усім яблука роздавав, а мене хоч би одним яблучком пригостив!
Зніяковів Заєць, витрусив з мішка останнє яблуко:
— Ось... найкраще! Клюй на здоров'я!
— Оце треба мені твоє яблуко! Я їх терпіти не можу! - відповідає вередлива ворона.
Та знов до Зайця чіпляється:
— Карр! Карр! Що робиться! Рідним голодним діткам порожній мішок несе!
— А я... А я зараз назад у ліс піду і знову повний мішок наберу!
— Куди ж ти підеш, дурний! Дивись, яка хмара збирається!
І справді, дощ почався.
Побіг Заєць назад у ліс.
А коли прибіг до своєї заповітної яблуні, бачить — під нею Вовк сидить.
Побачив Вовк Зайця, облизався і питає:
— Що тобі тут треба?
— Я... Яблучок хотів зібрати... Зайченятам...
— Тож ти, кажеш, яблучка любиш?
— Лю... Люблю...
— А я зайців дуже люблю! — Вовк загарчав і кинувся на Зайця.
Не розгубився Заєць, розкрив перед собою мішок...
та накинув його Вовкові на голову!
А сам — тікати!
Тільки пізно вночі приплентався Заєць до свого будинку.
А вдома давно спали міцним сном ситі зайченята. Тільки одна Зайчиха не спала, чекала на Зайця.
Раптом рипнули двері.
Підхопилися зайченята.
— Ура! Татко прийшов!
Зайчиха підбігла до дверей: на порозі стояв Заєць, весь мокрий.
— Я нічого... зовсім нічого не приніс... — прошепотів він.
— Зайчику мій бідолашний! — вигукнула Зайчиха.
Та раптом страшний удар струсонув будинок.
— Це він! Вовк! Замкніть двері! Ховайтеся всі! — закричав Заєць.
Задзвеніли шибки, відчинилося віконце, і з'явилася велика голова Ведмедя.
— На от! Тримай від мене подарунок, — прогарчав Ведмідь. — Справжній мед, липовий...
Вранці вся заяча родина зібралася за столом. А на столі чого тільки немає! Гриби і горіхи, буряк і капуста, мед і ріпа, морква і картопля.
А зла Ворона все дивується:
— Ніяк не збагну: як могло з порожнього мішка стільки добра взятися?
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку: 5168745115737527
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2023 Валерія Воробйова