Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Маттео і Маріучча

Італійська народна казка

Маттео і Маріучча

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Р.Адамович

Жили колись у містечку Віджанелло дівчина Маріучча та юнак Маттео. Зустрівшись одного разу, вони покохали один одного.

Маттео і Маріучча

У домі батьків Маріуччі вже все було готове до весілля. Гості сходилися з усіх боків.

Маттео і Маріучча

Як раптом по вулиці на змиленому коні проскакав вершник.

- Сарацини! Сарацини! - гучно повторював він лише одне слово. Але слово це вселяло жах у серця мешканців міста.

Маттео і Маріучча

І одразу ж з верхівки пагорба залунав голос Коломбо й Пеліко - двох величезних морських мушель. Коли Корсиканській землі загрожувала небезпека, дозорні підносили їх до вуст - Коломбо й Пеліко тривожно співали над долинами, гукаючи на битву усіх синів Корсики.

Маттео і Маріучча

Не встигли замовкнути Коломбо й Пеліко, як усі чоловіки, покинувши жінок та дітей, кинулися до берега моря, де висадилися сарацини. А попереду на доброму коні мчався Маттео.

Маттео і Маріучча

Бій був дуже жорстокий. Але мужність захисників не врятувала місто, тому що на кожного мешканця Віджанелло припадало десять сарацинів.

Маттео і Маріучча

Нещасна Корсика! Лежать у руїнах спалені селища, спустошені родючі лани, а твоїх прекрасних дочок уводять у рабство.

Маттео і Маріучча

Важко поранений, Маттео лежав під величезною смоківницею, що росла біля самої дороги. І от повз нього пройшли сарацини з багатою здобиччю, з красунями-полонянками. Із жахом побачив він серед них Маріуччу.

Маттео і Маріучча

Юнак підвівся, витягнув із піхов гострий меч, але сили покинули його.

Маттео і Маріучча

Настала ніч. На полі, де вдень дзвеніли мечі, з'явився володар Царства мертвих. Повільно переходив він від одного полеглого воїна до іншого і легенько торкав їх своїм залізним списом. Ті, кого він торкнувся, ставали його підданними.

Маттео і Маріучча

От він підійшов до Маттео.

- Цей поки що непідвладний мені. Йому судилося прожити довгі роки.

- Нащо мені життя, - простогнав Маттео, - якщо рідне місто розграбоване, а та, що була мені дорожча за життя, уведена у ганебний полон.

- Я допоможу тобі... Але за умови, що жити тобі залишиться лише рік.

Маттео і Маріучча

І тієї ж миті рани юнака загоїлися, він скочив на ноги і рвонув у той бік, куди сарацини увели Маріуччу.

- Стій! - закричав володар Царства мертвих. - Тобі не впоратися самому!

Маттео і Маріучча

Він ударив своїм списом по стовбуру смоківниці. Дерево затрусилося, з гілок посипалися плоди та листя. Плоди вдарялися об землю, і на тому місці з'являвся воїн. Листя ставало щитами, а черешки - гострими списами.

Маттео і Маріучча

Маттео махнув рукою, і загін у тисячу воїнів пішов слідом за ним.

Маттео і Маріучча

Сарацини, сп'янілі від перемоги, міцно спали у цей досвітній час поруч із згаслими багаттями. Побачивши чуже військо, вартові підняли тривогу.

Маттео і Маріучча

Бій був запеклий, проте недовгий. Лише горстка ворогів встигла дістатися до кораблів.

Маттео і Маріучча

Маттео кинувся до полонених, перерізав мотузки, якими були зв'язані їхні руки. Ось і Маріучча! Юнак гаряче обійняв кохану і повернувся, щоб подякувати воїнам. Але ті ніби розтанули у повітрі...

Маттео і Маріучча

Життя тривало. Забувалося горе, і печаль на обличчях мешканців Віджанелло все частіше зміняла усмішка. І от знову готується весілля Маттео та Маріуччі. А призначене воно на річницю перемоги над сарацинами.

Маттео і Маріучча

Дзвони сповістили про початок весільного обряду. Маттео вдягнув на палець нареченій обручку і сам простягнув руку, щоб вона одягла йому обручку. Як раптом налетів страшенний вихор, чорний смерч пронісся над Віджанелло, підхопив Маттео та й поніс із собою.

Маттео і Маріучча

Тільки Маріучча бачила, що уніс Маттео не смерч, а володар Царства мертвих.

- Ах, Маттео! - вигукнула вона. - Я не поступлюся тобою нікому!

Маттео і Маріучча

Дівчата Корсики такі само відважні й рішучі, як і чоловіки. Маріучча вирушила на пошуки свого Маттео. Коли вона вийшла за межі міста, то зупинилася - куди ж їй йти?

Маттео і Маріучча

І тут до неї підлетіла ворона.

- Подар-руй мені обр-ручку, - попросила вона.

- Не можу, - відповіла Маріучча. - Цю обручку одягнув мені на палець мій наречений, Маттео, а другу обручку я повинна одягти на палець йому. Я краще подарую тобі сережку.

Маттео і Маріучча

Ворона схопила сережку і вже на льоту крикнула:

- Іди пр-рямо, нікуди не звер-ртай. Цар-рство Мер-ртвих у тій стор-роні, де заходить сонце.

Маттео і Маріучча

Маріучча йшла по обпаленій сонцем порожній рівнині. Гострі камені різали їй ноги, гарячий пісок обпікав їх вогнем. Попереду виднілися гори. За них сідає сонце, з-за них сходить місяць.

Маттео і Маріучча

Маріучча пройшла першу гору. У невеличкій улоговині лежало озеро, кругле й гладеньке, як дзеркало. Маріучча нахилилася над водою і одразу відсахнулася. З води на неї дивилася стара зморена жінка із сивим волоссям.

Маттео і Маріучча

- Невже минули не дні, а роки, відтоді як я покинула свій рідний дім? А може це горе зістарило мене?

Дівчина опустилася на камінь і заплакала. Вона не знала, та й звідки їй було знати, що це чарівне озеро - воно все відображало навпаки.

Маттео і Маріучча

Дівчина пішла далі і побачила під корінням дерева джерельце. Маріучча не втрималася, подивилася у воду і дзвінко розсміялася.

- Ні, Маттео не перестане мене кохати! Я все ще гарна й молода!

Маттео і Маріучча

Радість додала Маріуччі сил, і вона знову вирушила в дорогу.

Перед нею виросла друга гора, вища від першої, кам'яниста і крута... Маріучча полізла на гору. Ще два-три заломи - і дівчина здолає гору. Раптом пролунав грім і з-під землі стіною піднялося полум'я.

Маттео і Маріучча

Маріучча була хороброю дівчиною, але все ж таки дівчиною. Тому вона знову гірко заплакала. Одна її сльоза капнула у вогонь. Вогонь зашипів, притиснувся до землі та згас.

Маттео і Маріучча

Маріучча досягла верхівки гори і побачила, що за цією, другою горою, здіймається третя. Стоїть вона як похмурий велетень і голова її сховалася у хмарах. Ні, нікому не здолати таку висоту...

Маттео і Маріучча

Тут Маріучча почула жалібний крик. Подивилася - це голуб б'ється у траві, заплутався лапкою у довгій травинці. А над голубом кружляє голубка та так жалібно кричить, наче плаче.

Маттео і Маріучча

- Ах, бідолашка, - сказала Маріучча голубці, - у нас із тобою одне горе. Ти хочеш звільнити свого голуба, а я свого Маттео. Я допоможу тобі, а мені, мабуть, ніхто вже не допоможе...

З цими словами вона розірвала травинку.

Маттео і Маріучча

Голуб злетів, зробив велике коло поруч із голубкою, а потім запитав:

- Як я можу допомогти тобі, дівчино?

- Ви не зможете допомогти мені, - сумно відповіла Маріучча. - Мені треба за цю високу гору.

Маттео і Маріучча

Голуб злетів угору і пропав. Але не минуло й хвилини, як повітря затріпотіло від помахів швидких крил. Прилетіла тисяча голубів. Вони схопили червоними лапками Маріуччу та перенесли її через гору.

Маттео і Маріучча

І от вона йде далі по ущелині. З обох боків поставали кам'яні скелі, загородили собою сонячне світло, сиро та темно в ущелині. Високо над головою пролягла стежка неба, що веде Маріуччу все далі й далі.

Маттео і Маріучча

Раптом розступилися скелі, і дівчина вийшла на берег річки. По той бік річки лежить Царство мертвих. Біля берега стоїть човен, у човні - старий перевізник.

- Перевези мене, дідуню, на той бік, - попросила його Маріучча. - Я повинна знайти свого Маттео.

Маттео і Маріучча

Старий підняв важке весло та, повільно загрібаючи ним воду, повів човен поперек річки. Річка не струменіла, не дзюрчала, не було чути плюскоту води.

- Запам'ятай мою пораду, - сказав перевізник, - коли знайдеш свого нареченого та поведеш його назад, мовчи та не оглядайся.

Маттео і Маріучча

Довго блукала Маріучча по Царству мертвих. Там не було ані дня, ані ночі, ані співу птахів, ані духмяного запаху трав. Раптом серце дівчини здригнулося. Щось знайоме проступало у незрозумілих обрисах сірої тіні.

Маттео і Маріучча

Маріучча швидко одягнула обручку на палець тіні. І - диво! - перед нею стоїть не тінь, а Маттео, її Маттео!

Маттео і Маріучча

Дівчина схопила його за руку і побігла до виходу з Царства мертвих. От вже попереду видніється яскраве денне світло, блиснули важкі води річки.

Маттео і Маріучча

Ворота були прочинені, але вихід стерегло чудище із сьома головами, і кожна вивергала дим та полум'я. Маріучча притиснулася до Маттео, і вони неушкодені прослизнули повз страшну потвору. Ще три-чотири кроки - і вони повернуться у світ живих.

Маттео і Маріучча

Раптом дівчина відчула за спиною пекуче дихання і, озирнувшись, побачила, що чудище тягнеться до Маттео.

- Стережися, коханий! - закричала вона.

Маттео і Маріучча

Ах, навіщо вона озирнулася! Негайно чари, що оберігали їх обох, зникли. Маттео і Маріучча стали тінями. Буря підхопила їх та закружляла, наче опале листя. Довіку тепер їх ганятиме вітер по Царству мертвих. Але все ж таки вони разом.

Маттео і Маріучча

Автор: Італійська народна казка; ілюстратор: Адамович Р.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова