Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Г.Раковиця
За мотивами молдавської народної казки

Мариця

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Риндіна

Мариця

  

Серед смарагдових пагорбів та зелених долин з непрохідними лісами, які в Молдові звуться кодрами, жили-були два сусіди.

Один був дуже багатий. На його панському дворі з великим, просторим будинком від зорі до зорі гнули спини наймити, примножуючи багатства господаря. А йому все мало!

Мариця

Любив пан сісти за стіл, заставлений усілякими наїдками, смачно поїсти, запити холодним вином з пузатого глечика та солодко поспати.

Мариця

А інший сусід – бідний дід, давно згубив лік своїм рокам, жив у маленькій халупі, тин до тину з панським будинком. У праці й негараздах пройшло його життя. Непомітно підкралася самотня старість. І ніхто йому ласкавого слова не скаже...

Обійшовши в пошуках щастя півсвіту, знайшов він в улоговині біля джерельця маленьку сирітку Марицю, дівчинку моторну і розумну.

Стала вона єдиною радістю, надією і опорою старого. Допомагала йому обробляти той маленький клаптик землі біля будинку, на якому росла кукурудза – єдиний хліб бідняків.

З того часу, як з'явилася Мариця, пан втратив спокій. Розумів він, що у неї ясний розум і роботящі руки.

– От же щастить старому! Яку працьовиту дівчину знайшов, ані хвильки без діла не сидить!

Якось зазирнув жадібний і заздрісний пан через тин: чи не можна щось відібрати у бідняка...

– З чим це вони там вовтузяться? Чи не плете старий кошик під кукурудзу? Ну-ну! Нехай наповнить його – і кошик буде наш! Ха-ха-ха!

Так реготав сусід-багач, доїдаючи шматок окосту і погладжуючи свій круглий живіт.

– Як добре, дідусю, що кукурудза дозріла! Тепер буде і нам що їсти – каже Мариця, подаючи старому прутики, з яких він плете кошик.

– Смачна гаряча мамалига! От зберемо врожай, перемелемо кукурудзу на жорнах і зваримо велику мамалигу...

Мариця

Пообідавши, солодко потягнувшись і заглянувши через тин, пан побачив, що старий і Мариця наповнили кошик початками кукурудзи. Та якими! Вони лежали щільними рядами яскраво-жовтого кольору і сяяли на сонці, мов золоті.

Недобрим вогнем загорілися очі в пана, він побіг до сусіда на подвір'я, схопив кошик із кукурудзою:

– Твій дід був винний моєму дідові два кошики кукурудзи. Віддавай борг!

І поволік кошика додому.

Мариця

– Залиш нам хоч трохи! – крикнув йому вслід старий...

– Гаразд, на от! – погодився пан і кинув на землю кволий початок.

Мариця

– Не журися, дідуню, посіємо ці зерна, я їх поливатиму, доглядатиму за ними, буде в нас кукурудза ще краща за цю!

Мариця

Мариця посіяла зерна і стала поливати їх джерельною водою, наспівуючи:

Воду з глечика ллю.
Зернам життя даю.
Не лінуйтеся, розростайтеся,
Над землею піднімайтеся.

Мариця з такою любов'ю і турботою доглядала за паростками, що піднімалися вони не по днях, а по годинах. І виріс всім на подив один початок – вищий за панський будинок.

Зрадів старий, зрубав його, а Мариця заходилася збирати зерна.

– Ой, дідусю, подивися!

Велика тінь лягла на землю, затуливши собою сонце. Величезний птах сів прямо на початок кукурудзи. Мариця схопила його за крило.

Мариця


– Відпусти мене! – заблагав птах. – Три дні не їв, крила не тримають.

Мариця

– Їж, їж, мені не шкода! І попий водички! – Мариця принесла йому миску з водою.

Птах поклював зерен, попив води і сказав Мариці:

– Дякую тобі, дівчинко! А за твою доброту хочу віддячити тобі. Сідай на мене, полетимо через гори, через доли, туди, де багато золота і каміння дорогоцінного. Візьмеш скільки захочеш.

Мариця

– Не треба нам золота і каміння дорогоцінного. Може, ти знаєш, де є на світі жива вода, щоб дідусь від неї силу знайшов і помолодшав.

– Знаю я таку воду. Сідай, полетимо!

Мариця

Мариця взяла глечика, видерлася птахові на спину, і полетіли вони над горами, над долами, над морями і над лісами. Ось і чарівне джерело. Мариця одразу набрала в глечик води живої.

– Тільки пам'ятай, Марицю, як пити цю воду. Три ковтки! Не більше!..

Мариця

І птах повернувся з Марицею назад до старого.

Передала Мариця дідусеві глечик з живою водою та суворо наказала зробити тільки три ковтки.

Після першого ковтка дідусь відчув, як богатирською силою наливається його старе тіло. Після другого – відросли всі зуби. А після третього ковтка – помолодшав, роздався у плечах, випростався і на зріст вищим став.

Мариця

Схопив сокиру, так як підкине! До вершини дерева дістав. І спритно зловив.

А пан дивився-дивився через тин і не переставав дивуватися. Все думав, як йому молодим та сильним стати.

Мариця

Вночі пробрався до діда у двір і поволік початок. Дуже задоволений, поставив його на своєму городі. І тут же спорудив з товстої мотузки петлю, накинув її на верхівку початка та причаївся, очікуючи на птаха.

Мариця

На світанку прилетів чарівний птах, став клювати зерна. Хитрий пан смикнув за мотузку і полонив птаха.

– Відпусти ти мене! – заблагав полонений. – Три дні нічого не їв. Крила не тримають...

– Ще чого, знайшов дурня! Летимо швидше по живу воду!..

Мариця

Бідному птахові робити нема чого. Полетів знову через гори, через доли, несучи на крилах своїх жадібного пана.

Мариця

– Пам'ятай! Три ковтки, не більше!
– Ха-ха-ха! Тільки три! Ще чого!

Мариця

Пан пив, пив і ніяк не міг відірватися від джерела. Щойно він набрався сил і став молодим, почав кричати на весь голос:

– Я найсильніший! Всі-всі будете в мене рабами! Всіх полоню!

Мариця

І раптом став пан роздуватися. Товстішав, товстішав, поки не перетворився на величезний міхур і... луснув!

Мариця

А помолоділий дідусь на місці старої халупки збудував новий білокам'яний будинок. Вікна та двері він прикрасив різьбленою лиштвою. А на даху, на гребені, приладнав візерунчастого півника, щоб усі знали – будинок готовий.

Мариця

Мариця химерними візерунками і квіточками прикрашає стіни нового будинку і співає:

Будиночок гарний собі спорудили.
Щоб довго прожити у ньому щасливо.
На стінах будинку чарівні квіти,
Ми будемо в щасті та злагоді жити.
Крилатий птах над дверима кружляє,
Хай радість ніколи нас не минає.

Мариця

Так позбулося село жадібного пана, а дід із Марицею стали жити-поживати та добра наживати.

Мариця

А коли настає свято і селяни збираються на відпочинок, дід бере флуер – старовинний молдавський інструмент – і грає веселі пісні.

Мариця запрошує всіх до столу і пригощає гарячими плачинтами. Хто не вірить, ласкаво просимо, нехай приїде, сам побачить та іншим розповість...

Мариця

Автор: Раковиця Г.; ілюстратор: Риндіна О.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова